Поняття держави: суть, функції, зміст діяльності. Суб"єкти та структура політичної системи: інститути, відносини, норми, свідомість, культура. Партії, громадсько-політичні організації та рухи, їх взаємовплив. Зв"язок держави із політичними суб"єктами.
Аннотация к работе
Держава у своїй діяльності повязана й обмежена правом, стоїть під правом, a не поза і над ним. На певному етапі розвитку суспільства виникає потреба у його специфічній, окремій організації. Втрачаючи соціальну однорідність, суспільство розділяється на частини, які відрізняються місцем і роллю в системі суспільного виробництва і розподілу матеріальних благ, способом життя, духовною культурою, соціальним і майновим станом тощо. При цьому одні виходять з бажання підкреслити, що проголосивши себе суверенною і незалежною, Україна стала й демократичною правовою державою, а інші - з прагнення довести, що побудова такої держави є справою більш віддаленої перспективи. Мета даної праці полягає у визначенні місця держави у політичній системі .1) Держава (На думку Котюка І.І.) - це здійснюваний за допомогою офіційних органів політико-територіальний спосіб організації публічної влади, покликаний керувати суспільними процесами, шляхом надання своїм велінням загальнообовязкового характеру та можливістю реалізації цих велінь через примус. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення: класовий аспект - захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу; Зміст діяльності держави набув нових якостей: · держава стала на шлях подолання суспільних суперечностей не шляхом насильства і придушення, а за допомогою досягнення громадського компромісу, толерантності, створення умов для розвитку громадянського суспільства; · на міжнародній арені держава проводить політику, що потребує взаємних поступок, компромісів, домовленостей з іншими державами.Політична система - впорядкована, складна, багатогранна система стосунків державних і недержавних соціальних інститутів , що виконують певні політичні функції. В межах окремих держав політичне життя найбільшою мірою проявляє себе як система, а політична система найповніше проявляє свою головну функцію - суспільної інтеграції . Тому поняття політична система застосовують для аналізу політичного життя в межах окремих держав . У своїй сукупності та взаємозвязках політичні інститути утворюють політичну організацію суспільства, організаційну основу політичної системи. До політичної системи як її інститути входять не всі наявні в суспільстві громадські організації, а лише ті, що повязані з функціонуванням політичної влади .Субєкти політики - це люди, їхні організації, рухи, інститути, окремі особистості, що беруть участь у політичному житті суспільства і держави і чия активна практична діяльність спрямована на перетворення політичної й інших сфер життєдіяльності людей як відповідних обєктів політики. Отже, субєкти політики спроможні сформулювати і реалізувати власні цілі, мають усвідомлені інтереси і потреби, цілеспрямовану активність, тобто субєкти політики є головним регулятором взаємодії з обєктом, керування ім. Спроможність субєкта творити політику, тобто впевнено і дещо самостійно брати участь у політичному житті у відповідності зі своїми інтересами і взаємодіяти з іншими субєктами політики, визначають як «політичну субєктність». Діяльність різноманітних субєктів у політиці може мати різноманітні цілі і різний ступінь активності. Субєктність у політиці визначається залежністю між обєктивними можливостями діяти, які обмежуються структурою політичних сил і досягнутим рівнем зрілості субєкта, зрілістю політичного середовища і т.п. і субєктивними можливостями (знаннями, уміннями діяти, послідовністю діяльності, мотивацією, емоційним станом, волею і т.п.).Якщо виходити з того, що людина взагалі - істота бісоціальна і що відповідно у структурі особистості вирізняють соціальний та природний компоненти, то слід визнати, що на діяльність конкретної особи в політиці, взагалі на її політичну поведінку впливають світогляд, політична культура особи, її власні цілі, цінності, настанови, мотиви, інтереси й потреби. Названі чинники дають можливість розкрити потенційні характеристики особистості як політично свідомого громадянина, активного політичного діяча або людини, яка відчужена від політики, індиферентного спостерігача політичних подій. Головне, що випливає з наведеної системи рівнів включення до політики, це той факт, що знаходження на будь - якому рівні потребує від людей як різних політичних якостей, так і різного ступеня підготовки. Розмежування основних форм участі особи в політичному процесі, різні варіанти її типології мають велике значення для конкретного аналізу особливостей практики політичної соціалізації у тій чи іншій країні (зокрема нашій), розуміння актуалізації внутрішньо особистісного рівня процесу входження людини в політику. Особистість приймає безпосередню або опосередковану участь у політиці.Політична партія - це обєднання прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яке утворюється для участі у виробленні та здійсненні державної політики, вибор
План
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Держава - ядро політичної системи
1.1 Поняття держави, її суть і функції
1.2 Поняття політичної системи, її структура та функції
Розділ 2. Субєкти політичної системи
2.1 Субєкти і обєкти політики як елементи політичних відносин
2.2 Основні субєкти політики
Розділ 3. Звязок держави з іншими субєктами політичної системи суспільства