Зміст та головні етапи втілення організаційно-економічних заходів зростання ефективності виробництва зерна в умовах державного регулювання та контролю. Аналіз їх реалізації для різних форм власності, з метою досягнення головної задачі господарювання.
Аннотация к работе
Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи. З метою більш повного використання потенціалу сільського господарства необхідно створити сприятливі умови, насамперед, для: функціонування на рівноправній економічній основі різних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі; гармонізації інтересів власників, найманих працівників та сільських громад; формування конкурентоспроможних на внутрішньому та зовнішніх ринках виробничих структур; забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств на рівні 15-відсоткової норми, необхідної для забезпечення розширеного відтворення виробництва [4]. Недостатня системність та неузгодженість законодавства України, а також його вибіркове виконання, має суттєві негативні впливи на стан зерновиробництва та ефективність маркетингу зерна, що призводить до втрат для учасників зернового ринку та економіки в цілому. Наслідком неефективного виконання Законів України та певної неопрацьованості таких законів є застосування замість окремих мало дієвих сьогодні ринкових підходів до управління зерновим ринком, які передбачені чинним законодавством, адміністративних втручань, зокрема застосування механізмів адміністративного обмеження експорту зерна, що зменшують прибутки або приносять збитки учасникам зернового ринку і негативно впливають на імідж країни на світових ринках зерна. В результаті дії зазначеного прямого втручання в ринкові процеси поповнення ринку зерном та зерно-продукцією відбувалось на тлі значних фінансових та економічних втрат з боку усіх учасників ринку і держави - підсилення диспаритетних явищ, зростання собівартості продукції, збільшення державних витрат на аграрно-промисловий сектор при зменшенні їх ефективності тощо.