Розвиток теорії новітніх процесів та стан інноваційного підприємництва в умовах глобальних змін в світовій економіці, перспективи розвитку даної сфери в Україні. Механізми реалізації державної інноваційної політики в енергозбереженні та екологізації.
Аннотация к работе
Особливості перехідного періоду обумовлюють необхідність специфічного підходу до інноваційної діяльності, адже стан науково-технічного розвитку, сприйнятливість економіки до науково-технічного прогресу є одним з найважливіших факторів, що визначають рівень добробуту країни. Тому особливого значення в сучасних умовах набуває вивчення і аналіз існуючих зарубіжних теорій і практики управління інноваціями в їх розвитку, уточнення деяких категорій інноваційної сфери. Усвідомлюючи надзвичайність сучасного стану економіки України, необхідною стає наукова розробка економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності, яка враховує національні особливості розвитку та набутий світовий досвід. Дістала подальшого розвитку теорія життєвих циклів інновацій: розгляд фаз життєвого циклу не з позицій обсягів реалізації, а з позицій витрат дозволив обгрунтувати концептуальний підхід до масштабів державної підтримки підприємств, які здійснюють інноваційну діяльність. Основні результати досліджень та питання їх наукової і практичної доцільності були розглянуті та схвалені на семінарі в Інституті інновацій Університету Віттен-Гердеке (Німеччина) під час наукового стажування в 1993 р.; більш як на 20 міжнародних науково-практичних та науково-методологічних конференціях, симпозіумах, семінарах, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (Львів, 1996); Міжнародна науково-практична конференція «Організаційно-економічне забезпечення функціонування локальних (точкових) вільних економічних зон в Україні» (Чернівці, 1996); Міжнародна наукова конференція «Ринкові реформи та економічний розвиток перехідних суспільств: приклад України» (Київ, 1997); Міжнародна науково-практична конференція «Управління енерговикористанням» (Львів,1997); Міжнародна науково-практична конференція «Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання» (Чернівці,1997); Міжнародна науково-практична конференція «Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні» (Чернівці, 1998); 5-й Міжнародна конференція «Нафта-газ України-98» (Полтава, 1998); 4-ий Конгрес Міжнародної Української економічної асоціації «Ефективність реформування української економіки» (Київ, 1998); Міжнародна науково-теоретична конференція «Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації: приклад України» (Київ,1998); Х Міжнародна науково-практична конференція «Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура» (Чернівці,1999); Міжнародна науково-практична конференція «Маркетинг: теорія і практика» (Київ-Ялта,1999); Міжнародна науково-практична конференція «Інноваційна діяльність в системі державного регулювання» (Івано-Франківськ,1999), та інших.В першому розділі «Інноваційна діяльність і її вплив на економічний розвиток в умовах глобальних змін в світовій економіці» досліджено основні риси інноваційного типу розвитку суспільства, вплив інноваційних процесів на економіку та особливості їх перебігу в умовах глобальних економічних зрушень. В роботі визначено сутність категорії «інновація» і доведено, що термін «інновація» слід розглядати як віддієслівний іменник, в значенні якого містяться не тільки стан (результат), але й процес, дія. Тобто інновацію слід розуміти як інноваціювання, - процес, що обгрунтовує неможливість чіткого визначення моменту завершення реалізації інновації. З практичного точки зору це означає, що, для досягнення кращих економічних результатів, стимулюючі заходи держави повинні бути спрямовані в першу чергу на структури, які займаються інноваційною діяльністю, а не на інновації як результат. Виходячи з особливостей розвитку світової економіки та необхідності державного регулювання інноваційної діяльності, визначено основні принципи, на яких повинна базуватися державна інноваційна політика: пріоритет інновацій над традиційним виробництвом; забезпечення свободи наукової та науково-технічної творчості, правової охорони інтелектуальної власності; сприяння розвиткові конкуренції в науковій сфері; економічність інноваційних процесів; концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки; достатність та обмеженість пріоритетних напрямів; гнучкість інноваційної політики; інтеграція науки, освіти та підприємницької діяльності; забезпечення розвитку інноваційного підприємництва в регіонах через передачу певних прав і обовязків на регіональний рівень; масштабність; сприяння розвиткові міжнародного наукового співробітництва.Сучасний етап світового розвитку характеризується новими рисами, які необхідно враховувати при управлінні інноваційною діяльністю: виникнення єдиного світового ринку науково-технічних знань та новітніх технологій як нового економічного ресурсу інтернаціоналізація та екологізація інноваційної сфери, що вимагає обєднаних інноваційних і фінансових зусиль різних країн, спільних проектів для їх вирішення, швидкого реагування на впровадження інновацій. Стратегія державного управління інноваційною діяльністю в Україні повинна