Науково-теоретичне обґрунтування й визначення концептуальних підходів, напрямів та механізмів державного управління підготовкою керівників для охорони здоров’я України в умовах європейської інтеграції. Модель менеджера майбутнього: лідер, провідник змін.
Аннотация к работе
Реалізація державної політики у сфері охорони здоровя тісно повязана з удосконаленням системи підготовки і використання медичних ресурсів, яке передусім полягає у визначенні реальних потреб у лікарях різних спеціальностей та інших працівниках охорони здоровя; обґрунтуванні порядку і механізмів державного замовлення на підготовку цих кадрів; переорієнтації переддипломної освіти на підготовку лікарів загальної практики/ сімейних лікарів та інших фахівців первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД); підготовці висококваліфікованих фахівців з організації та управління галуззю охорони здоровя, здатних здійснити її реформування; впорядкуванні мережі закладів медичної освіти. Таким чином, державне управління підготовкою керівників для охорони здоровя України в умовах європейської інтеграції є не тільки перспективним напрямом стратегічного управління охороною здоровя, а й тією його складовою, де існує багато теоретичних і практичних проблем, вирішення яких сприятиме виходу галузі із тривалої системної кризи. Таким чином, актуальність дослідження зумовлюється, з одного боку, обєктивними потребами у реформуванні системи охорони здоровя України, а з другого - недостатньою розробленістю проблематики підготовки керівників для охорони здоровя України в умовах європейської інтеграції. Відповідно до мети дослідження ставилися такі завдання: проаналізувати на базі системно-історичного та порівняльного підходів стан вивчення державного управління підготовкою керівників для системи охорони здоровя українськими та зарубіжними дослідниками; Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що науково обґрунтована і впорядкована система державного управління підготовкою керівників для охорони здоровя України в умовах європейської інтеграції здатна зробити значний внесок в оптимізацію діяльності галузі шляхом її кадрового забезпечення, а теоретичні положення, висновки, управлінські технології стосовно механізмів державного управління підготовкою керівників для лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоровя відповідно до суспільних потреб, потреб у перебудові галузі та гармонізації їх з міжнародними нормами і стандартами сприятимуть ефективному розвитку системи охорони здоровя, збереженню генофонду нації та прискоренню проведення глибоких структурних змін у медичній галузі.У першому розділі - “Державне управління підготовкою керівників системи охорони здоровя як предмет науково-теоретичного дослідження: джерельний аналіз” - на основі системного вивчення праць вітчизняних і зарубіжних авторів висвітлюється ступінь наукової розробки теми, осмислюються концептуальні підходи до управління підготовкою керівників для лікувально-профілактичних закладів охорони здоровя. Визначено, що важливим інструментом удосконалення державного управління підготовкою керівників для охорони здоровя України в умовах її європейської інтеграції є ефективна законотворча та нормотворча діяльність. Основними законодавчими і нормативно-правовими актами, які регламентують підготовку керівників для системи охорони здоровя України та визначають особливості управління їх карєрою, є: Конституція України; закони України “Про вищу освіту”, “Про освіту”; укази Президента України “Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України”, “Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу”, “Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоровя населення”; постанови Кабінету Міністрів (КМ) України “Про порядок атестації працівників керівного складу державних підприємств”, “Про розроблення державних стандартів вищої освіти”; “Про затвердження Положення про формування кадрового резерву керівників державних підприємств, установ і організацій”; Концепція розвитку охорони здоровя населення України; Наказ Міністерства освіти і науки (МОН) України “Про затвердження заходів щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки”; Наказ Міністерства охорони здоровя (МОЗ) України “Про заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої медичної та фармацевтичної освіти”; рішення колегії МОЗ України “Про подальші заходи щодо покращання діяльності вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів та закладів післядипломної освіти” тощо. Порівняльний аналіз різних за змістом навчальних програм та форм освіти дав можливість зробити висновок про те, що підготовка керівників галузі охорони здоровя на базі магістерської програми з державного управління та спеціалізації “управління охороною здоровя” найбільше відповідає суспільним потребам в умовах економіки перехідного періоду та потребам у перебудові здоровоохоронної галузі на шляху європейської інтеграції України. На третьому етапі після уточнення формулювання поняття “державна кадрова політика з підготовки керівників охорони здоровя” як категорії державного управління охороною здоровя оцінювалась відповідність існуючих механізмів державного управління розвитком системи підготовки керівників лікувально-профілактичних закладів з