Державне антициклічне регулювання в Україні та його протиріччя - Реферат

Не будучи здатним упередити коливання економічної конюнктури, суспільство прагне обмежити їх згубний вплив, знайти засоби, які б полегшили переживання наслідків, повязаних із витратами макроекономічної нестабільності. Характерною ознакою розвитку світової економіки є її циклічність, багатовимірний прояв якої виявляється у коливаннях ринкової конюнктури, економічних диспропорціях, інноваційно-технологічних кризах, волатильності міжнародних ринків. За цих умов аналіз та прогнозування довгострокових тенденцій світової конюнктури, динаміки сукупної ділової активності, механізму подовження фаз піднесення та, відповідно, послаблення глибини криз складають основу прийняття стратегічних рішень і розробки ефективної політики у сфері антициклічного регулювання. За умов відкритості національної економіки якісне економічне зростання в Україні можливо забезпечувати за рахунок інноваційних конкурентних переваг на стадіях експансії з подальшим їх використанням у періоди рецесій та шляхом формування стратегічного запасу технологічної міцності країн, що є закономірним наслідком реалізації збалансованої антициклічної політики. У цьому звязку, актуальною є розробка концептуальних основ антициклічного регулювання економіки України, нагальна необхідність втілення яких у практику актуалізується за нинішньої стакфляції та війни, з руйнівними наслідками для національної економічної системи.Сучасна українська економічна енциклопедія подає таке трактування антициклічного регулювання: «Антициклічне регулювання економіки - свідомі цілеспрямовані дії держави, корпорацій та наднаціональних органів щодо промислового циклу з метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації господарської конюнктури і збільшення темпів економічного зростання». Відповідно, антициклічна політика - один із напрямків загальної соціально-економічної політики держави, повязаної з регулюванням конюнктури національного господарства; представляє собою систему заходів в галузі законодавства, планування, соціальної, кредитно-фінансової та податкової сферах з метою впливу на пропозицію та попит населення (споживчий попит) та підприємницького сектору (виробничий попит) . Виходячи з цього, варто розглядати сутність антициклічного регулювання економіки країн як цілісну підсистему економічної політики урядів, наднаціональних інституцій і транснаціональних компаній, яка полягає у помякшенні негативних наслідків економічних циклів. Вона здійснюється економічними, законодавчими та адміністративними методами на основі оптимального поєднання грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики з метою забезпечення ендогенної стабілізації ринкової конюнктури і підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн. 1 зрозуміло, що впливаючи на сукупний попит з метою стимулювання його зростання, держава домагається збільшення обсягу виробництва і зайнятості за незмінного рівня цін.Особливості процесу економічних трансформацій накладають свої риси на реалізацію антициклічної політики в Україні. В трансформаційній економіці, яка характеризується нестабільністю економічних відносин, низькою якістю інституціонального середовища, ендогенна стабілізація ринкової конюнктури є утрудненою і потребує значних витрат, повязаних зі створенням ринкових інститутів, формуванням привабливого інвестиційного клімату, розвитком національної інноваційної системи. Разом з тим, формування ринкових відносин в Україні, вкрай руйнівні наслідки негативного впливу на національну економіку сучасної глобальної фінансово-економічної кризи обумовлюють нагальну необхідність врахування урядом країни фактору циклічності з метою запобігання негативним її проявам у майбутньому. Черніков стверджують, що «економіка України характеризується нестачею або й відсутністю «вбудованих регуляторів», які могли б автоматично здійснювати антикризове регулювання і справляти стабілізуючий вплив, спираючись на внутрішні закони економічної системи - на фактор так званої «невидимої руки» ринку». Однак, надмірний адміністративний і податковий тиск на вітчизняний бізнес у найближчій перспективі не дозволяє сформувати в Україні ендогенний механізм стабілізації ринкової конюнктури, сприяє подальшій тінізації економіки країни, обмежуючи тим самим потенціал вмонтованих стабілізаторів.У періоди спаду, криз, і депресій з метою стимулювання попиту, капіталовкладень, розширення зайнятості, поліпшенню загальної економічної ситуації уряд збільшує державні витрати, зменшує податки, регулює облікову процентну ставку тощо. В Україні не було періоду піднесення, адже Україна так і не змогла досягти рівня докризового стану 1990 року. Починаючи з 2011 року (після прийняття Податкового кодексу) в Україні діє 135 платежів (податків, зборів та ін.) - що є найгіршим показником у світі. У Гонконзі стягуються всього три податки, в Грузії, Швеції, Норвегії - чотири податки, у Сингапурі - пять податків. З 1 січня 1995 р. основним видом прямого податку з юридичних осіб в Україні став податок на прибуток, який було введено Законом України “Про оподаткування прибутк

Зміст

Вступ

1. Сутність та методи державного антициклічного регулювання

2. Основи антициклічного регулювання економіки України

3. Застосування антициклічного державного регулювання в Україні

Висновки

Список використаних джерел