Аналіз напрямів розвитку заходів підтримки аграрного виробництва за умов вступу України до Світової організації торгівлі. Створення ефективної ринкової інфраструктури через забезпечення використання заходів "зеленої скриньки" та соціального розвитку села.
Аннотация к работе
Внутрішня державна підтримка сільського господарства обумовлена обєктивною необхідністю і визначається домовленостями між країнами в рамках Світової організації торгівлі (СОТ), яка своїми правилами та угодами регламентує тенденції скорочення підтримки. Тому держава не в змозі проводити політику субсидування сільського господарства за рахунок споживачів. Сучасна економічна думка нагромадила великий досвід з питань особливостей агропродовольчого комплексу, необхідності його підтримки та регулювання в поєднанні з зовнішньоекономічними стратегіями організації підтримки. Серед досліджень вітчизняних вчених окремі аспекти формування механізмів державної підтримки аграрного виробництва висвітлено в роботах В.Г. Залишаються недослідженими: пріоритетні напрямки державної політики підтримки сільського господарства, спрямовані на довгостроковий розвиток галузі на заміну державної підтримки поточних потреб аграрного виробництва; підвищення ефективності окремих механізмів державної підтримки сільського господарства України; концептуальні засади сучасної аграрної політики та місце в них державної підтримки; відповідність державної підтримки сільського господарства України принципам лібералізаційних процесів СОТ.У розділі 1 “Підтримка сільського господарства як складова аграрної політики держави та умови СОТ щодо її здійснення” обґрунтовано поняття раціональної підтримки, узагальнено теоретичні підходи до державної підтримки сільського господарства, систематизовано особливості сільського господарства як галузі, що обумовлюють необхідність проведення державної підтримки; на основі існуючих методик обрахунку рівня підтримки сільського господарства визначено основні тенденції в державній підтримці та механізми її здійснення в країнах з ринковою економікою і країнах, що розвиваються, в контексті правил і вимог СОТ, а також зроблено висновки про можливість їх застосування в Україні. Встановлено, що необхідність державної підтримки полягає в специфіці національного аграрного сектору, якому притаманні: по-перше, коливання цін на сільськогосподарську продукцію і доходів її виробників, що спричинено природними та економічними чинниками, по-друге, низька еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію у порівнянні з продукцією промисловості, по-третє залежність сільськогосподарських товаровиробників від промислового, фінансового, торговельного капіталу, який діє за недосконалої конкуренції на противагу аграрним підприємствам, що функціонують в умовах, наближених до чистої конкуренції, по-четверте, неоднозначна регуляторна державна політика, яка не завжди має позитивний вплив на розвиток аграрного сектору. У роботі проаналізовано загальний показник підтримки (ОЗП), показник еквіваленту підтримки споживача (ЕПС), показник еквіваленту підтримки виробника (ЕПВ), номінальний коефіцієнт допомоги виробнику (НКДВ) та номінальний коефіцієнт допомоги споживачу (НКДС). У розділі 2 “Аналіз складових підтримки аграрного виробництва в сучасній аграрній політиці України” систематизовано сучасну аграрну політику України з точки зору змін у політиці підтримки аграрного виробництва, наведені основні періоди застосування окремих механізмів державної підтримки та обґрунтовано основні недоліки політики державної підтримки. У розділі 3 “Напрями розвитку аграрної політики підтримки сільського господарства в рамках вимог СОТ” - запропоновано основні шляхи і напрями удосконалення державної підтримки аграрного виробництва через підвищення державного фінансування заходів загального призначення та зміни в концептуальних засадах сучасної аграрної політики, проаналізовано вплив окремих механізмів державної підтримки на обсяги виробництва сільськогосподарської продукції та на загальну продуктивність факторів виробництва.Економічна криза в аграрному секторі в період ринкової трансформації національної економіки та специфічні особливості сільського господарства як галузі народного господарства вимагають проведення її державної підтримки. При цьому державна підтримка сільського господарства має сприяти комплексному розвитку сільських територій та відповідати правилам СОТ. На основі умов доцільності проведення політики підтримки аграрного сектору, враховуючи потребу сектору в захисті, недосконалість дії ринкових механізмів, необхідність підвищення конкуренції, часові обмеження в проведенні захисту обґрунтовано критерій раціональності підтримки, який визначається як залежність між витратами з державного бюджету та зростанням конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також підвищення добробуту сільського населення. Кількісне обчислення державної підтримки аграрного сектору визначається спеціальними показниками, які вказують на вплив державної політики підтримки, зокрема такими як, показник еквіваленту підтримки виробника та еквіваленту підтримки споживача. Вона має бути спрямована на покращення інфраструктури українських аграрних ринків, підвищення ефективності секторів, що забезпечують сільське господарство р