Механізми функціонування та регулювання ринку праці, їх нормативно-правове обґрунтування, відображення в сучасному законодавстві. Програмно-цільовий метод оцінки ринку праці та зайнятості в регіоні. Розробка маркетингової концепції в даній сфері.
Аннотация к работе
Багатогранність означеного процесу зумовлює потребу в органічному поєднанні та водночас розумній диференціації важелів та механізмів регулювання, що робить державну політику щодо регулювання ринку праці поліфункціональною. Недооцінювання ролі зайнятості як інтегральної частини механізму регулювання макроекономічних процесів, ефективного інструменту вирішення економічних і соціальних проблем призвела до того, що політика зайнятості була недостатньо вбудована в стратегію реформ і соціально-економічного розвитку України, слабо повязана із заходами її реалізації. Звідси логічно випливає, що функцію регулювання зайнятості на макрорівні має взяти на себе держава, повязуючи ситуацію у сфері зайнятості і на ринку праці з макроекономічними умовами функціонування народного господарства в цілому. проаналізувати стан ринку праці та політики зайнятості населення в регіоні; сформувати регіональну модель ринку праці; Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що цілеспрямована соціальна політика, програмно-цільовий метод регулювання ринку праці та зайнятості в регіоні, запровадження концепції державної стратегії зайнятості населення сприятимуть ефективному державному регулюванню ринку праці в регіоні.У першому розділі - «Науково-теоретичні основи формування та розвитку ринку праці» - викладено теоретико-методологічну базу досліджень державного регулювання ринку праці в регіоні. Мета державної політики на ринку праці - сприяти роботодавцю (власнику робочих місць) у придбанні робочої сили певної якості, створюючи тим самим передумови поєднання факторів виробництва; а людям, які шукають роботу, - у підборі робочого місця по можливості відповідно до професійно-кваліфікаційних, демографічних та інших характеристик; надавати послуги з навчання безробітним (професійна перепідготовка і підвищення кваліфікації); вживати заходів для забезпечення їх утримання (суспільні й інші тимчасові роботи), контролю за рівнем безробіття тощо. Як критерії сегментування запропоновано визначати: географічне розташування (регіон, місто, район); демографічні характеристики (статево-віковий і сімейний склад населення); соціально-економічні характеристики (рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад, стаж роботи, національність); економічні показники (розподіл покупців за формами власності, їх фінансовим станом, розподіл продавців праці за рівнем матеріальної забезпеченості і рівнем потреби в засобах до існування); психографічні показники (особисті якості працівників, їх належність до певних верств суспільства), поведінкові характеристики. У другому розділі - «Становлення та функціонування ринку праці в регіоні» - досліджено сучасний стан ринку праці України, що характеризується такими ключовими проблемами: недостатній рівень реформування трудової сфери, що призводить до неефективної зайнятості й виявляється у концентрації робочої сили на збиткових підприємствах; значні масштаби недовикористання робочого часу зайнятих, низька ефективність праці та недостатній рівень її оплати; зниження частки працюючих у високотехнологічних і наукоємних видах діяльності; відсутність взаємозвязку між трудовим внеском і доходами працівників тощо; втрата трудових навичок кваліфікованих і висококваліфікованих кадрів унаслідок закриття, реструктуризації великих промислових підприємств, їх збитковості; перехід фахівців у сферу неформальної зайнятості, тіньової економіки, міграція за кордон; погіршення якісних характеристик робочих місць, недостатнє введення в дію нових робочих місць, особливо для кваліфікованих кадрів, що збільшує обсяги та рівень безробіття, знижує продуктивність праці та конкурентоспроможність виробництва; невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили, незважаючи на ознаки стабілізації виробництва й пожвавлення інвестиційної активності; разом з цим обсяги інвестицій у сферу виробництва є недостатніми для вирішення питань забезпечення безробітних сучасними робочими місцями; недостатньою є також державна підтримка підприємництва і малого бізнесу; недоліки процесів реформування системи державного професійного навчання й освіти, неадекватність масштабів, структури і форм професійної підготовки та перепідготовки кадрів вимогам сучасного ринку праці з погляду попиту на певні професії; недостатня розвинутість системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації; слабка зацікавленість роботодавців у підвищенні кваліфікації працівників; складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, колишніх військовослужбовців та ін.); збереження селективного підходу при вирішенні питань вивільнення і найму на роботу залежно від статі, віку, стану здоровя; недоліки системи дотримання норм трудового законодавства щодо режиму й охорони праці окремих груп працівників; існуюча диференціація регіональних ринків праці, наявність депресивних регіонів з особливо напруженою ситуацією на ринку праці, значно вищим за середній рівнем безробіття за одночасно обмеженої можливості щодо трудової міграції, щ