Державне регулювання розвитку телекомунікаційної сфери - Автореферат

Соціально-економічні трансформації та техніко-технологічні зміни другої половини XX ст. стали обєктивною передумовою для становлення і розвитку інформаційного суспільства, де знання та інформація набувають значення вирішальних чинників соціального поступу, а телекомунікаційні технології спричиняють суттєвий вплив на підвищення рівня і якості життя громадян. У результаті швидкого розвитку сфери інформаційного обміну, світового ринку праці, капіталу й виробництва видозмінюються засоби забезпечення державного суверенітету, роль держав як субєктів міжнародної політики, динаміка суспільних процесів, що розширює можливості кожної людини, підприємства, країни і водночас підвищує ризики, повязані з маніпулюванням інформацією, у т.ч. з виникненням глобальних конфліктів. У той же час залишається недостатньо розробленою проблема власне державного регулювання телекомунікаційної сфери в умовах становлення інформаційного суспільства з урахуванням необхідності переходу до сучасних принципів державного управління, що й актуалізує тему дослідження, визначає його мету та завдання. Тема дисертації повязана із НДР "Вдосконалення структурно-функціонального забезпечення діяльності територіальних органів влади" (державний реєстраційний номер 0105U002743), що виконувалась кафедрою державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління у межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України "Державне управління та місцеве самоврядування". Для теоретичного осмислення різних аспектів проблеми застосовуються аналіз і синтез (можливості адаптації західних зразків до процесів, що відбуваються в сучасній Україні, аналіз умов функціонування телекомунікаційної сфери), моделювання (зясування особливостей моделей державного регулювання інформаційної сфери суспільства), абстрагування та узагальнення (визначення шляхів удосконалення механізмів державного регулювання телекомунікаційної сфери, порівняння сучасних моделей телекомунікаційного розвитку), соціологічного опитування (зясування питань інформаційно-комунікаційного забезпечення діяльності працівників органів влади).У першому розділі - "Теоретичні засади державного регулювання телекомунікаційної сфери" - розглядаються теоретичні питання переходу до інформаційного суспільства, де основним і найбільш цінним ресурсом стає інформація. Для нового суспільства характерним є розвиток компютерних і телекомунікаційних технологій, його основою стає інформація як високотехнологічний засіб продукування нових відомостей, що миттєво використовуються для інтенсифікації виробництва. Інформаційне суспільство, що базується на розвинутих телекомунікаціях та інформаційних технологіях, дозволяє усунути всі технічні перешкоди на шляху до прямої демократії, яку можна назвати інформаційною демократією. Політика сприяння становленню інформаційного суспільства в Україні передбачає вирішення таких важливих завдань, як демократизація державної влади, інформування кожного громадянина про реальні можливості участі в державному управлінні, трансформація системи освіти на основі новітніх концепцій навчання та ін. Основний регулятивний вплив на інформаційну сферу суспільства держава здійснює на етапі розповсюдження інформації (рис.Удосконалення регулятивного впливу держави, поглиблення процесів інформатизації та формування інформаційного суспільства в сучасних умовах виступають важливими факторами соціально-економічного розвитку України, що дозволяє зробити такі загальні висновки: 1. Інформаційне суспільство являє собою особливу стадію розвитку цивілізації, характерною рисою якої є глобальний характер суспільних змін: у кінцевій вартості споживаного продукту зростає частка нематеріальних ресурсів, глобалізуються ринки основних ресурсів, стрімко зростає вплив інформації й інформаційно-комунікаційних технологій на добробут людей, у ключовому для соціальної держави понятті "рівності можливостей" акцент переноситься на інформаційну рівність. Державні структури, на які покладено функції розробки і впровадження державної політики у сфері телекомунікацій (Міністерство транспорту і звязку України, Національна комісія регулювання звязку та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Удосконалення регулятивного впливу держави, поглиблення процесів інформатизації та формування інформаційного суспільства в сучасних умовах виступають важливими факторами соціально-економічного розвитку України, що дозволяє зробити такі загальні висновки: 1. Інформаційне суспільство являє собою особливу стадію розвитку цивілізації, характерною рисою якої є глобальний характер суспільних змін: у кінцевій вартості споживаного продукту зростає частка нематеріальних ресурсів, глобалізуються ринки основних ресурсів, стрімко зростає вплив інформації й інформаційно-комунікаційних технологій на добробут людей, у ключовому для соціальної держави понятті "рівності можливостей" акцент переноситься на інформаційну рівність. Тому інформаційні функції держави (внутрішня і зовнішня), що реалізуються у системі відносин "держава - суспільство" і в межах системи "державне управління", полягають у послідовному впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій, забезпеченні доступу населення до телекомунікаційних послуг;

2. Удосконалення функціонування телекомунікацій знаходиться на шляху впровадження механізмів державного регулювання, за допомогою яких розвязуються такі завдання, як створення політичних, організаційних, юридичних, економічних та ідеологічних передумов розвитку галузі; формування пакету універсальних послуг та гарантування доступу населення до них; контроль за наданням ринкових послуг з метою запобігання зловживанням і порушенням правил поведінки субєктами їх виробництва;

3. Державні структури, на які покладено функції розробки і впровадження державної політики у сфері телекомунікацій (Міністерство транспорту і звязку України, Національна комісія регулювання звязку та ін.), зобовязані своєчасно формувати і корегувати стратегію прискореного розвитку телекомунікаційної сфери, яка б передбачала наступні кроки: приведення чинного законодавства, що регулює взаємовідносини у сфері телекомунікацій, у відповідність з потребами інформатизації суспільства; врегулювання конкурентних відносин у телекомунікаційному просторі; заміну застарілого телекомунікаційного обладнання новітнім; підвищення якості інформаційних і телекомунікаційних послуг для населення; ефективне використання сучасних інформаційних технологій у діяльності органів влади;

4. З огляду на недостатній рівень професійної підготовки працівників органів виконавчої влади у питаннях використання досягнень компютеризації постає нагальне завдання удосконалення їх професійної перепідготовки, зокрема, щодо опанування навичками оперування і захисту компютерної інформації, використання мережі Інтернет, сучасної організаційної техніки та її програмного забезпечення;

5. Узагальнення світових тенденцій регулювання телекомунікаційної сфери дозволило виокремити чинники її прискореного розвитку: наявність виваженої державної стратегії розвитку галузі; домінування принципу відкритості мереж для всіх операторів ринку і державне сприяння розвитку приватного сектора у цій сфері, розвиток конкуренції між надавачами послуг у різних сегментах телекомунікаційного простору; правова регламентація діяльності монополістів; забезпечення стабільності, прозорості і прогнозованості тарифів на послуги, що надаються, а також збільшення питомої ваги універсальних послуг високої якості;

6. Прискорення інтеграції України до ЄС потребує запровадження в національну систему телекомунікацій сучасних стандартів та рекомендацій, визначених Міжнародним союзом електрозвязку, Міжнародною організацією стандартизації, Міжнародною електротехнічною комісією і Всесвітнім поштовим союзом відповідно до Галузевої програми розвитку стосунків між Україною та Європейським Союзом;

7. Сучасні умови диктують необхідність радикального оновлення інформаційно-аналітичних систем органів державного управління і органів місцевого самоврядування, які мають задовольняти потреби населення відповідних територій в інформації, вибудовувати ефективні комунікативні відносини, забезпечувати функціонування "електронного уряду", оперативність збору інформації, створення необхідних інформаційних ресурсів для підвищення ефективності управлінських рішень;

8. Створення системи "електронного уряду вимагає закріплення за державними органами певних інформаційних ресурсів, розробки регламенту взаємодії субєктів і обєктів управління, упровадження математичних методів обробки й аналізу економічної і соціальної інформації.

Таким чином, подальший розвиток галузі має відбуватися на основі комплексного підходу, коли держава, виходячи з масштабності та багатогранності існуючих проблем, шляхом посилення управлінського впливу повинна забезпечувати упровадження стандартів інформаційного суспільства в Україні.

1. Іванов Є.Г. Моделі телекомунікаційного розвитку: європейський досвід та можливості його використання в Україні / Є.Г. Іванов // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Вип. 3 (15). - Вид-во ХАРРІ НАДУ "Магістр", 2006. - С. 55-62.

2. Іванов Є.Г. Механізми державного регулювання телекомунікаційної сфери / Є.Г. Іванов // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Вип.. 4 (28). - Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2006. - С. 287-291.

3. Іванов Є.Г. Реалізація G&С-концепції електронного уряду / Є.Г. Іванов // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Вип. 1 (16). - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ "Магістр", 2007. - С. 158-164.

4. Іванов Є.Г. Стратегічні напрямки розвитку державного регулювання телекомунікаційної сфери в Україні / Є.Г. Іванов // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - № 1. (31). - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ "Магістр", 2007. - С. 340-348.

5. Іванов Є.Г. Електронний уряд як складова механізму державного управління у сфері телекомунікацій / Є.Г. Іванов // Державне будівництво: електронне наукове фахове видання Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України). - 2007. - №1. -Ч.2. - Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua.