Необхідність міждисциплінарного підходу до теоретичної розробки проблеми формування державних механізмів управління етнічними конфліктами та його специфічний ракурс. Розробка та оцінка оптимальності моделі системи етноконфліктологічного менеджменту.
Аннотация к работе
Таким чином, необхідність запобігання етнічним конфліктам та їх врегулювання висуває перед органами державної влади завдання, вирішення яких великою мірою залежить від теоретичного обґрунтування підходів щодо формування дієвих механізмів державного управління. У сучасних академічних дослідженнях, які здійснюються на стиках етнології, політології, соціології, психології, конституційного права, теорії державного управління і теорії міжнародних відносин, розкриваються різні підходи до наукового осмислення таких феноменів, як етнічний конфлікт, етнічність, нація і націоналізм, вивчаються теоретико-методологічні та правові засади державної етнополітики, аналізуються проблеми правового статусу національних меншин та їх громадянської активності, виявляються закономірності етнополітичної мобілізації, досліджуються чинники, які впливають на розвиток етнічних конфліктів. У звязку з цим виникає обєктивна потреба в розробці методологічного інструментарію, необхідного як для теоретичного осмислення, так і для практичного обґрунтування концепції формування державних механізмів управління етнічним конфліктом. обґрунтувати необхідність міждисциплінарного підходу до теоретичної розробки проблеми формування державних механізмів управління етнічними конфліктами і виявити специфічний ракурс державного управління; виявити сутність і зміст технологій управління етнічним конфліктом, а також механізми оптимізації взаємодії органів державної влади й інститутів громадянського суспільства з урахуванням досвіду діяльності громадських обєднань і міжнародних організацій;У другому підрозділі «Ключові поняття дослідження: сутність і дефініції» наводяться огляд основних дефініцій і власне тлумачення ключових термінів: етнічність, нація, націоналізм, національна (етнічна) меншина, корінні народи, етнічний статус, етнополітичний менеджмент, соціальна мережа, соціальний капітал, культура миру, механізм управління етнонаціональними процесами, управління етнічним конфліктом. Третій підрозділ «Управління етнічним конфліктом як теоретична проблема» присвячено обґрунтуванню теоретичних засад проблеми управління етнічним конфліктом. Організаційна структура політико-правових механізмів управління етнічними конфліктами обумовлюється визначеними Конституцією і законодавством України повноваженнями Президента України, Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів виконавчої влади. У першому підрозділі «Законодавче забезпечення прав національних меншин: європейські стандарти і українські реалії» проаналізовано існуючу систему заходів щодо захисту прав національних меншин у міжнародному праві і українському законодавстві, узагальнено досвід зарубіжних країн щодо розробки правових механізмів запобігання етнічним конфліктам. У другому підрозділі «Реалізація принципу пропорційного представництва етнічних груп в органах державної влади і місцевого самоврядування» проаналізовано основні механізми, які забезпечують участь національних меншин у суспільно-політичному житті: спеціальні форми їх представництва (консультативно-дорадчі органи при органах державної влади та органах місцевого самоврядування); закріплення за національними меншинами офіційної або неофіційної квоти місць в органах влади; забезпечення інтересів меншин шляхом введення посад в державні органи, компетенція яких дає змогу впливати на врегулювання справ національних меншин; ужиття спеціальних заходів щодо залучення представників національних меншин до роботи в державних органах.У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо формування державних механізмів управління етнічними конфліктами та розроблено науково-прикладні технології, які забезпечують керованість етнокофліктних взаємодій з боку держави та громадянського суспільства з метою запобігання етнічним конфліктам і/або їх урегулювання. Обґрунтована автором концепція базується на принципі структурно-функціональної взаємозумовленості елементів системи етноконфліктологічного менеджменту, які включають політико-правові механізми, технології управління конфліктами на всіх етапах їх розвитку, механізми і принципи взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування й інститутів громадянського суспільства. Доведено, що характер і дієвість системи етноконфліктологічного менеджменту визначається здатністю її організаційних структур критично оцінювати вітчизняний і зарубіжний досвід, ураховувати обєктивні та субєктивні умови реалізації управлінських рішень, визначати оптимальні організаційні та інституційні механізми управління етнічними конфліктами з огляду на місцеву специфіку, у тому числі на особливості політичної культури місцевої спільноти, рівень розвитку громадянського суспільства, потреби та інтереси етнічних груп. Організаційно-функціональна структура системи етноконфліктологічного менеджменту розглядається як сукупність органів державної влади,