Державне регулювання фондового ринку в Україні - Реферат

Головним аргументом на користь державного регулювання фондового ринку у розвинених країнах є необхідність оперативного вирішення проблем, передусім у випадках, коли діяльність учасників цього ринку не забезпечує надходження у необхідних обсягах фінансових ресурсів до ділових одиниць. Розумне поєднання ринкових і державних регуляторів дає можливість реалізувати цілі розвитку фондового ринку України, недостатній розвиток якого гальмує інвестиційні процеси, стримує структурну перебудову вітчизняної економіки, що унеможливлює підвищення її конкурентоспроможності.В Україні на фондовому ринку ще не склалися традиції і правила роботи, відсутня досконала система державного регулювання та управління ринком. Під інфраструктурою фондового ринку розуміємо сукупність технологій і матеріальних засобів, що використовуються для здійснення операцій та підведення підсумків діяльності учасників фондового ринку. Розглядаючи інфраструктуру як важливу складову фондового ринку, досліджено механізм управління інфраструктурою фондового ринку. II етап (1995 - 1998 рр.) - законодавчо визначено принципи та шляхи розвитку фондового ринку (Концепція функціонування та розвитку ринку цінних паперів; комплекс перших ринкових законів України), створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку; Макроекономічний аналіз розвитку фондового ринку України дав підстави виокремити основні проблеми та труднощі, що перешкоджають ефективному формуванню та розвитку державного регулювання фондового ринку в Україні.Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою: • створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів; • реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією; Державне регулювання ринку цінних паперів покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Комісія відповідно до покладених на неї завдань встановлює вимоги щодо випуску та обігу цінних паперів, інформації про їх випуск та розміщення, у тому числі іноземних емітентів, які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України, здійснює реєстрацію випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів, що є в обігу на території України, веде загальний реєстр випуску цінних паперів. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок та видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, анулює ці дозволи у разі порушення вимог законодавства про цінні папери, визначає перелік відомостей, які торговці цінними паперами повинні подавати протягом терміну дії дозволу.На аналізу відповідного матеріалу простежено еволюцію механізму державного регулювання економіки загалом та фондового ринку зокрема. На думку автора, для успішного розвитку національного фондового ринку в умовах трансформації економіки України, доцільно створити та реалізувати кілька відповідних цільових програм - міжнародну, що регулюватиме важливі макроекономічні пропорції; біржову, орієнтовану на вирішення проблем окремих бірж і торгово-інформаційних систем; функціональну, спрямовану на реалізацію ключових функцій державного регулювання фондового ринку (інвестиційні, соціально-економічні, науково-технічні, інноваційні та ін.); регіональну, що містить комплекс заходів впливу держави на стан фондового ринку окремих областей і регіонів. Зазначеними програмами передбачено реалізувати певні послідовні, цілеспрямовані заходи, орієнтовані на вирішення конкретних питань у контексті реалізації першочергових завдань функціонування фондового ринку. Оскільки в процесі регулювання ринку цінних паперів державою реалізуються різні підходи до регулювання діяльності професійних та інших учасників ринку - інвесторів і емітентів, державне регулювання повинно забезпечувати рівні права та однаковий доступ до ринку всіх його субєктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку.

План

Вступ

1. Сутність та становлення державного регулювання фондового ринку в Україні

2. Організація державного регулювання фондового ринку в Україні

Висновки

Список використаних джерел фондовий державний цінний регулювання

На аналізу відповідного матеріалу простежено еволюцію механізму державного регулювання економіки загалом та фондового ринку зокрема. Виявлено обставини, що перешкоджають ефективному функціонуванню та розвитку фондового ринку. На думку автора, для успішного розвитку національного фондового ринку в умовах трансформації економіки України, доцільно створити та реалізувати кілька відповідних цільових програм - міжнародну, що регулюватиме важливі макроекономічні пропорції; біржову, орієнтовану на вирішення проблем окремих бірж і торгово-інформаційних систем; функціональну, спрямовану на реалізацію ключових функцій державного регулювання фондового ринку (інвестиційні, соціально-економічні, науково-технічні, інноваційні та ін.); регіональну, що містить комплекс заходів впливу держави на стан фондового ринку окремих областей і регіонів. Зазначеними програмами передбачено реалізувати певні послідовні, цілеспрямовані заходи, орієнтовані на вирішення конкретних питань у контексті реалізації першочергових завдань функціонування фондового ринку.

Оскільки в процесі регулювання ринку цінних паперів державою реалізуються різні підходи до регулювання діяльності професійних та інших учасників ринку - інвесторів і емітентів, державне регулювання повинно забезпечувати рівні права та однаковий доступ до ринку всіх його субєктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку. Для ефективного функціонування ринку держава повинна використовувати наступні форми регулювання: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку;

регулювання випуску та обігу цінних паперів;

реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

регулювання прав та обовязків учасників ринку цінних паперів;

o видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

заборони та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за її здійснення згідно з чинним законодавством;

створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органом;

контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів тощо.

У разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності по випуску й обігу цінних паперів, а також статуту та правил фондової біржі, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку повинна застосовувати такі санкції: а) виносити попередження;

б) призупиняти на термін до одного року підписку на цінні папери та їх продаж;

в) призупиняти на певний термін укладання угод з окремих видів діяльності по випуску й обігу цінних паперів;

г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності з випуску й обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених підпунктами а) та в).

Загалом організаційно-управлінська структура повинна відповідати таким вимогам: перспективність спрямування, тобто цілковита відповідність меті та завданням розвитку фондового ринку (відповідно до законодавства України) як на сучасному етапі економічного розвитку, так і у майбутньому; поетапність, - характеризується послідовністю та виваженістю управлінських кроків задля збереження та вдосконалення досягнутих здобутків; інтегрованість у національну економіку - функціональна і структурна відповідність іншим сферам і політиці їхньої взаємодії як на державному, так і на регіональному рівні; оперативність і гнучкість міжгалузевого та міжрегіонального розподілу капіталів для забезпечення оптимального ефекту зростання економіки; досягнення широкого суспільного консенсусу щодо необхідності вдосконалення діяльності регулятивних органів і забезпечення потужної суспільної підтримки з боку держави.

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» щодо порядку видачі дублікатів та копій ліцензій» від 13.01.2011 №2927-VI;

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств» від 03.02.2011 №2994-VI;

3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо розкриття інформації на фондовому ринку» від 21.04.2011 №3264-VI;

4. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо іпотечних облігацій» від 21.04.2011 №3265-VI;

5. Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-XII.

6. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні. Закон України від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР.

7. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні. Закон України від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР.

8. Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Затверджено Указом Президента України від 14 лютого 1997 р. № 142/97.

9. Порядок видачі Дозволу на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Затверджено наказом ДКЦПФР від 1 квітня 1996 р. № 59.

10. Порядок видачі дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності. Затверджено наказом ДКЦПФР від 13 вересня 1996 р. № 203-а.

11. Положення про організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні системи. Затверджено наказом ДКЦПФР від 23 грудня 1996р. Л» 328.

12. Річні звіти ДКЦПФР за 1999-2001 pp.

Размещено на .ru