Сутність і значення туристичної діяльності та сільського зеленого туризму в її структурі для економічного розвитку країни, сільських територій, підприємництва. Моделі управління та регулювання розвитку даної галузі, їх складники, принципи та методи.
Аннотация к работе
Для організації та розвитку сільських територій України стратегічно важливо швидко подолати відставання у сфері сільського зеленого туризму, що може відіграти роль каталізатора структурної перебудови сільської економіки, забезпечити демографічну стабільність та розвязання нагальних соціально-економічних проблем у сільській місцевості, а також у прискореному темпі реалізувати наявний багатий туристичний потенціал шляхом проведення виваженої політики державного регулювання туристичної діяльності, зокрема, і на регіональному рівні. Сільський зелений туризм - необхідний вид діяльності як для відпочиваючих, так і для господарів - селян, сільських громад, регіонів і держави в цілому, сприяє розвитку багатьох повязаних з ним галузей економіки. За оцінками Всесвітньої туристичної організації (ВТО), вже наприкінці 2000 р. туризму відводилося перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів та послуг. Вивчаючи принципи державного регулювання та управління туристичною діяльністю, у т.ч. й на сільських територіях, можна виділити сукупність характерних позицій, які присутні на світовому туристичному ринку в даний час: жорстке податкове регулювання всіх аспектів розвитку туризму в країні; обєднання сфери туризму із суміжними галузями господарства в структурі комбінованого міністерства; мякі підходи до регулювання та координації туристичної діяльності органами національної туристичної адміністрації; байдужність до туризму, як до соціального та економічного явища на рівні сільських територій та аграрної моделі господарювання. За результатами власного дослідження системи державного регулювання у сфері туризму більшості країн світу зроблено висновок, що найрасповсюдженою є друга модель, яка передбачає створення комбінованого міністерства, що поєднує туризм із суміжними галузями - 41% країн світу обирають саме її.
2. Захарова С.Г. Державне регулювання інфраструктури туризму в Україні / С.Г. Захарова // Держава та регіони. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 1. - С. 64-69.
3. Кравчук І. Державне регулювання розвитку туризму: зарубіжний досвід та перспективи впровадження / І. Кравчук / / Вісник Львівського національного університету. Серія «Міжнародні відносини». - 2008. - Вип. 24. - С. 134-141.
4. Коніщева Н.Й. Механізми державного регулювання сфери туризму: сутність і шляхи удосконалення / Н.Й. Коніщева, A.M. Близнюк // Вісник ДІТБ. - 2007. - №11. - С. 76-84.
5. Концепція Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року [Електрон. ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/638-2013-р
7. Донченко Л.М. Проблеми та перспективи державної підтримки розвитку туризму / Л.М. Донченко, Н.П. Гостєва // Держава та регіони. Сер. «Державне управління». - 2010. - №1. - С. 37-42.