Діти і молодь як специфічні соціально-демографічні групи українського суспільства. Концептуально-методологічні засади формування та практичної реалізації державної політики стосовно дітей та молоді, їх соціальної адаптації у світі і новітній Україні.
Аннотация к работе
Звідси і постають три основних питання: а) що, у який спосіб суспільство, держава, влада можуть і спроможні дати молоді для її життєвого старту, соціалізації, самореалізації; б) що саме молодь має робити для підготовки до життя; в) як найповніше використати молодіжний потенціал (знання, життєву енергію, творчі здібності і вміння, соціальну активність, громадянську позицію) для реалізації як в інтересах особистості, так і всього суспільства. Відтак постає питання щодо наявності у будь-якому суспільстві системи ідей, думок, уявлень і оцінок стосовно молоді, молодого покоління і, на їх основі, цілісної, вивіреної державної молодіжної політики, мета якої - скоординувати діяльність у країні усіх субєктів такої політики, створити якомога сприятливіші умови для соціалізації, соціальної адаптації та самореалізації молоді. Залишаються невирішеними багато проблем у сфері навчання, виховання, охорони здоровя, соціального і правового захисту, соціалізації та соціальної адаптації всього молодого покоління. у будь-якому суспільстві в ході таких великомасштабних і складних ситуацій і обставин молодь раніше за інші соціальні групи потрапляє на "узбіччя" виробництва, духовного життя, відчужується не лише від держави, а й суспільства загалом. Нові умови життя та соціального становлення дітей і молоді, функціонування сімї в умовах суспільств, що трансформуються, вимагають глибокого наукового дослідження і осмислення загалом реального стану справ у молодіжному середовищі, розроблення відповідних рекомендацій щодо вдосконалення всього процесу підготовки молоді до активної громадсько-корисної діяльності як у власних, так і суспільних інтересах, поліпшення розроблення та практичної реалізації державної молодіжної політики стосовно дітей, молоді та сімї. На сьогоднішній день розробленість питань державної політики щодо дітей та молоді, зокрема в новітній Україні, не відповідає реальному стану справ та соціальним потребам молодого покоління і не кореспондується з реальними вимогами практики ефективного здійснення процесів соціалізації та соціальної стратифікації молоді.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено теоретико-методологічні основи роботи, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення результатів дослідження, окреслено рівень апробації основних положень і структуру роботи. Перший розділ дисертаційної роботи - "Теоретико-методологічні засади дослідження державної політики щодо дітей та молоді в новітній Україні" - містить основні загальнотеоретичні та методологічні підходи до вивчення державної політики стосовно дітей та молоді. Відповідно до теми, обєкта і предмета, мети дослідження та гіпотези при підготовці дисертаційної роботи автор спирався насамперед на методологічні підходи дослідження молоді, її проблем, державної молодіжної політики стосовно дітей та молоді, сформульовані вітчизняними вченими В. Основними методологічними підходами стосовно дослідження проблем дітей, їхнього дитинства були праці: О. Щодо практичної реалізації соціальної політики, державної політики стосовно дітей та молоді, організації соціальної роботи, то помітне значення для підготовки цього наукового доробку мали праці: Л."Трансформація моделей соціальної політики у світі і новітній Україні в умовах глобалізації та суспільно-політичних трансформацій українського соціуму" - розглянуто сутність та особливості світових інтеграції і глобалізації, специфіку їх впливу на людину; вказується на позитиви й негативи цих процесів; реальні проблеми і загрози суспільному розвитку; особливості формування ціннісних орієнтацій молоді й усіх громадян; особливості формування громадянського суспільства і громадянської позиції молодого покоління. Схарактеризовано кризи в науці, культурі, етиці і праві, філософії; обґрунтовано такі поняття як "соціальна сфера", "соціальна політика"; розглядаються моделі соціальної політики, специфіка їх класифікації та практичного здійснення. Предметно проаналізовано та виділено специфічні особливості державної політики стосовно дітей та молоді, як частини загальної державної та соціальної політики в Бразилії, Великій Британії, Нігерії, Німеччині, Новій Зеландії, США, Японії та Україні; нормативно-правові засади та механізми формування і здійснення такої політики в новітній Україні."Соціальні детермінації дітей та молоді в контексті глобалізаційних та національних проблем в Україні"-розглядається проблема цінностей, їх ієрархія, типологія, механізми формування та класифікації, особливості ціннісних орієнтацій дітей і молоді в новітній Україні. Акцентується увага на кризових процесах, зміні векторів формування цінностей громадян у сучасному українському суспільстві, на особливостях самовизначення та самореалізації молоді, феномені "соціальної ідентифікації", схарактеризовано такі "нові" проблеми дітей та молоді як: проблема психічного здоровя, насильство у сімї, торгівля людьми, адиктивна поведінка. &quo