Історіографія державної політики України. Головні чинники, що сприяли розвитку державної політики України в сфері техногенної та природної безпеки на початку ХХІ століття. Державна політика України щодо захисту населення від надзвичайних ситуацій.
Аннотация к работе
До них слід віднести, насамперед, спроби везення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, поширення міжнародного тероризму і загрозу використання з терористичною метою небезпечних обєктів на території України, збільшену можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів тощо. Характер і масштаб природно-техногенних загроз національній безпеці України показує, що її рівень не може бути достатнім, якщо на державному рівні не буде вирішено завдання захисту населення, обєктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого характеру. Отже, актуальність теми дослідження полягає в тому, що досвід формування та розвитку державної політики в сфері техногенної та природної безпеки може бути використаний у розробці фундоментальних наукових теорій аварій і катастроф, прогнозуванні розвитку катастрофічних природних явищ та оцінці їх впливу на складні технічні системи, розробці національних норм та вимог щодо забезпечення безпеки населення та обєктів економіки, створенні уніфікованної системи моніторінгу та виявлення катастроф, тощо. Науковим обгрунтуванням доцільності проведення дослідження стала відсутність в Україні спеціальних праць з цієї тематики, де були б: - узагальнено історичний досвід формування державної політики в галузі захисту населення від надзвичайних ситуацій та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру; На підставі аналізу опублікованих документів та статистичних матеріалів розкрити з історичної точки зору процес формування та розвитку державної політики України наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. в галузі цивільного захисту, попередження й ліквідації надзвичайних ситуацій, пожежної безпеки, подолання наслідків радіаційних катастроф, організації надзвичайної допомоги, діяльності міжнародних організацій, спеціалізованих закладів системи ООН та інших питань, а також надати деякі пропозиції щодо вдосконалення системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.Зазначено, що питання захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, зокрема стосовно державної політики України в цій галузі, не залишалися поза увагою науковців, які з самого початку намагалися зясувати для себе причини виникнення таких явищ, як природні та техногенні загрози, дати їм класифікацію, визначити роль та місце людського фактору, основні шляхи і способи у їх подоланні, тощо. Аналіз літератури і джерел за темою наукового пошуку показав, що до проблеми захисту населення України від надзвичайних ситуацій в системі національної безпеки дослідники звернулися ще на початку 90-х років ХХ ст., з часу виникнення та становлення молодої незалежної держави. Всі вони дають загальне уявлення про проблеми в природних екосистемах, стисло розкривають стан системи реагування на біологічну, хімічну та гідродинамічну небезпеку, в деякій мірі визначають способи і методи захисту населення від надзвичайних ситуацій. Особливу сьому групу займають праці українських вчених-істориків, які зосередили свою увагу саме на дослідженні проблем техногенної та природної безпеки в Україні, а також діяльності сил реагування на надзвичайні ситуації, що відбувалися в країні та за її межами у визначений нами період (це роботи Алексієвця М.О. Так, згідно даних, що містяться в матеріалах Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства палива та енергетики України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства юстиції України, Державного комітету статистики України, Державного комітету лісового господарства України, Державного комітету України по водному господарству, Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, Міжнародного фонду Дніпра, Українського центру менеджменту землі та ресурсів (м.У дисертації вирішено важливе наукове завдання, яке полягає у розкритті з історичної точки зору процесу формування та розвитку державної політики України наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. в галузі цивільного захисту, попередження й ліквідації надзвичайних ситуацій, пожежної безпеки, подолання наслідків радіаційних катастроф, організації надзвичайної допомоги, діяльності міжнародних організацій, спеціалізованих закладів системи ООН та інших питань, а також наданні деяких пропозицій щодо вдосконалення системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Зроблено висновок про те, що хоча питання формування державної політики в гал