Промисловість – фактор інтеграції України у світову економіку. Стратегія промислової політики держави – розвиток базових галузей промисловості. Головна мета промислової політики. Перелік пріоритетних (базових) галузей промисловості і виробництв.
Аннотация к работе
Орієнтація України на побудову ринкової економіки, її подальшу інтеграцію з державами СНД та високорозвинутими країнами обумовлює обєктивну необхідність кардинальних структурних змін промислового виробництва. В економіці України провідну роль відіграє промисловий комплекс, який впливає на стабілізацію фінансової та бюджетної політики, успішне продовження та поглиблення економічних реформ, структурні перетворення в економіці України. Навіть сьогодні в умовах жорсткої економічної кризи, яка особливо позначилася саме на промисловому виробництві, в цьому секторі економіки створюється майже 1/3 валового внутрішнього продукту (ВВП) країни та приблизно 3/4 матеріальних благ, що споживаються населенням. Промисловість виступає суттєвим фактором інтеграції України у світову економіку. Падіння обсягів промислового виробництва відбулося, в першу чергу, через погіршення ситуації в чорній металургії, де скорочення випуску продукції складає 4,3 відсотки, в машинобудуванні і металообробці - на 6,7 відсотків, в хімічній і нафтохімічній промисловості - на 11,2 відсотка, в легкій промисловості - на 3,2 відсотки.Стратегія промислової політики полягає у забезпеченні випереджаючих темпів зростання наукоємної продукції, в тому числі машинобудування, для якого є характерним високий рівень технологій. Ця стратегія спрямована на усунення недосконалої структури матеріального виробництва, де значну питому вагу займають важкі, сировинні, енергоємні галузі (металургія, хімія). З цією метою Міністерство промислової політики послідовно проводить структурну перебудову промисловості шляхом нарощування обсягів виробництва у пріоритетних напрямах: літакобудуванні, суднобудуванні, ракетно-космічній галузі, інформаційних та телекомунікаційних системах, сільськогосподарському машинобудуванні, легкій та деревообробній промисловості. Здійснюючи структурну перебудову, впроваджується ряд заходів, спрямованих на створення самостійного високо-розвиненого, конкурентоздатного промислового комплексу з соціально-ринковою орієнтацією, спроможного динамічно розвиватись та інтегруватись у світову систему взаємовигідних та рівноправних звязків. Збільшення обсягів виробництва в порівнянні з аналогічним періодом минулого року досягнуто в чорній металургії - на 4,6%; кольоровій металургії - на 5,6%, деревообробній промисловості - на 12,8%, легкій промисловості - на 1,8%, авіаційній промисловості - на 3,7%, металургійному машинобудуванні - на 21,1%, верстатобудівній та інструментальній промисловості - на 10,5%, приладобудуванні - на 13,1%і, тракторному і сільськогосподарському машинобудуванні - на 1,9%, хімічній промисловості - на 1,1%.Передусім це стосується галузей, які мають значний потенціал для вагомого нарощування конкурентоспроможної продукції. Аналізуючи становище в окремих галузях, треба визначити загальні чинники, які негативно впливають на фінансово-економічну діяльність підприємств: - існування диспропорції між впровадженням монетарної і промислової політики; Зазначені фактори відносяться до макрорівня функціонування економіки. Гроші дедалі більше перестають виконувати свою основну функцію - бути посередником при обміні товарів. Підвищення ролі держави у проведенні активної структурної політики повинно здійснюватися переважно шляхом використання економічних методів регулювання, притаманних ринковій економіці, вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови і реформування економіки в цілому, посилення гарантій прав власності та відповідальності за її ефективне використання.Світовий досвід доводить, що жодна з країн навіть найрозвиненіша, не ставить за мету досягнення ефективної конкуренції по всьому асортименту продукції, яку вона може виробляти. Пріоритет надається лише тим секторам економіки, які мають умови для отримання конкурентних переваг на світовому ринку. Виходячи з конюнктури світового і внутрішнього ринків та наявності факторних умов, перш за все, розвинених і спеціалізованих факторів виробництва до пріоритетних галузей і виробництв, які можуть досить швидко підняти конкурентоспроможність своєї продукції, віднесено: в машинобудуванні - виробництво авіаційної і ракетно-космічної техніки, суднобудування, енергетичне і сільгоспмашинобудування, автомобілебудування, окремі виробництва електронної техніки і засобів звязку; Така ситуація вимагає подальшого підвищення ролі держави у недопущенні деіндустріалізації країни і відновлення попиту на продукцію вітчизняних виробників на внутрішньому і світовому ринку. Пріоритетним мають стати науково-технологічні програми і проекти, повязані з розробленням, освоєнням та впровадженням у виробництво комплексних технологічних систем, досконаліших механізмів, устаткування і технологій для поглибленої переробки сировини, створення замкнутих технологічних циклів та випуску конкурентоспроможної продукції.забезпечити реалізацію положень, які витікають із міждержавних угод по розробці, виробництву та експлуатації авіаційної техніки (всього девять міждержавних угод). Позитивних зрушень в роботі
План
Зміст
I. Промисловість - фактор інтеграції України у світову економіку
II. Стратегія промислової політики держави - розвиток базових галузей промисловості
1. Головна мета промислової політики.
2. Перелік пріоритетних (базових) галузей промисловості і виробництв.
3.Машинобудування.
4. Промисловість засобів звязку та складної радіоелектронної апаратури.
5. Військово-промисловий комплекс.
6. Металургійна промисловість.
7. Хімічна та нафтохімічна промисловість.
8. Деревообробна промисловість
9. Легка промисловість
III. Інвестиційна політика
Список використаної літератури
I.Промисловість - фактор інтеграції України у світову економіку
Список литературы
1. Тацій В.Я. Проект конституції України ( Загальні положення) // Вісник академії правових наук України. - 1999. - №3.
2. Бизнес-информ - 1999. - №5
3. В.Опришко //Право України - 2000. - №1.
4. Урядовий курєр - 2004.
5. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: " Наукова думка", 1994.
6. Джон Стігліц. Економіка державного сектору - К.: Атіка", 1997.
7. Вісник НБУ
8. Стретович В. (Правовая система Украиньї) // Право Украини. - 2002. -№2.