Сутність освітніх послуг у сучасних умовах. Тенденції та напрямки розвитку відповідного ринку в Україні, модель взаємного пристосування до ринку праці. Аналіз ефективності та шляхи оптимізації механізму державного регулювання ринку освітніх послуг.
Аннотация к работе
У звязку із цим розвитком ринку в нашій державі набуває значущості поняття освітньої послуги. Тому особливого значення набуває державне регулювання ринку освітніх послуг, оскільки роль держави у сфері освіти є провідною в отриманні людиною належних та якісних освітніх послуг. Саме держава регулює навчальний процес, контролює якість надання освітніх послуг. Так, недостатньо вивчений сучасний стан розвитку ринку освітніх послуг в Україні; не розроблено модель взаємного пристосування ринку освітніх послуг і ринку праці; потребують удосконалення система управління ринку освітніх послуг, організаційно-економічний механізм регулювання ринку освітніх послуг. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що: вперше: - розроблено модель взаємного пристосування ринку освітніх послуг і ринку праці, суть якої полягає у визначенні залежності ринку праці від ринку освітніх послуг та дає змогу урівноважити кількість підготовлених спеціалістів для ринку праці та попит на робочу силу;У першому розділі - «Теоретичні основи державного регулювання ринку освітніх послуг» - визначено сутність освітніх послуг у державі, досліджено особливості державного регулювання ринку освітніх послуг та ефективність державного регулювання освітніх послуг у сучасних умовах. У загальному значенні послуга є: обєктом продажу у вигляді дій, вигод або задоволення; економічною дією, що створює й забезпечує клієнтів у певний час у певному місці послугою, як результат досягнення бажаних змін на користь одержувача послуги; діяльністю юридичноi або фiзичноi особи, спрямованою на задоволення потреб iншоi юридичноi або фiзичноi особи; зміною стану особи чи товару, що належать до будь-якоi економiчноi одиниці, яка відбувається в результаті діяльності iншоi економiчноi одиниці за попередньою згодою першоi; будь-яким заходом i вигодою (користю), які одна сторона може запропонувати іншій, нематеріальною дією, що не приводять до володіння чим-небудь. По-перше, на нашу думку, основними принципами державної політики в галузі освіти мають бути такі: гуманістичний характер освіти, пріоритет загальнолюдських цінностей, життя і здоровя людини, любов до природи, Батьківщини, сімї; єдність культурного й освітнього простору; захисту і розвитку системи освіти, національних культур, регіональних культурних традицій і особливостей в умовах багатонаціональної держави; загальнодоступність освіти, адаптивність системи освіти до рівнів і особливостей розвитку й підготовки; світський характер освіти в державних і недержавних освітніх установах; свобода і плюралізм в освіті; суверенність прав субєктів України у визначенні суспільної політики в галузі освіти в частині національно-регіональних компонентів державних освітніх стандартів; безперервність і спадкоємність процесу освіти; інтеграція системи вищої, післядипломної, професійної освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні й розвитку досягнень і традицій української вищої школи; конкурентність і гласність при визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки, техніки, технологій, а також підготовки фахівців, перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників; державна підтримка підготовки фахівців та пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень у галузі освіти. Проаналізувавши основні функції Управління ліцензування, акредитації та нострафікаціїї (далі - Управління) та Державної інспекції вищих навчальних закладів (далі - Інспекція) при Міністерстві освіти і науки України, ми дійшли висновку, що Управління здійснює контроль за дотриманням навчальним закладом умов провадження освітньої діяльності, а Інспекція організовує і здійснює періодичну атестацію вищих навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форм власності, визначає відповідність рівня освітньої діяльності вищого навчального закладу заявленому статусу; здійснює комплексні перевірки та координує роботу, повязану з програмно-методичним забезпеченням атестації, контролює стан проведення атестаційної експертизи та ліцензування професійно-технічних і середніх навчальних закладів; проводить державне інспектування навчальних закладів, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, з питань організації навчально-виховної та науково-методичної роботи, використання науково-педагогічного потенціалу. У другому розділі - «Оцінка сучасного стану державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні» - проаналізовано стан розвитку ринку освітніх послуг в Україні, досліджено ефективність надання вищими навчальними закладами освітніх послуг, проведено аналіз тенденцій державного регулювання ринку освітніх послуг.У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні шляхом визначення теоретичних підходів, напрямів його вдосконалення. До освітніх послуг слід зарахувати послуги, повязані з наданням студентам знань, умінь та навичок у тій чи іншій науковій сфері. Встановлено, що система державного регулювання ринку освітніх послу