Закріплення державної мови традицією або законодавством. Українська мова - мова корінного населення України. Поширення викладання мови в навчальних закладах. Розвиток літературної мови за рахунок повернення вилучених слів та слів регіонального походження.
Аннотация к работе
В Конституції України прописано, що наша мова, мова нашого народу, є українська мова. Ці держави у ході величезного перебігу часу мали відношення до формування української культури, традицій та мови. Щороку 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови. Станом на 2002 р., українську як мову, якій надається перевага у спілкуванні (на відміну від української як рідної мови) було визначено лише 43,9 % населення держави (дані Києво-Могилянської академії). Опитування Інституту соціології НАН України у 2005 році, показало що: українську мову вважали рідною лише 64,3 % населення, російську 34,4 %, іншу - 1,5 %; мовою спілкування дорослого населення в родинній сфері були: переважно українська - 41,8 %, переважно російська - 36,4 %, обидві мови (залежно від обставин) - 21,6 %. державна мова українська регіональнаОднак очевидно, що без зміцнення статусу української мови як національної, без реальної державної мовної політики, спрямованої на підняття престижу української мови, без створення відповідних україномовних інфраструктур у суспільстві реалізація програми розумного регулювання мовним вихованням дітей (умовно її можна було б назвати “українська мова як засіб пізнання, виховання, навчання та інтелектуального розвитку”) приречена стати ще однією формальністю. І все це в умовах досить жорсткої конкуренції між українською та російською мовами, протиставлення їх на шкалі культурних цінностей суспільства, часом у крайніх формах. Так, на “млин" російської мови працює чимало вироблених упродовж кількох імперських століть стереотипів (наприклад, старшості над іншими східнословянськими “мовами-сестрами” чи особливої “інтелігентності”), а українська мова у масовій свідомості все ще залишається мовою у певному сенсі умовно-штучною, або мовою художників слова; мовою, яку вперто продовжують трактувати як “простонародну” і “селянську”; мовою, не здатною вербально втілити (через брак відповідних засобів) складні абстрактні образи і категорії та ін.
План
План
Вступ
Українська мова як державна та як світова
Регіональні відмінності мови
Висновок
Тези
Список літератури
Вывод
Однак очевидно, що без зміцнення статусу української мови як національної, без реальної державної мовної політики, спрямованої на підняття престижу української мови, без створення відповідних україномовних інфраструктур у суспільстві реалізація програми розумного регулювання мовним вихованням дітей (умовно її можна було б назвати “українська мова як засіб пізнання, виховання, навчання та інтелектуального розвитку”) приречена стати ще однією формальністю.
І все це в умовах досить жорсткої конкуренції між українською та російською мовами, протиставлення їх на шкалі культурних цінностей суспільства, часом у крайніх формах. Так, на “млин" російської мови працює чимало вироблених упродовж кількох імперських століть стереотипів (наприклад, старшості над іншими східнословянськими “мовами-сестрами” чи особливої “інтелігентності”), а українська мова у масовій свідомості все ще залишається мовою у певному сенсі умовно-штучною, або мовою художників слова; мовою, яку вперто продовжують трактувати як “простонародну” і “селянську”; мовою, не здатною вербально втілити (через брак відповідних засобів) складні абстрактні образи і категорії та ін.
Тези
Державна мова - закріплена традицією або законодавством. Мова, вживання якої є обовязкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах звязку та інформатики.
Українська мова - мова корінного населення України. Належить до словянської групи індоєвропейської мовної сімї.
Поширення викладання української в навчальних закладах, що спрямовано на створення покоління з орієнтацією на національну культуру.
Пришвидчений розвиток літературної мови за рахунок повернення раніше вилучених слів або слів регіонального походження, розвитку фахової української термінології.
Україна в цілому є двомовною державою, в якій відносно найбільшою є група винятково україномовних, і дещо меншими дві приблизно однакові групи - двомовних та винятково російськомовних.
Список литературы
1. Українська мова: енциклопедія / [ред. - упоряд. В. Русанівський та ін.]. - К.: Українська енциклопедія., 2000. - 752 с.
2. Селігей П.О. Науковий стиль української мови: ресурси оновлення // Мовознавство. - 2006. - № 2-3. - С.174-186.