Державне стимулювання ринкових перетворень в аграрному секторі - Автореферат

У системі соціально-економічних трансформацій, які здійснюються в Україні, важливе місце займає проблема реформування аграрних відносин. Аграрна реформа покликана перевести на принципово нову основу розвиток найважливішої в економіці країни агропромислової сфери виробництва з її серцевиною - сільським господарством. Держава повинна допомогти успішному здійсненню аграрної реформи, створюючи інституціональні та організаційні засади для відродження у селянина почуття господаря, реалізації виробничої ініціативи та підприємництва, соціального захисту сільського населення. Актуальними для сучасного етапу ринкової трансформації сільського господарства України є такі методологічні питання, як роль держави у реформуванні майнових і земельних відносин, становленні сільськогосподарських підприємств, розвитку кооперації, фермерства та приватних підсобних господарств, удосконаленні цінового механізму та усуненні диспаритету цін, який склався між сільським господарством та галузями, що обслуговують його. Так, абстрактно-логічний метод використовувався при обґрунтуванні особливої ролі аграрного сектору в економіці країни і визначальних передумов підвищення його ефективності; історико-економічний метод - при аналізі тенденцій розвитку аграрних відносин в Україні й регіоні за час, який передує трансформаційним процесам; статистико-економічний метод - при розгляді динаміки розвитку фермерських і приватних підсобних господарств; порівняльний аналіз - при вивченні структури виробництва, валової продукції, врожайності сільськогосподарських структур, поголівя худоби та інших показників у колективних, фермерських і приватних підсобних господарствах і обґрунтуванні вибору інструментів стимулювання сільськогосподарського виробництва у державній аграрній політиці; маржинальний аналіз - при виборі оптимізаційних рішень сільськогосподарських виробників; експериментальний аналіз - при розробці моделей реформування і рекомендацій щодо вдосконалення державного управління ринковими реформами в аграрному секторі.Після розгляду трансформації сільськогосподарського виробництва з точки зору держави як субєкта управління в подальшому обєкт дослідження розглядається з точки зору внутрішніх механізмів і стимулів розвитку на прикладі пореформеного розвитку постсоціалістичних країн. Низька продуктивність праці в українському сільському господарстві є наслідком невизначеності зовнішнього середовища, управляти яким має держава, а також екстенсивних методів господарювання та низької мотивації праці у суспільному секторі. У результаті теоретичного дослідження і порівняльного аналізу вирішені такі завдання: виявлені принципи державного регулювання трансформаційних перетворень, які відповідають економічним та історичним умовам України; продемонстровано, що підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і зниження трансакційних витрат можливі за умови глибоких структурних та інституціональних змін, які здійснює держава. аграрний донецький державний регулювання Донецька область за розміром сільськогосподарських угідь (2047,6 тис. га) дорівнює розмірам подібних угідь таких сільськогосподарських областей, як Полтавська, Чернігівська, Вінницька, а за обсягом валової продукції у 2003 році Донецька область посіла шосте місце в Україні й випередила Чернігівську область на 13 %, Полтавську - на 3 %. Таким чином, загальний підсумок державної політики ринкового стимулювання аграрних відносин виявляється у наявності реорганізованих і реформованих господарств, що привело до появи власників землі; виникнення нових форм відносин між підприємствами і власниками землі; свободи вибору організаційно-правової форми підприємства; створення фермерського і кооперативного господарств; фактичної приватизації земельних ділянок приватного підсобного господарства.За допомогою аналізу сучасних аграрних відносини в Україні виявлена головна проблема, котра потребує негайного вирішення: млявість протікання реформ і незадовільні соціально-економічні результати трансформаційних процесів в аграрній сфері. Державне регулювання полягає не тільки у централізованому управлінні, а й у створенні умов, які сприяють максимальному розвитку ініціативи селянина, раціональному використанню ресурсів галузі. Політико-правовий аспект державного регулювання земельних відносин полягає в поєднанні надійного земельного законодавства, застосовуваного усіма без винятку субєктами держави, з регіональними правовими актами, які дозволяють урахувати специфіку регіону. Встановлено, що причини невдач аграрної реформи в Україні порівняно з аграрними реформами в постсоціалістичних країнах полягають у слабкості державного регулювання, яке не може ліквідувати такі вади ринку, як монополізація, відсутність визначених прав власності на використання ресурсів і доступу до суспільних товарів, відсутність ринку землі, який є запорукою продуктивності, рентабельності та конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Дослідження дозволили виявити, що реформування організаційно-економічних форм господарюв

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ