Мета, зміст та принципи державної політики України у сфері громадянства, її зв’язок з європейською інтеграцією. Концептуальні підходи до вдосконалення законодавства України про громадянство щодо усунення прогалин, суперечностей та неузгодженостей.
Аннотация к работе
Громадянство як стійкий правовий звязок між особою та державою, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обовязках, є важливим компонентом правового статусу людини. Відображаючи принципові засади взаємовідносин особи і держави, громадянство, з одного боку, є головною умовою поширення на особу всього комплексу прав, свобод та обовязків громадянина певної держави, а з іншого - накладає на державу відповідні обовязки щодо громадян, зокрема в частині, що стосується їх дипломатичного захисту та представлення на міжнародній арені. Громадянство є також виявом суверенітету держави, оскільки держава має право самостійно вирішувати питання, хто може бути і є її громадянами. Разом з тим процеси інтеграції України до Європейського Союзу, членство у Раді Європи зумовлюють потребу приведення її державної політики у всіх сферах суспільного і державного життя (в тому числі й у сфері громадянства) у відповідність із загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права та права Європейського Союзу. Важливість узгодження державної політики України у сфері громадянства із цими стандартами зумовлена насамперед тим, що відмінності в законодавстві про громадянство в двох або більше державах призводять до виникнення проблем як у громадян, так і в держав у цілому.У першому розділі - “Теоретичні аспекти державної політики у сфері громадянства” - аналізується стан досліджень у науковій літературі проблем формування та реалізації державної політики у сфері громадянства, а також розкриваються зміст поняття громадянства як явища державно-правового життя і як обєкта державної політики, зміст, мета й принципи державної політики України у сфері громадянства як складової загальнодержавної політики та її звязок з процесами європейської інтеграції. Як конституційно-правовий інститут громадянство обєднує правові норми, які регулюють суспільні відносини з приводу набуття, збереження та припинення громадянства України і визначають повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства. Зокрема, державна політика у сфері громадянства визначається як системна і послідовна діяльність держави щодо набуття, збереження та припинення громадянства України, спрямована на досягнення такого рівня взаємовідносин особи і держави, який відповідатиме інтересам кожної особи й інтересам України в цілому. Система цих принципів включає в себе загальні принципи, на яких базується державна політика у будь-якій сфері (законності, дотримання основних прав людини, відкритості державної діяльності, узгодженості інтересів України та міжнародного співтовариства), а також принципи, яких дотримується держава стосовно громадянства. Це, зокрема, поєднання принципів “права грунту” і “права крові”, на яких базується українське громадянство, а також такі принципи: особистої автономії, існування в Україні єдиного громадянства; необхідності уникнення безгромадянства; права на громадянство як невідємного права особи; визначення законом підстав для набуття і припинення громадянства України; неможливості вигнання за межі України або видачі іншій державі громадянина України; гарантування Україною піклування та захисту своїм громадянам, які перебувають за її межами.Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців з питань державної політики у сфері громадянства показує, що, незважаючи на значний інтерес науковців до проблематики громадянства, державної політики та державного управління, на цей час у науковій літературі відсутні комплексні дослідження державної політики у згаданій сфері. Державна політика України у сфері громадянства - це системна і послідовна діяльність держави з питань набуття, збереження та припинення громадянства України, спрямована на досягнення такого рівня взаємовідносин особи і держави, який відповідатиме інтересам кожної особи й інтересам України в цілому. У процесі дослідження зясовано, що однією з головних проблем формування та реалізації державної політики України у сфері громадянства є знаходження відповідного балансу між інтересами особи, держави i суспільства, оскільки сам по собі інститут громадянства виконує подвійну функцію: з одного боку, він є засобом забезпечення i захисту прав особи, з іншого - засобом захисту інтересів держави. Будучи цілісним явищем, державна політика України у сфері громадянства існує в двох площинах і має два аспекти: міжнародний (державна належність), повязаний з правами і обовязками між державами, що звідси випливають, і внутрішньодержавний - щодо відносин між особою і державою. Першооснову формування та реалізації державної політики у сфері громадянства утворюють відповідні положення Конституції України, в яких визнаються загальні засади конституційного ладу України, конституційні права і свободи та обовязки людини і громадянина, включаючи право на громадянство, конституційні засади організації та діяльності органів державної влади в Україні, а також положення Закону України “Про громадянство України”, в яких відповідно до Конституції України визначаються правовий зміст та принципи