Розробка основних шляхів і заходів щодо реформування електроенергетики на регіональному рівні у процесі становлення енергетичного ринку України на прикладі "Вінницяобленерго". Досвід функціонування підприємств електроенергетики в зарубіжних країнах.
Аннотация к работе
Однією з причин соціально-економічної кризи в країні, яка привела до серйозних втрат в економіці, стала недооцінка ролі державного регулювання, як найбільш потужного важеля впливу на весь хід економічних перетворень в Україні. Світова практика показує, що в будь якій країні і як би не були розвинені методи ринкової саморегуляції, яку б питому вагу не займав в економіці приватний сектор, держава виступає ключовим важелем соціально-економічного розвитку країни, що не тільки доповнює, а і регулює механізм ринкових взаємовідносин. Разом з тим, опрацювання опублікованих теоретичних концепцій, методичних та практичних рекомендацій, нормативних положень показує, що більшість з них спрямовані лише на розгляд окремих засобів державного регулювання, таких як податкове, цінове, антимонопольне, зовнішньоекономічне, регулювання майнових відносин тощо.
Список литературы
Дисертація містить 170 сторінок компютерного набору, в т.ч. 28 таблиці і 2 рисунки.
Короткий зміст дисертації. У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, визначення мети, завдань, предмету і обєкту дослідження, наукова новизна і практичне значення дисертації.
У першому розділі узагальнені теоретичні питання, повязані з основами державного регулювання економічного розвитку. Узагальнено досвід зарубіжних країн. Особливу увагу приділено ролі держави в регулюванні діяльності підприємств електроенергетики в умовах перехідної економіки, тобто в період подолання кризових явищ, який зараз переживає Україна. Визначені роль, місце та функції державного регулювання в перехідний період в даної галузі.
У другому розділі викладені методичні питання, повязані з викриттям та оцінкою методів і засобів регулювання діяльності підприємств електроенергетики, які здійснюють свою діяльність як монополісти і які можуть функціонувати як бізнесові структури. Більш детально розглянуті такі підходи до регулювання як здійснення приватизаціїї та вдосконалення ціноутворення в електроенергетичній системі України.
У третьому розділі викладені питання підвищення конкурентоспроможності продукції електроенергетики, основні шляхи та заходи щодо державного регулювання виробництва на прикладі "Вінницяобленерго". Серед них питання реструктурізації підприємств "Вінницяобленерго", визначення напрямків технічного переозброєння і шляхів залучення інвестицій на регіональний рівень.
У заключній частині дисертаційної роботи викладені висновки щодо результатів проведеного дослідження.
Основні положення дисертації, що виносяться на захист. На основі проведених досліджень на захист виносяться: - цілі, завдання, функції та схема державного регулювання електроенергетики у перехідний до ринку період замість монополізованого, директивно управляємого середовища;
- засоби і інструменти регулювання діяльності суб”єктів енергетичного ринку;
- склад і підходи до побудови регіональної системи, що відповідає вимогам державного регулювання діяльності підприємств і організацій електроенергетики, на прикладі "Вінницяобленерго".
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Подолання кризових явищ, стабілізацію макроекономічного стану в країні можна забезпечити лише за умов відновлення керованості економічними процесами та побудови системи державного регулювання шляхом поєднання активного державного впливу (з використанням переважно економічних важелів) з ринковими підоймами. Державне регулювання економіки визначено як вплив держави на відтворювальні процеси в економічній системі за допомогою тих чи інших засобів з метою орієнтації господарюючих субєктів і громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики.
Система державного регулювання розглядається автором як система типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, які здійснюються правомочними державними установами з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.
При існуванні різних форм власності роль державного регулювання полягає, з одного боку, в забезпеченні юридичного механізму реалізації форм власності, а з іншого боку - у спрямовуючому впливі на ринкові параметри, що забезпечують організацію функціонування економіки з найбільшою загальносистемною ефективністю. Звідси, з позиції умов функціонування, види економічної діяльності можна розділити на 2 групи.
До першої відносяться природні монополії, тобто господарська діяльність, яка з технічних або інших причин виконується з найбільшою ефективністю єдиним підприємством. В енергетиці до такої групи належать нафтопроводи, розподільчі та транспортні газопроводи, виробництво електроенергії і до деякої міри централізоване теплопостачання.
До другої групи відносять види діяльності, які можуть здійснюватися в умовах конкуренції. В енергетиці це видобуток і розподіл вугілля, видобуток, переробка і розподіл нафти, видобуток газу, виробництво електроенергії і тепла. Єфективність функціонування економіки України залежить від правильного поєднання умов вільної конкуренції і широкомасштабного державного регулювання ринку в усіх сферах суспільного відтворення, так як чисто ринковий механізм не здатний забезпечити збалансованість одночасно на всіх макроекономічних ринках, а особливо в умовах перехідного періоду. За допомогою правових регуляторів держава може встановлювати правила взаємодії субєктів на ринку, а через систему економічних регуляторів - цілеспрямовано “настроювати“ ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати ділову активність у раціональних рамках. Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з обєктивно притаманних державі економічних функцій. Проведений автором аналіз дозволив розробити загальну схему державного регулювання підприємств електроенергетики (рис. 1) і виділити слідуючі загальні функції державного регулювання: 1. Створення правових основ функціонування ринку. Розробка і затвердження правових основ економіки дозволяє визначати правила взаємодії субєктів ринку. Закони повинні мати сталий характер і застосовуватися до всіх без винятку. Правова база повинна передбачати такі заходи, як гарантування права приватної власності і дотримання контрактів.
2. Формулювання стратегічних і тактичних цілей і пріоритетів. Визначення цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку означає, що держава формулює стратегічні цілі розвитку економіки, визначає потрібні ресурси, їх ефективність, соціальні, економічні та світогосподарські наслідки цих дій.
3. Додерження соціальних цінностей. Реалізація соціальних цінностей, яка проявляється в тому, що держава контролює реалізацію постанов про мінімальну заробітну плату, виконання законів про рівне право на працю і соціальне забезпечення, громадські роботи, встановлення мінімуму та максимуму цін на окремі види товарів.
4. Вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції. З цією метою використовуються бюджетно-податкові і грошово-кредитні підойми регулювання економічної діяльності.
5. Захист конкуренції і регулювання цін. З метою захисту конкуренції, як основного регулюючого механізму у ринковій економіці, держава розробляє антимонопольне законодавство і контролює його реалізацію.
6. Частковий перерозподіл доходів. Перерозподіл доходів спрямований на усунення надмірних відмінностей у рівні доходів, властивих ринковій системі. З цією метою держава розробляє фінансові програми допомоги, виплачуючи допомоги, розподіляючи доходи через податкову систему , регулюючи ринкові ціни на продукцію монополістів.
7. Фінансування суспільних благ і послуг, які є неподільними: благоустрій населених пунктів, будівництво шляхів, музеїв, бібліотек, національна оборона та інше.
Рис 1. Схема державного регулювання підприємств електроенергетики
8. Регулювання зовнішньоторгівельних відносин і валютного ринку. Для цього здійснюється регулювання платіжного балансу шляхом впливу на зовнішню торгівлю і вивезення капіталу.
Спрямування розвитку на повну зайнятість і стабільність цін.
Стабілізація економіки - важлива функція держави, яка забезпечує повну зайнятість і стабільність цін. Реалізується вона за допомогою проведення відповідної фіскальної і кредитно-грошової політики, спрямованою на боротьбу з інфляцією та безробіттям.
З метою виконання своїх функцій держава може використовувати різноманітні форми і методи впливу на економіку. До основних груп засобів державного регулювання автором віднесені: - розробка і реалізація політики регулювання окремих секторів економіки (енергетична політика);
-організаційно-правове перетворення структури управління і форм власності;
- структурно-інвестиційне регулювання;
- прогнозування, індикативне планування і розробка програм;
- бюджетно-податкова політика;
- грошово-кредитне регулювання економіки;
- цінове регулювання;
- антимонопольна політика;
- регулювання економіки за допомогою соціально-економічних норм і нормативів, (наприклад, встановленням мінімальної заробітної плати та ін).
Кожна група об"єднює конкретні засоби, деталізація деяких з них наведена у табл. 1. Методи реалізації цих засобів, як і межі і необхідність їх використання визначаються індивідуальними умовами і цілями соціально-економічного розвитку країни.
У останній час процес приватизації та акціонування електроенергокомплексу України активно стимулюється з боку держави. Однак, аналіз показує, що ряд положень потребує вдосконалень.
Інвестиційна привабливість підприємств енергокомплексу визначається передусім ліквідністю продукції, що виробляється ними, яка, у свою чергу, забезпечується одночасністю виробництва та споживання. Ще більше активізують ринок іноземні інвестиційні структури, які збираються приймати участь у процесі приватизації вітчизняної електроенергетики. Проте, іноземні інвестори прагнуть дешево скупати акції (зараз вони пропонують усього два-три номінали за акції, які отримаються персоналом компаній по пільговій підписці).
Уряд, зі свого боку, намагається форсувати процес виробки єдиних умов приватизації електроенергетики України. Однак досвід і аналіз підтверджують, що плани приватизації підприємств повинні бути індивідуальними, враховуючими особливості кожного конкретного обєкту. Припускається обовязкова предприватизаційна підготовка, покликана збільшити вартість обєктів. До неї входять реструктуризація (вичленення з майнового комплексу нерентабельних та затратних обєктів, передусім соцкультпобуту), корпоратизація (акціонування підприємств), санація (фінансове оздоровлення, як правило, означає списання боргів перед державою), а також пробний продаж акцій на біржах для визначення котировок.
Серйозні претензії висуваються до існуючої практики предприватизаційної оцінки, оскільки більшість об"єктів недооцінена.
Аналіз тенденцій і результатів, що мають місце при реформуванні форм власності, дозволили автору запропонувати наступні зміни у програму приватизації, стосовно компаній обленерго: - на базі обласних компаній заснувати холдингову компанію і здійснити реорганізацію компаній шляхом створення на їх базі структурних підрозділів відкритих акціонерних товариств у порядку, передбаченому законодавством про корпоратизацію;
- надати дочірнім підприємствам статус юридичної особи, що дозволить їм мати права і обовязки у відповідності з діючим законодавством;
- передбачити, ще не менше 25% акцій холдингової компанії повинно належати державі. Це не дасть їй право жорстко контролювати збут продукції дочірніх підприємств, передавати дочірнім підприємствам права збуту продукції інших дочірніх підприємств (крім експортних операцій), а також регулювати ціноутворення на продукцію дочірніх підприємств;
- зберегти за холдинговою компанією у продовж трьох років не менше 75% її частки у дочірніх підприємствах. Основним завданням холдингової компанії і одночасно інструментом управління повинна стати виробка загальної стратегії функціонування, політики розвитку, фінансових, технічних і виробничих цілей діяльності дочірніх підприємств;
- надати можливість дочірнім підприємствам придбавати, аж до контрольних, пакети акцій підприємств, які регіонально або функціонально повязані з ними.
Система регулювання цін на енергію та енергоносії, що існує в Україні, досить неефективна, тому що в неї не закладено механізму стимулювання енергозбереження, конкуренції, раціональність розподілу ресурсів та ін. Тому одним з головних шляхів реформування роботи електроенергетичного комплексу України є вдосконалення системи ціноутворення та тарифікації в галузі, приведення тарифів за електроенергію у відповідність з вимогами ринкових відносин.
З чисто ринкових позицій ціна повинна визначатись співвідношенням попиту та пропозиції електроенергії. Однак у перехідний до ринку період такий підхід ще не є прийнятним, бо ще не подолані кризови явища та не побудовані ринкові відносини. реформування електроенергетика регіональний ринок
Таблиця 1. Засоби державного регулювання
Елементи (форми) державного регулювання Засоби державного регулювання
Організаційно-правове перетворення структури управління і форм власності Перегляд організаційно-правової форми підприємств, форм власності, упорядкування реєстру акцій
Прогнозування і розробка програм Прогнози, програми, стратегічні плани, бізнес-плани
Податково-бюджетне регулювання Податки, податкові пільги, державні інвестиції, державні закупки, державні кредити, випуск державних цінних паперів, дотації, субсидії, субвенції
Грошово-кредитне регулювання Кредитні стелі, операції на відкритому ринку, норми резервування, облікові ставки, емісія, валютний курс
Цінове регулювання Фіксовані, обмежені, заставні ціни, умови ціноутворення, контроль за дотриманням умов ціноутворення монополістами
Структурно-інвестиційне регулювання Державні капіталовкладення, галузеві норми та нормативи, норми амортизації, державне замовлення, стандарти якості, створення сприятливого клімату
Антимонопольне регулювання Встановлення граничних рівнів цін; граничних рівнів рентабельності; декларування зміни цін; контроль за додержанням умов антимонопольного законодавства; дослідження і виявлення штучно створених барєрів для вступу господарчих субєктів на ринки.
Регулювання соціальних відносин Соціально-економічні норми та нормативи, індексування доходів населення, прожитковий мінімум, мінімум заробітної плати, система пенсій, стипендій, допомог
Регулювання екологічного стану Екологічні норми та нормативи, допуски, заборони, ліміти землеводокористування
Адміністративне регулювання Заборони, квоти, ліцензії, санкції, штрафи
Визначені обставини зумовлюють необхідність розробки і використання на період стабілізації економіки України “перехідної” системи тарифів на електроенергію. Така система тарифів повинна служити звязуючою ланкою між діючими у наш час тарифами на електроенергію і тарифами, що традиційно використовуються у країнах зі стабільною та розвинутою економікою. При цьому система тарифів на електроенергію повинна виконувати ряд функцій, основними з яких слід вважати: -відшкодування затрат на виробництво, передачу і розподіл електроенергії, а також отримання прибутку, необхідного для нормального функціонування та розвитку енергетики;
-стимулювання споживачів до поліпшення режимів роботи енергосистеми;
-стимулювання виробництва та використання сучасних технічних засобів обліку і контролю електроспоживання;
-стимулювання енергозбереження у споживачів;
-створення економічних умов для поліпшення екологічної ситуації у державі.
Аналіз показує, що система тарифів повинна відповідати наведеним вище вимогам, а тариф необхідно разраховувати за такою формулою: Т = (З ПР ПП) К1 К2 де З - питомі затрати енергосистеми;
ПР - прибуток від виробництва і передачі електроенергії;
ПП - податок на прибуток;
К1 - коефіцієнт, що враховує час доби;
К2 - коефіцієнт, що враховує сезонність.
Інтереси енергосистеми враховуватимуться і далі за рахунок використання подвійного тарифу. Виробництво електроенергії і далі повинно бути звільнено від податку до додану вартість.
Якщо електрогенеруючі компанії є прибутковими і їх входження у ринкове середовище здійснюється достатньо гармонічно, то в найбільш скрутному становищі опинилися енергопостачальні підприємства. Саме тому автор зупинився більш детально на цьому питанні на прикладі Державної акціонерної електропостачальної компанії (ДАЕК) “Вінницяобленерго”.
ДАЕК “Вінницяобленерго” засновано у 1995 році на базі ВЕО “Вінницяенерго” з такими структурними одиницями: обласні центральні і східні електричні та теплові мережі, підрозділи, що займаються електротранспортуванням та забезпеченням споживачів, а також електроналадкою і виконанням ремонтно-будівельних робіт.
Трансформація управління ДАЕК “Вінницяобленерго” в напрямку адаптації до умов функціонування в ринковому середовищі передбачає здійснення трьох етапів робіт. Першим етапом на шляху вдосконалення управління підприємством була його корпоратизація, тобто перетворення у відкрите акціонерне товариство, що забезпечило відокремлення фінансів підприємства від державних, а також формуванні корпоративної структури управління.
На другому етапі разом з відокремленням окремих обєктів соціально-культурної інфраструктури і невиробничої сфери здійснюється вдосконалення функціональних служб підприємства, зорієнтованих на адаптацію ДАЕК для функціонування в умовах ринкових відносин. Перш за все це стосується фінансової служби, комерційної служби міжнародного співробітництва, групи маркетингу, служби збуту електро- та теплоенергії та юридичної групи (рис. 2), а також підвищення рівня компютеризації всіх підрозділів. Дана схема була розроблена і запропонована автором і втілена в "Вінницяобленерго".
На третьому етапі реформування ДАЕК передбачається підвищувати роль окремих виробничих підрозділів для надання їм вищого ступеня самостійності, а також фінансової відповідальності за результати діяльності. Це можливо завдяки наданню структурним підрозділам статусу так званих центрів фінансової відповідальності (мають рахунок в банку, наділені основними фондами, обліковими коштами, а їх діяльність регулюється відповідним положенням), не допускаючи при цьому порушень у технологічному процесі підприємства в цілому, а також створення холдингової компанії. Разом з тим, третій етап реформування можливий лише при забезпеченні нормальних для функціонування галузі умов ціноутворення і фінансових взаємовідносин.
Незважаючи на недостатньо високий рейтинг інвестиційної привабливості, ДАЕК “Вінницяобленерго” розроблено програму розвитку, орієнтовану на 1998-2000 рр. При цьому враховані як регіональні особливості регіону, так і технічного стану та напрямків його поліпшення.
Прогноз основних показників розвитку ДАЕК “Вінницяобленерго” наведено у табл. 2. Їх досягнення можливе лише за умов здійснення інвестиційної програми.
Для реалізації розробленої програми ДАЕК “Вінницяобленерго” необхідно на протязі лише 1998-2000 рр. забезпечити інвестування понад 153,8 млн.грн. (табл. 3). Розрахунки свідчать, що за рахунок внутрішніх джерел фінансування може бути забезпечено лише 43,1% коштів ( в тому числі 24,5% за рахунок прибутку, 18,6% - амортизаційних відрахувань), а для 56,9% необхідно залучити зовнішні джерела.
Схема 2 Структура управління державної акціонерної енергопостачальної компанії “Вінницяобленерго
Таблиця 2. Прогноз основних показників розвитку ДАЕК “Вінницяобленерго” на 1998-2000рр. (в методології обліку 1997 р.)
Показники Одиниця виміру 1997 р.звіт 1998 р. оцінка 1999 р. прогноз 2000 р. прогноз 2000 р. в % до 1997 р.
Обсяг продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємств без ПДВ, акцизного збору тис.грн. 17214 22102,8 21190,0 22154,4 128,7
Обсяги реалізації товарної продукції тис.грн. 148976 191249 183353 191690 128,7 в тому числі: - електроенергія тис.грн. 134719 177375 166663 175000 129,9 млн.КВТ.г 2013,7 2282 2136,7 2243,6 111,4
Реконструкція системи обліку електроенергії 55 45 45 145
Всього по ДАЕК “Вінницяобленерго” 51718,25 51078,15 51040,45 153836,85
Оцінка тенденцій розвитку ДАЕК “Вінницяобленерго”, фінансування її технічного переозброєння дозволяє зробити висновки, що її досвід може бути використаний для інших енергопостачальних компаній. Зокрема, для забезпечення сприятливих умов технічного переозброєння енергопостачальних компаній доцільно передбачати проведення некомерційних конкурсів з продажу пакетів акцій під інвестиційні зобовязання виходячи із обсягів, що необхідні для реалізації інвестиційної програми.
ВИСНОВКИ
Виробництво і збут електроенергії більш ефективні в умовах вільного ринку, а її транспортування (передача) повинна функціонувати як регулюєма монополія. Успішність перетворень у цьому напрямку обгрунтована в роботі тим, що в основі їх стоять вірні передумови: виробка електроенергії є, по суті, бізнесом, з своїми вимогами і правилами; діяльність же, повязана з її передачею і розподілом, обєктивно тяжіє до монополізму. Специфіка виробництва електроенергії дає можливість конкуренції, що веде до зниження витрат, а також до створення структури підприємств, які забезпечують гарантії для національних і зарубіжних інвестицій на тривалий період.
Ефективність функціонування економіки України залежить від правильного поєднання умов вільної конкуренції і широкомасштабного державного регулювання ринку в усіх сферах суспільного відтворення, так як чисто ринковий механізм не здатний забезпечити збалансованість одночасно на всіх макроекономічних рівнях, а особливо в умовах перехідного періоду. За допомогою правових регуляторів держава повинна встановлювати правила взаємодії субєктів на ринку, а через систему економічних регуляторів - цілеспрямовано настроювати ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати ділову активність у раціональних рамках.
З метою виконання своїх функцій держава повинна використовувати різноманітні форми і методи впливу на економіку. До основних форм державного регулювання належать: структурна політика; прогнозування і розробка програм; індикативне планування (програмування); бюджетно-податкова політика; грошово-кредитне і цінове регулювання; антимонопольна політика; регулювання економіки за допомогою заробітної плати та ін.
Методи реалізації цих форм, як і межі і необхідність їх використання визначаються індивідуальними умовами і цілями соціально-економічного розвитку країни.
Ціни на електроенергію повинні забезпечувати повне відшкодування затрат з урахуванням амортизації та капіталовкладень. Ціна покликана забезпечувати розвиток електроенергетики на сучасному технологічному і технічному рівні, надійність і екологічну безпеку роботи електростанцій і мереж, достатній рівень заробітної плати, обмеження попиту на електроенергію, стимулювання впровадження енергозберігаючих технологій у промисловості і економію електроенергії у побутовому секторі.
Встановлення тарифу повинно здійснюватись не по зонах, а в цілому по державі. Відшкодування пільг окремим верствам населення, а також окремим підприємствам необхідно здійснювати за рахунок держави, а не виробників. Затрати на виробництво і транспортування енергії доцільно приймати як середньопрогресивні в цілому по країні, а різницю в собівартості - нівелювати за рахунок диференціації податку на прибуток.
Досвід реформування і прогноз розвитку ДАЕК "Вінницяобленерго" підтверджує необхідність реструктуризації підприємств електроенергетики, зміни форми власності, впорядкування ціноутворення і, головне, залучення інвестицій для технічного переозброєння і підвищення конкурентоспроможности. Як свідчать проведені під керівництвом автора розрахунки, навіть не зовсім приваблива компанія, як ДАЕК "Вінницяобленерго", при умові реалізації розробленої програми реформування може стати конкурентоспроможною.
Список опублікованих робіт за темою дисертації
Бірюков О.О. Вдосконалення ціноутворення та тарифікації в електроенергетичній системі України. // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. № 23-24, 1997. - 32 с. - с. 21-23.
Бірюков О.О. Регулювання діяльності підприємств електроенергетики в зарубіжних країнах. // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. № 7-8, 1998. .- 40 с. - с. 31-33.
Бірюков О.О. Деяки аспекти приватизації та акціонування підприємств енергокомплексу. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. Вип. 5. / Наук. ред. І.К.Бондар. - К., 1998. с. 223 - 230.
Бірюков О.О. Державне регулювання електроенергетики: функції, засоби, основні напрями. Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. Вип. 5. /Наук. ред. І.К.Бондар. - К., 1998. с. 262 - 268.