Державна політика формування інтелектуального капіталу в контексті модернізації національного господарства - Автореферат

Розробці теоретико-концептуальних підходів до провадження технологій державного управління економікою у сфері нагромадження інтелектуального капіталу присвячено низку праць зарубіжних та вітчизняних учених, а саме: О. Без вирішення цього комплексу завдань, що стоять перед економікою та управлінням національним господарством, виникне загроза унеможливлення застосування механізмів запобігання втратам стратегічного потенціалу не лише для інтенсифікації процесів загальноекономічного прискорення, а й для регенерації економічної системи України і набуття нею системних ознак. Використання цього інструментарію в моделі інноваційного розвитку України обумовило вирішення проблеми щодо вдосконалення інституціональних та інформаційних субструктур в контексті формалізації організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування ІК НГ. Роботу виконано в рамках наукових досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України (РВПС України) НАН України, зокрема, вона є складовою комплексних наукових досліджень РВПС України НАН України, наступних НДР. Результати дослідження упроваджено за двома науково-аналітичними доповідями до Міністерства економіки та Міністерства промислової політики України, викладеними у формі методичних розробок і аналітичних записок, зокрема щодо визначення: 1) наслідків реалізації науково-технологічної та венчурної діяльності в контексті нарощення інтелектуального капіталу національного господарства (вих.У першому розділі «Теоретико-концептуальні підходи до формування та реалізації державної політики нагромадження і використання інтелектуального капіталу національного господарства» - сформульовано базові положення державної економічної політики формування ІК НГ; дано трактування, розкрито сутність і зміст категоріального апарату теорії стратегічного управління НГ та державного регулювання економіки, зокрема, «державна політика формування інтелектуального капіталу», «інтелектуальний капітал»; розроблено авторську інтегровану концепцію формування ІК НГ та його ідентифікації; досліджено роль державної економічної політики формування ІК у процесах модернізації НГ; підготовлено пропозиції за результатами деталізації міжнародного досвіду при вирішенні проблем у зазначеній сфері досліджень. Встановлено природу державної економічної політики формування ІК, за чим відзначено: залишаються відкритими питання оцінювання її дієвості; усвідомлення її змісту неможливе без висвітлення факторів впливу на сутнісні характеристики; нагальним є врахування когнітивної динаміки інноваційних знань, що призводить до необхідності вирішення двох взаємозалежних завдань щодо модернізації НГ: у внутрішньому економічному просторі - самозбереження економічної системи держави, забезпечення цілісності, збалансованості та надійності функціонування НГ; адміністративне конструювання оновленої системи суспільно-економічних і виробничо-господарських відносин на засадах домінування у їх сукупності соціально-політично-економічного субєкта державного регулювання економіки із потужним ІК; У межах цієї концепції: а) використано технології стратегічного і тактичного управління його використанням; б) розроблено комплекс процедур із оцінювання/прогнозування параметрів ефективності його використання для забезпечення достатності темпів модернізації; в) визначено основні компоненти інтегрованої концепції, яка поєднує дві (комплексну і ресурсно-функціональну), що є узагальненим відображенням логіки дослідження; г) запропоновано методи й методики вирішення проблем формування ІК, здійснення обєктивного оцінювання-прогнозування; д) опрацьовано українську модель державної економічної політики формування ІК; ж) сформовано відповідний набір стратегій; з) розроблено практичний інструментарій та цільове програмне забезпечення. В межах останнього передбачено реалізацію наступних етапів: а) розробка концептуальних основ стабілізації функціонування НГ як системи; б) визначення параметрів порядку, в межах яких реалізується результативна стратегія реструктуризації НГ; в) виділення й імплементація чинників формування дієвої державної економічної політики формування ІК, що характеризують політичну, економічну, соціальну, інтелектуальну забезпеченість, культурну обстановку в державі (при цьому, магістральним показником ефективності формування ІК визнано появу в межах НГ специфічних галузей соціальної практики (інформаційної індустрії, ринку знань, інформаційного менеджменту) світового рівня, а також інформаційних відносин. При цьому, доведено: 1) розвиток і функціонування НГ базується на модернізаційних процесах, здійснених за результатами науково-технологічної діяльності найвищого інтелектуального рівня; 2) для України цей підхід до формування і розвитку виробничо-економічних систем дозволить перейти на якісно новий рівень функціонування НГ в контексті формування в межах багатокомпонентної системи індустрії інтелектуального типу; 3) нагальність формування організаційно-економічних умов для відродження моделі експертної орієнтації еко

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації вирішено важливу наукову і національно-господарську проблему щодо розробки та реалізації державної політики формування інтелектуального капіталу НГ в контексті його модернізації. Подано нові науково обґрунтовані розробки вирішення проблем формування, нарощення, трансформації і трансляції ІК України в умовах ресурсних обмежень, методичні та прикладні аспекти оцінювання/прогнозування параметрів розвиненості ІК з використанням організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування ІК та відповідного інструментарію, визначених за наслідками експериментальної перевірки адекватності розроблених моделей і використовуваної системи макроекономічних показників. Результати дослідження дозволили зробити теоретичні та науково-практичні висновки, основними з яких є наступні: Визнано спрямованість безпрецедентних за масштабами глобалізаційних процесів, що відбуваються у світогосподарській системі. Доведено, що останні висувають на першорядне місце інноваційні й інформаційні ресурси. Зясовано, що в сучасних умовах господарювання на чільне місце за значущістю вийшли саме матеріальні знання як у вигляді основного капіталу, так і інтелектуального. Що стосується останнього, то вони формуються завдяки нарощенню фундаментальних і прикладних знань, активізації конструкторських розробок та систематизації релевантної інформаційної бази (формування інформаційного ресурсу), а також створення машинних засобів їх розробки.

Підкреслено, що якісне оновлення засобів і способів соціально-економічних трансформацій у державі, на думку автора, полягає чималої мірою саме у висуванні на перший план технологій управління розвитком НГ та верифікації прогнозної інформації як основи інформаційних технологій. Отже, саме на базі цієї форми інноваційних знань ініціюються процеси генерування, вироблення і нарощення ІК НГ, що забезпечує створення додаткової вартості продукції економіки та формування ІК. Доведено, що проблема розробки та реалізації дієвої державної економічної політики формування ІК НГ залишається мало дослідженою як в економічній теорії, так і в економіці й управлінні національним господарством. Більшість представників класичної наукової думки не розглядають дану проблематику як невідємну структурно-функціональну частину модернізації економіки та набуття нею якісно нових ознак системності та стійкості до загроз і ризиків.

У роботі обґрунтовано необхідність формування дієвої політики формування інтелектуального капіталу національного господарства для досягнення загальноекономічного прискорення і реалізації інноваційно спрямованої української моделі економічного зростання. Доведено, що попри усі наявні соціально-економічні, суспільно-політичні загрози і ризики лише консолідація стратегічного потенціалу на засадах інтенсифікації процесів формування та нарощення інтелектуального капіталу дозволить побудувати еволюційну економіку інформаційного типу в межах демократичної, правової держави для успішної реалізації НЕІ.

2. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат теорії економіки та управління національним господарством у сфері стратегічного управління формуванням ІК в контексті модернізації виробничо-економічних систем, що базується на авторській інтегрованій концепції формування ІК в умовах ресурсних обмежень та його ідентифікації, яка передбачає: агрегований розвиток економічної системи за рахунок задіяння знання - найефективнішого засобу соціально-перетворюючої дії; інтенсифікацію процесів забезпечення суспільної рівноваги, сталого розвитку і прогресу. Автором визнано своєрідність функціонування і використання ІК, який характеризується тим, що він: а) не амортизується під час свого використання;

б) не зникає, проте переноситься на новостворений продукт;

в) при зберіганні, навіть, збільшується в обсягах і масштабах застосування;

г) при раціональному його використанні зумовлює зростання продуктивності в десятки разів та ініціювання доходів у майбутньому періоді.

Зазначене дозволило розкрити комплекс проблем стратегічного управління розвитком НГ, розроблення технологій формування ІК та забезпечення раціонального його використання для індивідуальної надійності функціонування економічної системи. Останні розглянуто автором у поглибленому світоглядно-методологічному та когнітивно-інформаційному аспекті руху інтелектуального потенціалу. Зясовано, що традиційне трактування поняття «інтелектуальний капітал» у свідомості субєктів управління виявилося недостатнім. Звідси виникла потреба у деталізації когнітивно-інформаційних аспектів руху інтелектуального капіталу, в тому числі засобів його отримання, механізмів відбору, поширення, трансформації, нагромадження, трансляції, підготовки та підвищення кваліфікації для його генерування, а також раціонального й ефективного використання в усіх галузях національного господарства. Тому, в межах теоретико-концептуального підходу до вирішення проблем реалізації державної політики формування ІК запропоновано нове тлумачення вихідного категоріального поняття «інтелектуальний капітал», за яким розроблено методи ранжування та добору пріоритетних інтелектуальних проектів, що базуються на виокремленні езотеричного етапу формування інтелектуального капіталу із знань як однієї з ключових складових добору релевантного масиву сучасної інформації і технологій, що циркулюють у національному господарстві. Зазначене дозволило встановити: інтелектуальний капітал, збережений у вигляді інформаційного ресурсу, характеризується перманентним нарощенням у процесі зберігання та набуває радикальної природи, за якою активізуються процеси модернізації, а продуктивність праці у НГ зростає не на відсотки, а у десятки-сотні разів.

Аргументація авторського тлумачення категорії «інтелектуальний капітал» (яка є специфічною формою відносин у межах уже сформованої та функціонуючої системи економічної власності), на відміну від усталеного визначення, що включає до його складу «людський» і «структурний» капітали, базується на переконанні: а) до складу інтелектуального капіталу, крім людського, слід включити капітал системно-універсального функціонування, що забезпечує дієвість механізмів сучасних трансформацій у НГ; б) при визначенні ефективності використання ІК необхідно враховувати витрати, втрати та інвестиції не лише на техніко-технологічне оновлення виробництва, а й на удосконалення ключових субструктур (системи управління розвитком НГ; організаційної структури управління; національної інноваційної системи; комунікаційних взаємозвязків у межах замкненого системно-універсального циклу «наука - виробництво»); в) доцільно визнати своєрідність функціонування і використання ІК, який характеризується тим, що він: не амортизується при використанні; не зникає, проте переноситься на новостворений продукт; при зберіганні чи накопиченні протягом певного часу навіть збільшується в обсягах і масштабах застосування; раціональне використання ІК зумовлює зростання продуктивності в десятки разів та ініціювання доходів у майбутньому періоді.

Встановлено, що економічна політика нашої держави, яка стосується формування ІК НГ в контексті активного провадження модернізації останнього, являє собою складну комбінацію внутрішньо та зовнішньо орієнтованих антагоністично-суперечливих заходів, які, відбиваючи діалектику «певних дипломатичних можливостей» і концепцій сприйняття дійсності певною політичною силою, представляють власне осмислення темпів, напрямів розвитку чи окремого виду економічної діяльності, чи економічної системи держави в цілому. Визнано, що її основним недоліком є однобоке і досить обмежене сприйняття сучасних суспільних, економічних та коеволюційних процесів.

Підкреслено, що навіть часткова реалізація неадаптивних і неадекватних реальним виробничо-господарським процесам програмних положень по формуванню ІК зачіпає не лише основи забезпечення збалансованого розвитку НГ, а й економічної безпеки держави загалом. При цьому встановлено, що безпосереднім і головним предметом для державотворчих змін залишаються вже виснажені за останні роки перманентних «трансформаційних змін» і «модернізацій» організаційно-економічні структури, а також соціально-економічні, виробничі та господарські відносини. Зауважено, що прикметною рисою сучасного історичного етапу розвитку НГ є, зокрема, те, що саме реалізація економічної політики в державі не набуває статусу самодостатнього аргументу подовження й удосконалення процесів результативного державотворення. Також визнано, що Україна знаходиться на зламному етапі, оскільки запанував період максимального накопичення економічних загроз державності. При цьому, визначальним для автора залишається переконання у тому, що, попри всі наявні соціально-економічні, суспільно-політичні зрушення деструктивного типу й ресурсні обмеження, лише загальнонаціональна консолідація ІК та його ефективне використання є реальним підґрунтям успішної реалізації національних економічних інтересів в Україні.

3. Розроблено основні наукові положення проведення діагностики параметрів розвиненості ІК НГ (його ідентифікація базується на загальнонаукових принципах реалізації стратегії макросистемної еволюції української економіки), за якими обґрунтовано організаційно-економічний підхід до кількісної оцінки вагомості впливу самоорганізаційних та організаційних компонент державної політики формування ІК НГ з їх класифікацією, що дозволило: а) здійснити його діагностику; б) побудувати довгостроковий прогноз основних макроекономічних показників розвитку української економіки до 2030 р.; в) змоделювати швидкість повернення коштів, вкладених у наукові розробки та модернізацію.

Обґрунтовано тлумачення інформаційно-технологічного підходу (у разі консолідації та компютеризації стратегічного ресурсу) до визначення складових державної політики формування ІК НГ, її специфічних функцій, принципів і методів реалізації дії як важливої передумови успішної розробки дієвих важелів та системоутворюючих регуляторів реалізації дії. Виокремлено наріжні принципи та напрями означеного процесу консолідації зусиль з реалізації державної економічної політики, а саме: а) забезпечення повноти і достовірності обліку усіх сторін виробничо-господарської практики в межах економічної системи; б) нерозривний звязок з комплексним аналізом і прийняттям оптимізаційних управлінських рішень на різних рівнях управління національного господарства; в) мінімізація інформаційного шуму та обмеження інформаційної надмірності щодо врахування науково-технічних складових інтенсифікації процесів загальноекономічного прискорення; г) реалізація оціночних показників відповідно до специфічних функцій стратегічного управління національним господарством в контексті його модернізації; д) розмежування контурів творчої частини аналізу в межах системи стратегічного управління виробничо-економічними системами та інструментарію реалізації державної політики формування ІК при мінімізації їх перетинів і сполучень від рутинної обробки маси вихідних даних за рахунок формалізації архітектури цільового програмного забезпечення «MAINSTREAM.For.IC v.6.3».

Аналізуючи реальну ситуацію, що склалася наразі в секторі інтелектуальної власності, необхідно визнати, що цільовою функцією економічної політики по формуванню ІК України як інструменту реалізації загальної стратегії розвитку економічної системи має стати узгодження складної конструкції орієнтирів, що є простором імовірної обєктивації, який поширюється на всі види економічної діяльності, усі категорії населення, зачіпаючи матеріальні, інтелектуальні та духовні сили, ресурсний потенціал держави, спроможності та можливості. Ці твердження обумовили визначення конкретних завдань державної політики та висвітлення факторів впливу на ІК із наступною активізацією процесів модернізації НГ. Зазначено, що висока динамічність сучасного соціально-політичного процесу та матеріалізація знань у вигляді основного капіталу стимулює невпинне оновлення й теорії стратегічного управління ІК. Її аналіз дозволив авторові визначити сутність державної політики формування ІК: вона має являти собою діяльність соціальних субєктів та створених ними інститутів влади, яка виникла на перетині загальнодержавної політики і економічної стратегії з метою формування і використання фундаментальних та прикладних знань, конструкторських розробок та інформації, машинних засобів їхнього перетворення в імя досягнення НЕІ. А стартовою лінією державної політики має стати вироблення відповідної ідеології, втіленої в економічно-доктринальному забезпеченні процесу удосконалення соціально-економічної, виробничо-економічної, інформаційної та інтелектуальної сфер держави.

Зауважено, що процеси самоорганізації і у природному світі, і у соціальному середовищі історично виникають задовго до цільного конституювання організаційних структур управління виробничо-господарськими, економічними, технологічними та соціальними процесами, а також структурами, які мають переважно обєктивну основу виникнення, але, здебільшого, обєктивно-субєктивний характер впливу на економічні або суспільні явища.

4. Здійснюючи аналіз міжнародного досвіду у сфері державного управління процесами формування та нагромадження ІК НГ, дисертантом було встановлено сутність економічних інвестицій - це вкладення капіталу субєкта господарювання, у тому числі й інтелектуального капіталу, в різні обєкти інтелектуальної діяльності для отримання прибутку, економічного або неекономічного ефекту, що повязано з факторами ризику, ліквідності та часу. При цьому, визнано, що рівень ефективності управління інтелектуальними інвестиціями визначається більшою мірою саме активністю процесів формування інтелектуальних ресурсів; також визначено пріоритетні напрями інвестування, а саме: а) інтелектуальна індустрія; б) сфери високих технологій - медична та мікробіологічна промисловість, хімічна, нафтохімічна, паливно-енергетична галузі; в) запровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій; г) оновлення транспортної інфраструктури; д) забезпечення еколого-економічної ефективності, що підтвердило наступне: інтелектуальні інвестиції вважаються пріоритетним напрямом у процесі одержання доходів підприємствами порівняно з традиційними доходами від процентів акцій.

Визначено ендо- та екзогенноспрямовані фактори, які впливають на розвиненість ІК, що дозволило сформувати основні складові інформаційного менеджменту. Встановлено, що саме цим і зумовлено гостру необхідність удосконалення світоглядно-методологічного, теоретичного та науково-практичного осмислення основних особливостей і цільових підсистем процесу формування ІК НГ в умовах ресурсних обмежень. Глибокий аналіз економічної ситуації в нашій країні дозволив зауважити, що єдиним перспективним шляхом економічного, соціального та правового розвитку в Україні є формування ІК, що натикається на проблему нерозробленості технологій управління його використанням.

5. Запропоновано до використання інтегровану концепцію формування інтелектуального капіталу національного господарства, яка дозволяє обґрунтувати напрями діяльності субєктів управління, котрі зумовлюють інтенсифікацію процесів формування, нарощення, трансформації та розвитку інтелектуального капіталу на засадах обєктивної його ідентифікації. У межах цієї концепції можна використовувати технології стратегічного і тактичного управління його використанням та розробити систему процедур оцінювання/прогнозування параметрів ефективності. Зазначено, що вона поєднує дві гіпотези (комплексну і ресурсно-функціональну), що є узагальненим відображенням логіки дослідження, а розроблені методи й методики вирішення проблем формування ІК, здійснення оцінювання/прогнозування, вибору української моделі промислового зростання та набору інноваційної стратегії за використання практичного інструментарію й цільового програмного забезпечення - є відтворенням можливих шляхів реалізації національних економічних інтересів. Встановлено, що головна мета зазначеної концепції - забезпечити високий рівень ефективності управління використанням інтелектуального капіталу як на мікро-, так і на макрорівнях.

Відповідно до запропонованих положень концепції доведено, що процес формування державної економічної політики повинен складатися з девятнадцяти елементів, групування яких можна здійснити із застосуванням пропонованих до використання базових принципів. Основними структурними елементами визнано такі: обєкти, субєкти, принципи, мета, завдання, стадії та окремі процедури. Викладено наступне: структура інтегрованої концепції формування ІК та його ідентифікації являє собою складну трирівневу систему, яка зумовлює виникнення нових складових у її структурі: системи показників, що характеризують ефективність управління використанням ІК; сукупності процедур багаторівневого моніторингу; провадження прогнозування попиту і пропозиції інтелектуальної продукції; формування етапів реалізації інтегрованої концепції; конкретизації та деталізації життєвого циклу інтелектуального продукту тощо. Крім того, зауважено, що ці конститутивно-ключові складові містять процедури створення інтелектуального продукту, його впровадження та реалізацію, вдосконалення і модернізацію, а якщо потрібно - й засоби обчислення економічного ефекту за використання цільового програмного забезпечення, а також формалізацію механізмів нормативно-правового гарантованого захисту тощо. За результатами реалізації основних компонент (комплексно-синергетичної та ресурсно-функціональної) інтегрованої концепції формування та ідентифікації інтелектуального капіталу (на основі нової парадигми розвитку інтелектуального капіталу за рахунок запровадження обєктивних процедур) у роботі здійснено подальші дослідження у напрямі розробки методології формування й побудови моделей, принципових методичних підходів та практичного інструментарію. Зазначене дозволило довести нагальну необхідність провадження процедур із довгострокового прогнозування некерованих чинників модуляції інтелектуального капіталу при постійному моніторингу, оцінюванні, аналізі їх впливу суто на процес управління ІК. З авторського погляду, реалізація запропонованих процедур дозволяє сформувати та реалізувати оптимальну для України модель економічного розвитку НГ на засадах його модернізації.

6. Запропоновано та обґрунтовано базові положення теорії формування, нарощення та раціонального використання інтелектуального капіталу національного господарства, у межах якої визначено: загальнонаукові принципи побудови стратегії нагромадження інтелектуального потенціалу, зокрема, та потенціалів системно-універсального функціонування, в цілому; сутність та зміст державної економічної політики формування ІК, що передбачає: а) впорядковану взаємодію її складових елементів; б) застосування інструментів, адаптованих до умов реалізації загальної економічної стратегії, якість якого дозволяє задовільно вирішувати актуальні проблеми модернізації НГ та еволюції економічної системи держави; структуру організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування ІК. До складу останнього включено системоутворюючі регулятори та стимулятори процесів загальноекономічного прискорення для нагальної модернізації національного господарства, а саме: 1) державно-політичний, ресурсно-функціональний, організаційний, нормативно-правовий, фінансовий, які забезпечують; а) формування адекватного реальним соціально-економічним та виробничо-господарським процесам інформаційного ринку; б) реалізацію цільових функцій стратегічного управління (прогнозування, організовування, координація, коригування, макроекономічне регулювання, експрес-діагностика, аналіз та облік, контролювання) і принципів інформаційного менеджменту; в) запровадження регламентів управління інформаційними потоками та регулювання ними;

механізми формування, трансформації та поширення потенціалів системно-універсального функціонування національного господарства;

систему фронтального управління формуванням ІК і забезпеченням надійності функціонування НГ в контексті його модернізації.

У дослідженні, окреслюючи історичну детермінованість, загальні закономірності, тенденції та особливості процесів формування, нарощення і використання ІК НГ, автор: а) визначив державні механізми інтенсифікації зазначених процесів за рахунок експериментальної перевірки їх адекватності та побудови прогнозів макроекономічних показників на основі авторської програми «MAINSTREAM.For.IC v.6.3».; б) конкретизував конститутивно-ключові чинники забезпечення дієвості технологій стратегічного управління та державної економічної політики у цій сфері; в) охарактеризував детермінанти трансформації сучасної політики формування ІК в межах складної економічної системи держави.

7. Розроблено та запропоновано новий кваліметричний інструментарій дослідження дієвості державної політики формування ІК НГ, що містить: універсальні модельні вирішення оцінювання/прогнозування; математичні і графічні просторові образи траєкторій розвитку української економіки у разі реалізації базових положень оригінальної інтегрованої концепції; цільове програмне забезпечення для розробки набору стратегій екзо- і ендо- спрямованого розвитку. Встановлено, що використання зазначеного інструментарію при нагальній потребі в проведенні подальшого системного дослідження державної політики формування ІК дозволить здійснити: а) пошук резервів мобілізації ІК; б) визначення закономірностей, що відображають щільність звязку між ключовими факторами впливу на темпи еволюційного розвитку в державі за визначеною траєкторією; в) розробку технології управління формуванням, трансляцією і використанням інтелектуального потенціалу та обєктивного оцінювання/ прогнозування доцільних обсягів витрат на його відновлення. Прикладний інструментарій побудовано автором за результатами реалізації комплексно-синергетичної та ресурсно-функціональної концепцій на основі нової парадигми розвитку ІК за рахунок запровадження обєктивних процедур. Це дозволило здійснити у роботі подальші дослідження у напрямі розробки методології формування й побудови моделей, принципових методичних підходів і практичного інструментарію.

8. Розроблено та обґрунтовано методичні підходи до оцінювання стратегічного потенціалу національного господарства, що базуються на моделях, заснованих на використанні системи показників-індикаторів стратегічних ресурсів матеріально-факторної природи, системно-універсального функціонування та системно-функціональної орієнтації. За використання останніх було оцінено швидкість повернення коштів на наукові розробки і модернізацію національного господарства, цільові орієнтири розвитку при концентрації зусиль на форсованому нарощенні інтелектуального потенціалу нації тощо. За використання такого підходу до кількісної оцінки/прогнозування параметрів розвиненості ІК національного господарства, на думку автора дисертації, ІК постане не лише як засіб нарощення загального капіталу, а й як, в основному, адекватне відображення дійсності та визначення пріоритетних напрямів трансформації НГ. Зазначене дозволило довести доцільність перетворення знань у процесі становлення економіки інформаційного типу в дедалі важливіший чинник формування, нарощення та ефективного використання ІК НГ як комплексу глибинних, якісних і цілеспрямованих перетворень у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства. Це зумовить нагальну потребу ініціювання процесів нагромадження, трансляції та поширення інтелектуального капіталу, осмислення його властивостей не тільки у пізнавальному, а й у методологічно-інструментальному і практичному зрізі.

Представлено авторські способи розвязання проблем діагностики ІК НГ, до яких включено адаптивні технології, що базуються на комплексі модельних рішень, за якими побудовано архітектуру цільового програмного забезпечення, що у реальному часі дозволяє: а) здійснити оцінку; б) встановити перспективи його зростання; в) спрогнозувати параметри стратегічного потенціалу у разі раціонального використання інтелектуального капіталу відповідно до положень інтегрованої концепції його ідентифікації. Поряд із зазначеним, автором на засадах реалізації оригінальної інтегрованої концепції формування ІК та його ідентифікації (ІКФІКІ) було сформовано таку архітектуру інформаційного ресурсу, що уможливлює розробку дієвих способів автоматизації цих складних процесів на базі компютерної і телекомунікаційної техніки, яку можна застосовувати у будь-яких видах економічної діяльності.

9. Удосконалено методологічні принципи ідентифікації стратегічних можливостей трансформації національного господарства, формалізовані на засадах реалізації циклічно-експоненціальної парадигми та оригінальної інтегрованої концепції, за якими послідовно здійснено: а) макроекономічний та економетричний аналіз соціально-політичних, методологічних і концептуальних параметрів забезпеченості достатніх темпів економічного зростання України; б) розробку концепції застосування методик визначення: особливостей сучасної системи державного регулювання економіки в Україні й формування її стратегічного потенціалу в контексті інтенсифікації модернізації та збалансованого її функціонування в умовах ресурсного обмеження; природи державної політики формування інтелектуального капіталу.

Це стало основою для побудови довгострокового прогнозу ключових параметрів економічної динаміки, очікуваних за результатами консолідації факторів модуляції структури ІК. Експериментально перевірено вагомість результатів, отриманих внаслідок реалізації авторської інтегрованої концепції ідентифікації. Вона обумовлена поставленими та вирішеними цільовими завданнями, які базуються на домінантах циклічно-експоненціальної парадигми ендогенно спрямованого економічного зростання, деталізованими у базовій теорії формування нової макрогенерації в Україні в контексті побудови економіки інформаційно-еволюційного типу. Поряд із використанням певної комбінації методів моделювання параметрів економічного зростання економіки, автором здійснено обчислення ступеню поширення та реалізації потенціалів системно-універсального спрямування, оцінених за критеріями індивідуальної стійкості та ефективності, що пройшло дослідну експериментальну перевірку адекватності із застосуванням методів аналізу систем і структурно-функціонального аналізу.

Відмінність одержаних результатів дослідження від існуючих наукових напрацювань полягає ще й у тому, що розроблена інтегрована концепція формування інтелектуального капіталу національного господарства та його ідентифікації охоплює завдяки застосуванню базових принципів комплексного, синергетичного і ресурсно-функціонального підходів всі чинники і фактори впливу на процеси формування, трансформації, трансляції та використання ІК, а також перешкоди на шляху реалізації відповідної стратегії в державі.

10. Обґрунтовано доцільність зміни характеру державної політики формування ІК НГ до впорядкування взаємодії складових механізму формування і поширення потенціалів нагромадження інтелектуального капіталу. Внаслідок її реалізації якість структурно-функціональної оптимізації стратегічного потенціалу в цілому та його потенціалів системно-універсального функціонування забезпечить збалансований розвиток національного господарства та вирішення проблем його модернізації. Розроблені в роботі теоретико-концептуальні, методологічні та методичні засади розробки державної політики формування, нарощення і використання ІК НГ з урахуванням імовірності інформатизації як суспільних відносин та національної специфіки, так і особливо слабко вивчених зрізів: а) організаційної, кадрової, нормативно-правової та операційної трансформації реального сектору; б) макроструктур; в) інституцій та механізмів - сприяють визначенню шляхів до ефективної розбудови економіки інформаційного типу та реалізації моделей інноваційного розвитку України (за допомогою запропонованої до використання процедури ідентифікації, що базується на комплексному й ресурсно-функціональному підходах).

11. На підставі експертної перевірки результатів впровадження авторських методик, у монографії розкрито маловивчені аспекти та надзвичайно актуальні проблеми реалізації державної політики формування інтелектуального капіталу національного господарства, а саме: а) зясування теоретико-методологічних засад дослідження інтелектуального капіталу як стратегічного ресурсу трансформації національного господарства з метою активізації процесів модернізації; б) виявлення своєрідності руху інтелектуального капіталу в реальному секторі економіки; в) виокремлення та класифікація основних чинників, напрямів і засобів реалізації властивостей ІК; г) деталізація специфічності руху українського потенціалу системно-універсального функціонування (чутливого до дифузії когнітивних знань) як складової механізму сучасних перетворень в НГ; д) визначення відмітних рис і специфічності сучасного процесу формування, нарощення та використання інтелектуального капіталу й основних напрямів і форм його подальшого розвитку, структурування, функціонування та диверсифікації.

Доведено, що зазначені явища стали в державі основою для виникнення специфічних галузей - інформаційної індустрії, ринку знань, інформаційного менеджменту, а також зумовили поширення нового типу суспільних відносин - інформаційних відносин. Узагальнюючи приведені викладки, можна констатувати: знаковою рисою сучасної історичної фази розвитку світових господарських систем у цілому й української економічної системи, зокрема, є те, що інтелектуальні чинники формування нового типу розширеного виробництва, яке базується на інноваційному знанні, набуває вирішального значення.

12. За результатами прогнозно-аналітичної оцінки основних макроекономічних показників та ресурсного забезпечення науково-технічного прогресу в державі, встановлено складність сучасного історичного етапу розвитку національної економіки, вона - у відсутності адекватного реальним соціально-економічним процесам ресурсно-функціонального забезпечення когнітивно-інформаційних аспектів руху в умовах трансляції негативного резонансу подій, зумовлених синхронним перебігом і матеріалізацією негативних економічних явищ, а саме: а) інерційно-деструктивного впливу субєктів державного управління на системоутворюючі регулятори національної економіки; б) деформації загальної системи стратегічного управління процесами формування, нарощення та раціонального й ефективного використання існуючого інтелектуального потенціалу; в) перманентного пошуку та зміни економічних пріоритетів при відсутності визначених, відповідно до національних інтересів, цільових функціоналів, що повяжуть цілі із засобами їх досягнення.

Зясовано закономірності інтелектуально-інформаційної сфери національного господарства, вивчено тенденції її трансформаційного впливу на темпи модернізаційних процесів в державі та визначено можливості формування умов (і обсягів докладання зусиль) для застосування зазначеного ресурсу в розбудові моделі інноваційного розвитку України. Водночас, усвідомлення результатів отриманих у монографії прогнозно-аналітичних обчислень, макроекономічний аналіз ефективності використання інтелектуального капіталу національного господарства, прогноз надійності системи його формування і нагромадження з урахуванням перспектив розвитку стратегічного потенціалу, потужностей реального сектора економіки дають підстави стверджувати: у внутрішньому суспільно-економічному просторі України існує реальна загроза щодо втрати не лише ресурсів для забезпечення загальноекономічного розвитку, а й парадигмальних засад регенерації дієвого суспільного буття та стабільного функціонування економічної системи.

13. Основні наукові результати дослідження дають підстави запропонувати практичні рекомендації міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, керівникам підприємств і обєднань різних форм власності. Беззаперечним фактом визнано те, що вплив інформаційного чинника збалансованого розвитку промислового виробництва на характер еволюції будь-яких макроструктур, а особливо реального сектору економіки України, зумовлює кардинальні зміни: а) способів сприйняття інтелектуальних факторів формування соціального середовища; б) вимог до використовуваної системи оцінювання й прогнозування макроекономічної динаміки; в) світоглядних засад суспільного буття; г) теоретико-методологічних підходів і осмислення напрямів модифікації промислових циклів; д) умов застосування та засобів удосконалення сучасних національно-господарських і суспільно-політичних процесів. Тому, економічна концепція розвитку держави повинна включати міждисциплінарні положення щодо трактування відмінностей стратегічного потенціалу певного державного утворення, відмінного за природою формування ІК, менталітетом і генетичними вимірами сучасного соціуму. Саме цим і була зумовлена гостра необхідність розробки в межах дослідження світоглядно-методологічного, теоретичного та науково-практичного осмислення ІК НГ, всебічного вивчення: а) особливостей формування державної економічної політики щодо нарощення і використання ІК; б) визначення та добору комплексу засобів для забезпечення його трансформуючого впливу на темпи економічного зростання; в) конвергентних і суспільно-економічних коеволюційних процесів, які відбуваються у НГ при реалізації адекватної реальним економічним явищам стратегії модернізації.

перелік опублікованих праць за темою дисертації

Монографії, препринти та навчальні посібники

Бауліна Т. В. Інтелектуальний капітал: стратегічний ресурс трансформації національного господарства: Монографія [Текст] / Т. В. Бауліна. - Київ, РВПС України НАН України та МНТУ МОН України, 2009. - 276 с. (Рецензія: 1) Вісник НАН України/ науковий журнал, 2010. - № 5 - С. 45 - 46; 2) Інвестиції: теорія та практика/ наук.-практ. ж-л, 2010. - №9. - С. 46 - 47).

Бауліна Т. В. Формування державної політики розвитку інноваційно-інтелектуальної сфери: Монографія [Текст] / Т. В. Бауліна. - Київ, РВПС України НАН України та МНТУ МОН України, 2010. - 384 с. (Рецензія: 1) Вісник НАН України/ науковий журнал, 2010. - № 11 - С. 62 - 63; 2) Ефективна економіка/ Електронне наукове видання. Режим доступу: http:// www.nayka.com.ua).

Бауліна Т. В. Міжнародні стратегії економічного розвитку: Монографія [Текст] / Т. В. Бауліна, М. В. Жук // Київ, МНТУ, 2006. - 545 с. (Особистий внесок: визначено закономірності: глобальних трансформацій в українській економіці; реалізації економічної стратегії розвитку національного господарства у нестійкому середовищі).

Бауліна Т. В. Формування потенціалу соціально-економічних та організаційних змін: Монографія [Текст] / [В. І. Барканов, Т. В. Бауліна, І. С. Гращенко та ін.]. - Київ, РВПС України НАН України та КНУТД МОН України, 2010. - 694 с. (Особистий внесок: обґрунтовано масштаби інформаційно-інтелектуального ресурсу регенерації економічних систем, перешкод формуванню й трансформації потенціалу соціально-економічних та організаційних змін).

Бауліна Т. В. Мікроекономіка: учбовий посібник [Текст] / [Т. В. Бауліна, С. В. Козаченко, Т. В. Кухтик та ін.] // Київ: МНТУ, 2005. - 236 с. (Особистий внесок: розроблено базові положення теорії попиту та пропозицій в контексті адаптації сучасних технологій державного регулювання і управління змінами у виробничо-економічних системах).

Статті у наукових фахових виданнях

Бауліна Т. В. Інтелектуальний потенціал підприємства як головний фактор в управлінні організаційними змінами [Текст] / Т. В. Бауліна // Вісник Хмельницьк