Теоретичні узагальнення щодо можливості діалектичного поєднання напрямів реалізації державного управління розвитком вищої освіти та автономії ВНЗ в контексті їх впливу на ефективність функціонування інституції університету і її трудових можливостей.
Аннотация к работе
По-перше, запропоновані державою підходи до формулювання змісту автономії університету та визначення принципів її реалізації на практиці, особливо у межах використання та розвитку трудового потенціалу ВНЗ, в цілому, відповідають загальновизнаним нормам університетської автономії, хоча й не забезпечують ефективності використання її потенціалів. По-друге, автономія університету у вирішенні питань формування, використання та розвитку трудового потенціалу ВНЗ, залежить не стільки від його можливості користуватися автономією (нести відповідальність), скільки від рівня розвитку суспільно-політичних та соціально-економічних інституцій, тобто від умов набуття та використання автономії. Разом з тим, фактична неготовність більшості вітчизняних ВНЗ скористатися потенціалами автономії, наприклад з огляду на неможливість нести повну відповідальність за результати своєї діяльності, обумовлює зростання ролі держави щодо регулювання окремих напрямів функціонування університету. По-пяте, університетська автономія, так само як і академічна свобода, встановлюється на інституціональному рівні, в той час як реалізації їх потенціалів для розвитку трудового потенціалу ВНЗ відбувається на організаційному рівні. По-сьоме, зміна ідентичності університетів (зміст та традиції організації навчального процесу та наукових досліджень), а відповідно і якості їх трудового потенціалу, не може розглядатись в контексті короткострокових, за часом своєї дії, урядових програм, адже зміст цього процесу повязаний з переглядом ціннісних орієнтацій і зміною пріоритетів розвитку, як безпосередньо самої університетської спільноти, так і суспільства в цілому.
Вывод
По-перше, запропоновані державою підходи до формулювання змісту автономії університету та визначення принципів її реалізації на практиці, особливо у межах використання та розвитку трудового потенціалу ВНЗ, в цілому, відповідають загальновизнаним нормам університетської автономії, хоча й не забезпечують ефективності використання її потенціалів.
По-друге, автономія університету у вирішенні питань формування, використання та розвитку трудового потенціалу ВНЗ, залежить не стільки від його можливості користуватися автономією (нести відповідальність), скільки від рівня розвитку суспільно-політичних та соціально-економічних інституцій, тобто від умов набуття та використання автономії.
По-третє, можливість ВНЗ самостійно приймати управлінські рішення щодо напрямів та механізмів розвитку власного трудового потенціалу може бути розглянута на рівні потужного фактору впливу на його якісні характеристики. Разом з тим, фактична неготовність більшості вітчизняних ВНЗ скористатися потенціалами автономії, наприклад з огляду на неможливість нести повну відповідальність за результати своєї діяльності, обумовлює зростання ролі держави щодо регулювання окремих напрямів функціонування університету.
По-четверте, фундаментальною основою для розвитку університетської автономії є академічна свобода, сутність якої розкривається через право науково-педагогічного складу самостійно визначати пріоритетність та обсяги використання тієї чи іншої моделі (методики, теорії, підходу тощо) в організації навчального процесу. Забезпечення ефективності діяльності субєкту навчального процесу може здійснюватись державою у межах процесів стандартизації кваліфікації професорсько-викладацького складу та визначення змісту (характеристик) якості результатів навчання.
По-пяте, університетська автономія, так само як і академічна свобода, встановлюється на інституціональному рівні, в той час як реалізації їх потенціалів для розвитку трудового потенціалу ВНЗ відбувається на організаційному рівні. Слід звернути увагу, що компетенція держави щодо розвитку трудового потенціалу ВНЗ не обмежується питаннями формування умов для розвитку університетської автономії та академічної свободи, а у тому числі і розповсюджується на питання взаємодії університетських інститутів з суспільними інституціями в контексті забезпечення суспільного розвитку.
По-шосте, держава не повинна надавати та гарантувати університетську автономію всім без виключення ВНЗ, адже її реалізація на рівні окремого університету може завдати шкоди як субєктам так і обєктам навчальної діяльності. Право автономії, з огляду на відсутність історичних умов для її природного розвитку або викривлення змісту цього феномену у межах пострадянських традицій функціонування вітчизняного інституціонального середовища, повинно надаватися державою лише тим ВНЗ, ефективність діяльності яких була визнана суспільством.
По-сьоме, зміна ідентичності університетів (зміст та традиції організації навчального процесу та наукових досліджень), а відповідно і якості їх трудового потенціалу, не може розглядатись в контексті короткострокових, за часом своєї дії, урядових програм, адже зміст цього процесу повязаний з переглядом ціннісних орієнтацій і зміною пріоритетів розвитку, як безпосередньо самої університетської спільноти, так і суспільства в цілому. На нашу думку, держава повинна визначити стратегію і мету розвитку університетської автономії та академічної свободи, а також встановити чіткі і зрозумілі індикатори щодо оцінювання рівня розвитку відповідних феноменів.
Вищенаведені висновки не вичерпують порушеної проблематики, а отже можуть бути розглянуті лише на рівні окремих узагальнень щодо перспектив використання потенціалів автономії університету для розвитку його трудового потенціалу. Серед перспективних напрямів в організації наукових досліджень, щодо порушеної проблематики, слід виділити перш за все ті, зміст яких повязано з аналізом ефективності використання вищими навчальними закладами статусу автономії, як безпосередньо на рівні забезпечення процесів розвитку власного трудового потенціалу, так і на рівні удосконалення змісту і практики використання механізмів державного управління системою вищої освіти. Крім того, досить цікавим напрямом в організації наукових пошуків щодо порушеної проблематики може стати дослідження напрямів взаємодії органів державної влади та університетів в контексті їх участі у задоволенні потреб суспільства щодо якості надання освітніх послуг.
Список литературы
1. Квіт С.М. «З 1 вересня українські ВНЗ отримають повну автономію» [Електронний ресурс] / Суспільство: новини від 14.01.2015 // Інформаційне агентство УНІАН. Режим доступу: http://www.unian.ua/society/1031783-z-1-veresnya-ukrajinski-vuzi-otrimayut- povnu-avtonomiyu-kvit.html .
2. Квіт С.М. Кабмін схвалив фінансову автономію університетів [Електронний ресурс] / Офіційно: новини від 02.09.2015 // Педагогічна преса: офіційний портал. Режим доступу: http://pedpresa.ua/136149-kabmin- shvalyv-finansovu-avtonomiyu-universytetiv-sergij-kvit.html .
3. Квіт С.М. Реформа освіти і науки [Електронний ресурс] / Засідання Національної ради реформ №12: реформа освіти // Національна рада реформ. Режим доступу: imce/3.1nrc_edupresentation_final_print.pdf.
4. Положення про обрання та прийняття на роботу науково- педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації / Наказ Міністерства освіти і науки України від 24.12.2002 р. № 744 // Офіційний вісник України. 2003. № 29. С. 531.
5. Порядок розміщення на поточних рахунках в банках державного сектору та використання власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю / Постанова Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 719 // Офіційний вісник України. 2015. №76. С. 34-36.
6. Про вищу освіту / Закон України від 01.07.2014 р., № 1556-VI // Офіційний вісник України. 2014. № 63. С. 7-14.
7. Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів [електронний ресурс] / Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.06.2013 р. № 665 // Міністерства освіти і науки України. Режим доступу: http: //mon. gov.ua/ua/about-ministry/normative/1672-.
8. Рекомендації щодо проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів) [електронний ресурс] / Наказ Міністерства освіти і науки України від 05.10.2015 р. № 1005 // Міністерство освіти і науки України. Режим доступу: ministry/normative/4462-.
9. Стратегія сталого розвитку «Україна-2020» / Указ Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015 // Офіційний вісник України. 2015. № 4. С. 8.
10. Умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2015 році / Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.10.2014 р. № 1172 // Офіційний вісник України. 2014. № 91. С. 456-458.
11. Хартія Університетів України «Академічні свободи, університетська автономія та освіта» / (авт. тексту ректори та віце-ректори університетів України) // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. 2009. Вип. 16. С. 432-437.
12. Хомерікі О.А. Автономія вищих навчальних закладів у сучасних соціально-економічних реаліях: конкурентні війни або трамплін для стрибка? / О.А. Хомерікі // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. 2015. № 1. С. 103-108.
13. Felt U. University Autonomy in Europe: A Background Study // Man aging University Autonomy: Collective Decision Making and Human Resources Policy / Proceeding of the Seminar of the Magna Charta Observatory 17.09.2002. Bologna: Bononia University Press, 2002. P. 13-104.
14. Gibbons M. Engagement with the Community: a New Basis for University Autonomy in a Knowledge Society // Managing University Autonomy: University Autonomy and the Institutional Balancing of Teaching and Research / Proceeding of the Seminar of the Magna Charta Observatory
15.09.2005. Bologna: Bononia University Press, 2011. P. 121-150.