Механізми реалізації державної політики України у сфері розвитку інформаційного суспільства. Завдання органів державної влади та самоврядування щодо мінімізації ризиків українського соціуму в процесі інтеграції до глобального інформаційного суспільства.
Аннотация к работе
За останні півсторіччя концепт "інформаційне суспільство" перестав бути лише науковим терміном для означення нового етапу цивілізаційного розвитку людства, який у конкуренції з розмаїттям аналогічних понять ("постіндустріальне", "суперіндустріальне", "постекономічне", "посткапіталістичне", "постмодерне", "технотронне" суспільство тощо) став виразно набувати домінуючого положення. Відповідно до таких підписаних стратегічних документів, як "Декларація принципів" і "План дій", були визначені напрями подальшого розвитку інформаційного суспільства як на світовому рівні, так і на рівнях національних стратегій розвитку в кожній конкретній країні. У звязку з цим гострої актуальності набуває застосування та подальший розвиток на національному рівні передових концепцій реформування державного управління та місцевого самоврядування відповідно до завдань розбудови інформаційного суспільства в Україні. В Україні ідея розбудови нового типу суспільства була втілена в Законі України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", прийнятого Верховною радою України 9 січня 2007 року. У згаданому вище Законі перед Кабінетом Міністрів України була поставлена проблема розробки механізму реалізації завдань щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки.Разом з тим автор визначає державне управління розвитком інформаційного суспільства, з одного боку, як самостійну частину загального процесу державного управління, що включає цілеспрямоване вироблення, прийняття та реалізацію мотивованих, організуючих, координуючих і контролюючих впливів на сферу суспільних відносин, які виникають у звязку з інформатизацією, а з іншого - як переформатування всієї політико-адміністративної системи держави, як генерального напряму всього процесу сучасного українського державотворення. Отже, зроблено висновок, що особливості національної системи державного управління у сфері розвитку інформаційного суспільства визначаються її цільовою спрямованістю, а також особливостями міжнародного, правового, економічного, соціального, адміністративного, політичного, інформаційного та морально-етичного простору, в якому вона існує. Інформаційне суспільство як суспільство з домінуванням зайнятості населення у сфері виробництва, накопичення, передачі та розповсюдження інформації, знань та різного роду інформаційних продуктів і послуг виникає як логічний етап поступального розвитку науки та техніки, коли вслід за механізацією фізичних аспектів трудової діяльності і заміною мязової праці людей та тяглових тварин машинною починається інтенсивна її автоматизація та компютеризація, що торкається спочатку найбільш простих, а потім все більш і більш складних інтелектуальних функцій людини, повязаних з управлінням машинами, лишаючи для працівників виконання все більше складних, творчих та знаннємістких розумових операцій. У другому розділі - "Ризик як атрибут розвитку суспільства та державотворення у постіндустріальну епоху" - проаналізовано поняття ризику, особливості ризиків реалізації державної політики в епоху інформатизації та глобалізації, охарактеризовано соцієтальні ризики розвитку інформаційного суспільства, зясована роль держави в мінімізації глобалізаційних ризиків інтеграції України до світового інформаційного суспільства, висвітлено загострення екологічних ризиків у постіндустріальну епоху та становлення ноосферно ефективної системи державного управління. У третьому розділі - "Ризики розвитку політико-адміністративних структур в процесі розбудови інформаційного суспільства та постіндустріальні трансформації державного управління" - висвітлено кризогенний характер суспільного розвитку та ризикогенність державного управління з позицій синергетики; проаналізовано взаємозвязок науково-технічного прогресу з розвитком можливостей та ризиків формування й реалізації державної політики; розглянуто причини кризи бюрократичної організації системи державного управління в умовах переходу до інформаційного суспільства як суспільства ризику; обґрунтована необхідність становлення постбюрократичних форм публічної влади як підвищення ефективності управління ризиками розвитку інформаційного суспільства.У дисертації наведено розвязання актуальної наукової проблеми, яка полягає в обґрунтуванні теоретичних положень про механізми формування та реалізації державної політики України у сфері розвитку інформаційного суспільства і розробці практичних рекомендацій по їх удосконаленню, що сприятиме зниженню ризиків, повязаних з постіндустріалізацією. У результаті комплексного аналізу теоретичних і методологічних основ державного управління у сфері розвитку інформаційного суспільства в Україні визначено, що питання теоретико-методологічного забезпечення механізмів формування і реалізації державної політики управління ризиками постіндустріалізації не були до цього часу предметом спеціального системного наукового до