Особливість прийняття ефективних управлінських рішень щодо розвитку рибного господарства України. Удосконалення концесійного механізму приватно-державного партнерства в риб"ячому хазяйстві. Основна характеристика стратегії розвитку даної галузі.
Аннотация к работе
Рибне господарство має стратегічне значення для забезпечення продовольчої безпеки країни, зміцнення її позицій на міжнародній арені, збереження просторової і національної цілісності країни. Сучасний стан рибного господарства залишається складним, істотно скоротилися обсяги його виробництва, посилилася сировинна спрямованість експорту, що загрожує перетворенню України в сировинний придаток розвинених країн. У сучасних умовах спостерігається несистемне правове і економічне регулювання рибного господарства в поєднанні з непрозорим бізнесом, в результаті якого господарська діяльність підприємств вимушено здійснюється у край вузьких тимчасових рамках планування, які часто не перевищують року. Також в даний час зростає роль не скільки критичної оцінки соціально-економічних перетворень в рибному господарстві, скільки дослідження теорії і методології створення ефективної системи державного регулювання його розвитку. У роботі використано методи: абстрактно-логічний (узагальнення теоретичних засад державного регулювання розвитку рибного господарства), аналізу і синтезу (дослідження аспектів державної політики розвитку рибного господарства України в пореформений період), системного аналізу функцій державного управління (аналіз сучасного стану державного регулювання розвитку рибного господарства), експериментальний (удосконалення системи інструментів державного регулювання рибного господарства), розрахунково-конструктивний (обгрунтування стратегії розвитку рибного господарства України) та інші.У першому розділі - “Теоретико-методичні засади державного регулювання розвитку рибного господарства” - встановлено роль держави в розвитку рибного господарства, обґрунтовані теоретичні підходи до державного регулювання рибного господарства, досліджено методичні підходи до державного регулювання стійкого розвитку рибного господарства. Визначено, що рибне господарство є галуззю, розвиток якої не може визначатися одними лише законами ринку. Таким чином, однією з головних причин, що обумовлюють необхідність державного регулювання рибного господарства, є нездатність ринкового господарства в певних ситуаціях вирішувати задачі розвитку економіки і її складових інфраструктури, реконструкції галузі, забезпечення господарства дешевими електроенергією і сировиною, фінансування і організації в загальнодержавних масштабах науково-дослідних, експериментальних і дослідно-конструкторських робіт. У другому розділі - “Аналіз стану державного регулювання розвитку рибного господарства” - визначені недоліки системи державного регулювання розвитку рибного господарства, проаналізовано сучасний стан державної політики розвитку рибного господарства України в ринкових умовах, встановлені структурні чинники розвитку системи державного регулювання рибного господарства У третьому розділі - “Удосконалення системи державного регулювання розвитку рибного господарства” - визначені шляхи вдосконалення системи інструментів державного регулювання рибного господарства, удосконалено концесійний механізм приватно-державного партнерства в рибному господарстві, обґрунтовано стратегію розвитку рибного господарства України та запропоновані практичні рекомендації щодо розвитку системи державного регулювання ним.В процесі дослідження визначено, що рибне господарство є галуззю, розвиток якої не може визначатися одними лише законами ринку. Однією з головних причин, що обумовлюють необхідність державного регулювання рибного господарства, є нездатність ринкового механізму в певних ситуаціях вирішувати задачі розвитку економіки і її складових інфраструктури. Державне регулювання ринкових відносин здійснюється в рибному господарстві в двох формах: прямою дією держави на діяльність підприємств правовими і іншими адміністративними методами і непрямими - за допомогою фіскальних заходів і кредитно-фінансової політики. Визначено низку недоліків системи державного регулювання рибного господарства в Україні, серед яких: неефективна система квотування (порядок квотування безпосередньо зачіпає інтереси всіх субєктів даної галузі, включаючи підприємства, державу, регіони); недопостачання рибопереробних підприємств сировиною (розрив міжгалузевих звязків рибодобувної і рибопереробної промисловості призводить до того, що прибережні регіони формують свої ресурси за рахунок надходжень з регіонів, які не є районами спеціалізації по виробництву рибної продукції); не регламентовано взаємовідносини рибної галузі з Міністерством транспорту та звязку України; недосконалість податкового законодавства, неузгодженістю його положень з іншими нормативними актами, регулюючими діяльність підприємств рибного господарства; неузгоджена політика збереження і відтворення водних біоресурсів. Виходячи з цього нами удосконалено систему інструментів державного регулювання рибного господарства, засновану на оптимальному поєднанні заборонних заходів із інструментами стимулювання, збереженні і відтворенні водних біоресурсів та включає такі напрями як: збільшення терміну дії берегових квот на вилов; зниження митних бар