Теорія становлення державного регулювання розвитку залізничного транспорту. Розробка концептуальної моделі державного регулювання розвитку залізничного транспорту України. Механізм державного регулювання адаптації залізничної галузі до умов її розвитку.
Аннотация к работе
Державне управління за цих умов має виконувати превентивну функцію - допомагати у подоланні різноманітних суперечностей і перешкод, розширюючи при цьому свої перетворювальні можливості впливу на всі сфери життєдіяльності людини, суспільства, економіки, на їхній розвиток. Втім, в умовах ринкової економіки змінилася дія двох основних принципів державного регулювання, а саме системності - єдності цілей та спільного (централізованого) управління. Важливе значення для дослідження механізмів державного регулювання розвитку вітчизняного залізничного транспорту, підвищення ефективності існуючих механізмів державного регулювання цього процесу мають наукові праці В. У вітчизняній науці з державного управління бракує наукових праць, де було б викладено системне уявлення про державне регулювання розвитку залізничного транспорту України в умовах ринкового соціуму, обґрунтовано принципи та механізми регуляторного впливу держави на цей процес. Тому вибір теми дослідження «Державне регулювання розвитку залізничного транспорту України» зумовлено: - обєктивними соціально-економічними умовами та необхідністю наукового пошуку механізмів державного регулювання розвитку вітчизняного залізничного транспорту;У першому розділі - «Науково-теоретичні основи державного регулювання розвитку залізничного транспорту» - узагальнено теоретичні основи становлення державного регулювання розвитку залізничного транспорту; розглянуто світовий досвід державного регулювання розвитку залізничного транспорту; зясовано необхідність системно-стратегічного підходу до державного регулювання розвитку залізничного транспорту. Сьогодні залізничний транспорт - це одна з ключових галузей економіки будь-якої держави і України, зокрема. Дослідження зарубіжного досвіду державного регулювання залізничного транспорту показало, що у високорозвинутих країнах свого часу залізниці мали труднощі у своїй роботі. Таким чином, зарубіжний досвід державного регулювання залізничного транспорту показав, що реформування системи залізничного транспорту сьогодні є обєктивною необхідністю. Основними з них є: Конституція України; Цивільний кодекс України; Господарський кодекс України; Закон України «Про транспорт», Закон України «Про залізничний транспорт», Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів», Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи в особливий період»; Указ Президента України «Про Положення про Міністерство транспорту та звязку України»; Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Статуту залізниць України», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну адміністрацію залізничного транспорту України», Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом»; нормативні акти Міністерства транспорту та звязку України та нормативні акти Укрзалізниці, а також локальні нормативні акти управлінь залізниць з питань перевезень вантажів; розяснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про застосування деяких норм Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів» та ін.Узагальнено теоретичні основи становлення державного регулювання розвитку залізничного транспорту. Транспортна система будь-якої країни, як і інші системи, є унікальним явищем, набагато складнішим, ніж інші галузі економіки країни, тому й державне регулювання залізничного транспорту, особливо в умовах нового суспільного ладу, розглядається як складне, динамічне, соціальне явище, яке не можна сприймати у відриві від середовища існування, від держави, її соціально-економічного розвитку. Державне регулювання розвитку залізничного транспорту - один із видів управління, функція якого полягає в забезпеченні успішної реалізації потреб прогресивного оновлення суспільства та його підсистем. Доведено необхідність системно-стратегічного підходу до державного регулювання розвитку залізничного транспорту, оскільки макрологістична система - транспортно-дорожній комплекс містить підсистеми транспортних комунікацій та обєднує сукупність понять, що визначають обєкти системи, які розглядаються в їх загальних та істотних ознаках і потребують істотного вдосконалення і модернізації для підвищення транспортних послуг на кожному етапі розвитку залізничної сфери. Здійснено аналіз тенденцій розвитку залізничного транспорту України, який засвідчив, що фінансово-економічна криза в Україні призвела до зменшення вантажних і пасажирських перевезень залізничним транспортом.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації виявлено й науково обґрунтовано низку нових важливих теоретичних і практичних понять та положень.
1. Узагальнено теоретичні основи становлення державного регулювання розвитку залізничного транспорту. Транспортна система будь-якої країни, як і інші системи, є унікальним явищем, набагато складнішим, ніж інші галузі економіки країни, тому й державне регулювання залізничного транспорту, особливо в умовах нового суспільного ладу, розглядається як складне, динамічне, соціальне явище, яке не можна сприймати у відриві від середовища існування, від держави, її соціально-економічного розвитку.
Державне регулювання розвитку залізничного транспорту - один із видів управління, функція якого полягає в забезпеченні успішної реалізації потреб прогресивного оновлення суспільства та його підсистем.
2. Розглянуто світовий досвід державного регулювання розвитку залізничного транспорту. У країнах ЄС перетворення в галузі залізничного транспорту було розпочато в 90-х роках ХХ ст., що було зумовлено збитковістю перевезень, необхідністю оновлення технічної бази галузі, стрімким нарощуванням конкуренції з боку інших видів транспорту. Основні вимоги до реформування залізничного транспорту в країнах Європи - це загальна лібералізація та становлення ринкових механізмів. Важливими принципами реформування залізниць у країнах Європи є збереження державного контролю за залізничною галуззю; відмова від втручання в господарську діяльність, децентралізація управління окремими видами діяльності; передача регіональним гілкам влади частини бюджетних коштів для компенсації компаніям-перевізникам збитків від місцевих та регіональних пасажирських перевезень; поетапне проведення реформ протягом значного періоду.
3. Доведено необхідність системно-стратегічного підходу до державного регулювання розвитку залізничного транспорту, оскільки макрологістична система - транспортно-дорожній комплекс містить підсистеми транспортних комунікацій та обєднує сукупність понять, що визначають обєкти системи, які розглядаються в їх загальних та істотних ознаках і потребують істотного вдосконалення і модернізації для підвищення транспортних послуг на кожному етапі розвитку залізничної сфери.
4. Здійснено аналіз тенденцій розвитку залізничного транспорту України, який засвідчив, що фінансово-економічна криза в Україні призвела до зменшення вантажних і пасажирських перевезень залізничним транспортом. Водночас, відсутність дієвої бюджетної підтримки залізничного транспорту з боку держави негативно вплинула на загальний стан основних фондів, темпи відновлення яких не перевищують 15% від потреби, що значно стримує інтегрування залізниць України в загальноєвропейську мережу. Найважливішою проблемою сучасного залізничного транспорту України є підвищення його конкурентоспроможності на ринку транспортних послуг. Її успішне вирішення може бути здійснене лише на основі докорінної реструктуризації залізничного транспорту шляхом поступового роздержавлення, що створить умови для його адаптації до ринкових відносин.
5. Досліджено нормативно-правове забезпечення розвитку залізничного транспорту України. Структурна перебудова залізничного транспорту з метою забезпечення зростання його конкурентоспроможності передбачає суттєві зміни як в організаційній структурі управління галузі, так і в системі відносин підприємств, що виконують перевезення, з пасажирами та вантажовідправниками. Зміни повинні мати належне правове оформлення. Лише після того, як робота буде виконана, можна буде розпочинати реалізацію запланованих змін. Напрям розвитку законодавчої бази має ґрунтовно висвітлюватися в програмі проведення структурних змін як на рівні галузі, так і на рівні окремого господарства. Необхідне оперативне створення та оновлення правової бази, яка ґрунтується на синхронізованій і скоординованій роботі Кабінету Міністрів України, Укрзалізниці, Міністерства юстиції та інших органів державної влади.
6. Визначено організаційні форми забезпечення державного регулювання розвитку транспорту України. Світовий досвід констатує, що підвищення ефективності роботи залізничного транспорту потребує вдосконалення його організаційної структури управління. У процесі реформування галузі дуже важливо враховувати, що виокремлення будь-якої нової організаційної форми управління не є запорукою підвищення ефективності роботи галузі, і визначення оптимальної організаційної форми полягає у створенні тільки необхідних, але не достатніх організаційно-правових умов для забезпечення реалізації основних напрямів підвищення ефективності й конкурентоспроможності галузі. Залізничний транспорт України є високоорганізаційною структурою. Непродумані дії, спрямовані на виокремлення з неї складових у процесі акціонування, можуть зруйнувати налагоджену роботу галузі. Тому, на наш погляд, найбільш оптимальною організаційно-правовою формою організації діяльності підприємств залізничного транспорту є створення на базі Укрзалізниці, залізниць або підприємств галузі державного концерну.
7. Запропоновано розробку концептуальної моделі державного регулювання розвитку залізничного транспорту України. Зясовано, що у звязку з реформуванням структури управління залізничним транспортом України, необхідні додаткові наукові дослідження концептуальних, науково обґрунтованих підходів до державного регулювання цього процесу з позицій не тільки його сучасного розвитку, а й майбутнього. На підставі здійснених нами досліджень доведено, що державне регулювання розвитку залізничного транспорту належить до складних відкритих цілісних систем у тріаді «людина - держава - суспільство», а тому воно має динамічно поєднувати керований розвиток і самоорганізацію відповідно до вимог людського співжиття, узгоджуючись з нормами законів, які стосуються залізничної галузі. Будь-які нові державні проекти розвитку залізничного транспорту будуть результативними, якщо вони не навязуються, а враховують і забезпечують інтереси та умови для повноцінного перебування в існуючому соціумі.
Ці та інші концептуальні позиції дослідження покладено в основу пошуку пріоритетних факторів державного впливу на перспективне регулювання розвитку залізничної галузі.
8. Розроблено пропозиції щодо створення стратегії реформування та розвитку залізничного транспорту України. Встановлено, що реформування системи залізничного транспорту сьогодні є першим кроком на шляху до інституційної адаптації залізничного транспорту України до стандартів ЄС, а також застосування прозорих ринкових механізмів. У першу чергу, реформування вимагає якісного вдосконалення законодавчої бази й організаційної структури, для чого необхідний системний, комплексний підхід. Найважливішим напрямом реформи є забезпечення рівного доступу всіх перевізників (як державної, так і приватної форм власності) до транспортної інфраструктури (залізничної мережі, вокзалів тощо).
Зважаючи на прагнення України до інтеграції в європейську та світову транспортні системи, слід зазначити, що реформування залізничного транспорту також необхідне з метою наближення українського законодавства до європейського.
9. Удосконалено механізм державного регулювання адаптації залізничної галузі до умов її розвитку. У контексті досліджуваної проблеми механізм державного регулювання адаптації залізничної галузі до умов її розвитку покликаний забезпечити вплив на фактори, від стану яких залежить розвиток залізничного транспорту, його якість, позитивні зміни ситуації розвитку на краще. Залізничний транспорт, у свою чергу, пристосовуючись до змін в результаті адаптації, буде змушений здійснювати конкретні трансформації, що наближатимуть транспортну систему до досягнення задекларованих цілей.
Адаптація стосується і фінансово-економічних можливостей забезпечення розвитку залізничного транспорту, і створення механізмів та нових чинників, які впливають на його функціонування.
Список литературы
Статті у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України
1.Сущенко Р.В. Розвиток управлінської культури державних службовців - проблема державної ваги та значущості / Р.В. Сущенко // «Держава та регіони». - 2007. - № 3. - С. 154-157.
2.Сущенко Р.В. Залізничний транспорт як особливий обєкт державного регулювання / Р.В. Сущенко // Міжнародний управлінський форум «Управління сьогодні та завтра» (15-16 травня 2008 р.). - Хмельницький. - С. 336-338.
3.Сущенко Р.В. Вдосконалення механізмів державного регулювання підготовки керівних кадрів залізничного транспорту в нових соціально-економічних умовах / Р.В. Сущенко // «Держава та регіони». - 2008. - № 1. - С. 195-200.
4.Сущенко Р.В. Проблеми державного регулювання розвитку залізничного транспорту / Р.В. Сущенко // «Держава та регіони». - № 2.- С. 214-218.
5.Сущенко Р.В. Теоретико-методологічні засади державного регулювання розвитку залізничного транспорту (теоретичний аспект) / Р.В. Сущенко // Зб. наук. праць «Теорія та практика державного управління». - Х.: ХАРІДУ НАДУ, Вип. 3(22). - 2008. - С. 146-157.
6.Сущенко Р.В. Теоретичне обґрунтування концептуальної моделі оновлення механізмів державного регулювання розвитку залізничного транспорту / Р.В. Сущенко // Збірник наукових праць «Актуальні проблеми державного управління». - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, - 2008. - С. 181-185.
7.Сущенко Р.В. Концептуальні засади державного регулювання розвитку залізничного транспорту в умовах ринкових відносин / Р.В. Сущенко // Збірник наукових праць «Актуальні проблеми державного управління». - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 304-310.
8.Сущенко Р.В. Державне регулювання стратегії розвитку залізничного транспорту України на основі системного підходу / Р.В. Сущенко // «Держава та регіони». - 2010. - № 2. - С. 76-82.
Тези і матеріали конференцій
9.Сущенко Р.В Діалектична єдність успішної управлінської діяльності та критеріальних властивостей культури державного службовця / Р.В. Сущенко // «Дні науки»: зб. тез доповідей в 4-х т. / редкол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2007. - Т. 3. - С. 69-71.
10.Сущенко Р.В. Актуальні проблеми удосконалення державного регулювання розвитку залізничного транспорту / Р.В. Сущенко // «Дні науки»: зб. тез доповідей в 4-х т. / редкол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2008. - Т. 2. - С. 50-51.
11.Сущенко Р.В. Суперечності розвитку залізничного транспорту України / Р.В. Сущенко // Проблемы и перспективы развития железнодорожного транспорта: тезисы 69-й междунар. научно-практ. конф., (Днепропетровск, 21-22 мая 2009 г.) - Д.: ДИИТ, 2009. - С. 101-102.
12.Сущенко Р.В. Особливості державного регулювання розвитку залізничного транспорту в умовах становлення соціально орієнтованої економіки / Р.В. Сущенко // Галузь науки «Державне управління»: історія, теорія, впровадження: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 28 травня 2010 р. у 2 т. / за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, С.В. Загороднюка. - К.: НАДУ, 2010. - Т. 1. - С. 522-523.