Мета державного регулювання цін на сучасному етапі розвитку економіки та шляхи її досягнення. Економічні та адміністративно-командні методи, за допомогою яких держава впливає на процеси ціноутворення. Основні напрямки державного регулювання цін.
Аннотация к работе
Класична економічна теорія розглядає вільне ринкове ціноутворення як основний елемент підтримки рівноваги між попитом і пропозицією. По-п ерше, в будь-якій економіці діють обєктивні економічні закони, що обмежують ціни: з одного боку, будь-який виробник не може запровадити ціну на свій товар, яка буде нижчою за його витрати; з іншого-субєкти ринку не можуть встановлювати ціну, що перевищуватиме попит. Як свідчить досвід розвитку країн з ринковою економікою, ще в XIX столітті деякі держави намагались регулювати ціни. За останні 150 років уряди багатьох держав вдавалися до різних заходів з метою регулювання цін, і на сьогодні заходи впливу на ціноутворення стали невідємною складовою системи державного регулювання економіки.Однак при цьому збільшується кількість кризових ситуацій, тому держава повинна втручатися в економічні процеси з метою помякшення наслідків негативних явищ, адже, впливаючи на ціни, держава намагається зменшити циклічні коливання процесів виробництва та реалізації, а також перерозподілити фінансові ресурси між галузями та підприємствами. Мета державного регулювання цін у будь-якій країні залежить від багатьох чинників: національних особливостей, кліматичних умов, наявності сировини, матеріалів, політичної ситуації в країні, становища держави у світовому поділі праці. Метою державного регулювання цін в Україні на сучасному етапі розвитку економіки є: - забезпечення такого співвідношення між монополією та конкуренцією, яке не призводило б до руйнівних наслідків для економіки; здійснення соціальної політики держави та захист окремих верств населення; формування нового попиту населення та культури споживання завдяки встановленню знижених цін, податкових пільг на товари, обсяги реалізації яких держава прагне збільшити; Крім того, фіксовані і регульовані ціни встановлюються на ресурси, що здійснюють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких сконцентроване на підприємствах, що посідають монопольне становище на ринку.Аналіз форм і методів державного регулювання цін потребує передусім чіткого визначення цих категорій ціноутворення. Суть прямих методів така: в умовах ринкової економіки підприємство-виробник самостійно встановлює ціни на свої вироби, однак при цьому воно має враховувати чинні державні законодавчі та нормативні акти. Відхилення від встановлених норм і правил проявляється у процесі взаємодії підприємства з партнерами, кредитно-фінансовою і банківською системою, податковою адміністрацією та ін. За цих умов держава втручається в діяльність підприємств, регулюючи ціни на найважливіші товари та послуги для населення, вживаючи антимонопольних заходів, намагаючись зменшити соціальне напруження в суспільстві. Ці методи не мають безпосередньої дії, але сприяють уповільненню підвищення цін у масштабах економіки.Отже, політика ціноутворення є частиною економічної і соціальної політики будь-якої держави.
План
Зміст
Вступ
1. Основні засади державного регулювання цін
2. Форми і методи державного регулювання цін
Висновок
Список використаних джерел
Вывод
Отже, політика ціноутворення є частиною економічної і соціальної політики будь-якої держави. Органи державного управління будують свої стосунки з товаровиробниками, використовуючи наступні важелі: - податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і податкових пільг, цін і правил ціноутворення, дотацій, економічних санкцій і ліцензій, соціальних і екологічних норм і нормативів;
- науково-технічні, економічні і соціальні державні і регіональні програми;
- державні замовлення на виробництво продукції, виконання робіт і послуг для державних потреб.
Рівень і співвідношення цін на товари виробничого і невиробничого призначення зачіпають інтереси всіх субєктів виробничої діяльності, невиробничої сфери і населення.
Основні принципи встановлення і вживання цін на товари і тарифів на послуги, а також організації контролю за їх дотриманням на території України визначаються Законом України "Про ціни і ціноутворення" і іншими законодавчими і нормативними документами.
Дія цього Закону поширюється на всі підприємства і організації незалежно від форм власності і підлеглості. Згідно цьому закону в народному господарстві України застосовуються вільні, державні фіксовані і державні регульовані ціни і тарифи, а також контрактні (зовнішньоторговельні) ціни.
Список литературы
1. Баздникин А.С. Цены и ценообразование. - М.: Юрайт-Издат, 2008.-332 с.
2. Пасхавер Б. Ціни виробництва та споживання продовольчого ринку./ Економіка України. - 2007. - №12., с.51 - 61.
3. Закон України «Про ціни і ціноутворення № 508-XII від 03.12.1990 р. N 507-XII».
4. О.Ф.Захарова. Особливості державного регулювання цін на продовольчу продукцію в Україні // Підприємництво, господарство, право. - 2009. - №5.- с.162 - 165.
5. М.Нетяжук. Соціальні та економічні аспекти державного регулювання цін на хліб. // Економіка України. 2005. - №3. - с. 63 - 67.