Інноваційні процеси як фактор конкурентної боротьби у національній та регіональній економіці в умовах глобалізації. Заходи щодо реалізації державної політики інноваційного розвитку проблемних регіонів відповідно до сучасних умов економіки України.
Аннотация к работе
Питання прискорення темпів економічного зростання регіонів, зокрема малих міст, що виявилися найбільш чутливими до впливу негативних факторів, спричинених некерованістю перебудови української економіки в 90-х роках, останнім часом все частіше знаходяться в центрі уваги вітчизняних науковців. Стабільність економіки регіону в подальшому залежатиме від того, чи буде сформовано та запроваджено інноваційну модель його розвитку. Отже, існує необхідність теоретичного узагальнення сутності проблемності регіону, розкриття змісту державної політики інноваційного розвитку так званих "проблемних" регіонів, розробки організаційних механізмів активізації інноваційної діяльності в них, розробки системного методичного інструментарію для вибору та обґрунтування державної інноваційної політики регіонального розвитку, що й обумовлює актуальність цієї дисертаційної роботи. Теоретичну основу дисертаційної роботи становлять наукові праці і методичні розробки провідних зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів з питань соціально-економічного розвитку регіонів й управління інноваційними процесами на регіональному та національному рівні. методологію оцінки промислового потенціалу та інноваційної діяльності регіонів у частині розробки та адаптації: методику багатофакторного порівняльного аналізу для визначення інноваційного потенціалу і технологічної структури промисловості регіону України, що дало змогу порівняти здатність регіонів до інноваційного розвитку, оцінити відхилення окремих показників інноваційної діяльності з урахуванням відповідних факторів впливу, відшукати резерви зростання економіки регіонів з низьким та середнім рівнями інноваційного потенціалу; визначено та уточнено набір показників (індикаторів) для формування матриці вихідних параметрів за допомогою експертної оцінки; уточнено назви та зміст системи оцінювання науково-технологічної активності проблемного регіону; запропоновано більш повний варіант класифікації проблем регіону, який започатковується на критеріях комплексності і значущості ознак класифікації. дістало подальший розвиток: - теорія регіональної економіки - визначено сучасні напрями реалізації інноваційної політики в регіональному контексті, основним з яких є взаємодія регіональної влади з науково-освітніми комплексами; обґрунтовано положення про існування методологічних підходів до побудови теорій регіонального зростання: перший передбачає застосування моделей економічного зростання, другий - аналіз поведінки окремих підприємств, оскільки їхня діяльність визначає розвиток регіонів; як окремий напрямок сучасних регіональних досліджень запропоновано виділити інституціональні підходи, в яких значна увага приділяється політиці регіональних органів влади як найважливішому фактору економічного розвитку регіонів; доповнено та обґрунтовано зміст теорії державного регулювання економічного розвитку регіонів у контексті особливостей застосування двох полярних підходів: 1) недоцільно державі втручатися в розвиток регіонів, тому що з часом рівні їхнього економічного розвитку вирівнюються (неокласичні теорії регіонального зростання); 2) необхідно проводити активну регіональну політику, стимулюючи економічний розвиток найвідсталіших районів (теорії кумулятивного росту);У першому розділі "Теоретичні аспекти державної інноваційної політики розвитку проблемних регіонів" викладено теоретичні та методичні аспекти інноваційної політики проблемних регіонів і роль державного регулювання цієї сфери, визначено суть проблемності регіонів; проаналізовано генезис даної проблеми в працях зарубіжних і вітчизняних учених-економістів; визначено місце інноваційних структур у загальній інституціональній системі регіону та доведено, що інноваційний напрямок розвитку є основним шляхом подолання проблемності регіонів. Обґрунтовано, що при використанні їх досвіду необхідно враховувати те, що в більшості європейських країн проблеми були лише в окремих регіонах, а в Україні проблеми соціально-економічного розвитку мають більшість регіонів з відмінністю лише у характері та рівні існуючих проблем, і тому застосування механізмів вирішення регіональних проблем має супроводжуватися розробкою адекватної регіональної політики. Обґрунтовано, що для регіонів, які мають соціально-економічні проблеми розвитку, кожна інноваційна структура (що розташована в цьому регіоні) може створити сприятливі умови для їх вирішення. Важливим у процесі обґрунтованості рішення щодо формування інноваційної політики розвитку проблемних регіонів є методологія, яка передбачає: розробку системи соціально-економічного дослідження та прогнозування розвитку проблемних регіонів; удосконалення критеріїв визначення проблемності регіонів (міст, районів, територій); оцінку науково-технологічної та інноваційної активності, узагальнення методів формування інноваційної політики розвитку проблемних регіонів. У другому розділі "Аналіз проблем регіону, повязаних з формуванням інноваційної політики" здійснено детальний аналіз соціально-економічних пробле