З"ясування сутності концепції сталого розвитку сільських територій, аналіз національного і міжнародного законодавства у цій сфері, визначення шляхів його реалізації. Необхідність диверсифікації сільських територій для вирішення основних проблем села.
Аннотация к работе
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна ДЕРЖАВНА АГРАРНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СФЕРІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ: ПРАВОВИЙ АСПЕКТ Кульчій Інна Миколаївна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри земельного та аграрного права Вступ Пріоритетність розвитку агропромислового комплексу та соціального розвитку села в національній економіці зумовлюється винятковою значущістю та незамінністю вироблюваної продукції сільського господарства в життєдіяльності людини і суспільства, потребою відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури. Проте збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції не сприяло розв’язанню соціально-економічних проблем сільської місцевості, основними серед яких залишаються: безробіття сільських жителів, зростання міграції сільського населення, занепад об’єктів соціальної інфраструктури та зникнення сіл з адміністративної карти нашої держави. Відповідно до Закону основні засади державної аграрної політики спрямовані на забезпечення сталого розвитку аграрного сектору національної економіки, системності та комплексності під час здійснення заходів із реалізації державної аграрної політики всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування [1]. Р. Мали- шева, Н. А. Орлов, В. М. Співак, А. М. Статівка, В. Ю. Уркевич, О. В. Шаповалова, М. В. Шульга та ін. На конференції ООН із навколишнього природного середовища та розвитку («Саміт Землі», м. Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) сталий розвиток визнано стратегією існування на XXI ст.