Держава франків: становлення, розвиток та причини розпаду - Контрольная работа

У 486 р. внаслідок франкського завоювання в Північній Галії виникла Франкська держава, на чолі якої стояв вождь салічних франків Хлодвіг(486-511) з роду Меровея (народжений морем, звідси династія Меровінгів). Так розпочався перший період історії Франкської держави - з кінця 5 до кінця 7 ст., названий меровізьким. За Хлодвіга була завойована Аквітанія (507), за його наступників - Бургундія (534), остготи відступили франкам Прованс. Франкська держава включала майже всю територію колишньої римської провінції Галії. Але в ній містяться і нові дані - відомості про зародження майнової і соціальної нерівності, приватної власності на рухоме майно, права успадкування на землю і, нарешті, держави.Карлманн іде з влади в монастир і Піпін стає єдиновладним правителем держави франків. Майордоми Австразії з дому Піпінідів (нащадки Піпіна Герістальського), ставши правителем обєднаної Франкської держави, започаткували нову династію франкських королів, яка пізніше за імям найвидатнішого зі своїх представників - Карла Великого - отримала назву династії Каролінгів. Представники дому Каролінгів (Піпінідів) правили Франкською державою з кінця 7 до середини 9 ст. спочатку як майордоми, а з 751 р. За правління Каролінгів у франкському суспільстві відбувся переворот в аграрних відносинах, що сприяв завершенню формування феодального ладу. До початку 8 ст. у франків вже склалися дві ворожих одна одній соціальних верств: перша - великі землевласники галло-римського і германського походження, які володіли своїми землями переважно на правах безумовної приватної власності, а тому були відносно залежні від центральної влади і нерідко виступали проти неї зі зброєю в руках;На перших порах, однак, реформа Карла Мартелл посилила центральну владу, що було однією з її цілей Карл Мартелл і його наступники значно розширили кордони Франкської держави і домоглися тимчасового посилення центральної влади. З часу цього компромісу Каролінги завжди перебували в тісному союзі з католицькою церквою та її главою - Папою Римським. Усунутий лангобардами,папа всі свої надії покладав на допомогу франків,тому він санкціонував захоплення Піпіном королівського титулу.У 751 р. в Суассоні зі згоди папи Піпін був проголошений королем франків. Піпін відповів папі послугою за послугу.За закликом папи Стефана 2 Піпін здійснив походи в Італію (в 754 і 757 рр.) проти лангобардського короля Айстуль-фа, якого примусив віддати папі захоплені раніше міста Римської області і землі Равеннського екзархату (колишнього візантійського володіння ). Час найбільшої могутності Франкської держави припадає на правління сина Піпіна Короткого-Карла Великого (768-814 ), що став героєм багатьох легенд,оповідань і пісень.Сучасників вражала його кипуча, невтомна енергія, здатність вникати у всі деталі управління державою, у справи адміністрації, господарства, військові,дипломатичні, справи освіти тощо.За описами сучасників, Карл Великий був величезного зросту, міцної статури.Для свого часу він був досить освіченою людиною - цікавився літературою і поезією,зокрема античною,знав латинську і грецьку мови, хоч писати так і не навчився.Карл користувався великим впливом не тільки всередині імперії, а й за її межами: з ним рахувалися королі англосаксонських держав Англії; його заступництва шукали королі Шотландії і сусідньої з Іспанською маркою Астурії, вожді племінних ірландських князів; імператор Візантії у 812 р. вимушений був визнати франкського короля імператором. ) до імперії Карла Великого входили сакси, фризи, бавари, алемани, тюринги, лангобардні залишки старого римського населення Галлії й Італії, баски і жителі Наварри, частково хорутан і авари нарешті, кельти (нащадки бритів) у Бретонській марці. Всі ці племена і народності економічно були повязані одне з одним, розмовляли різними мовами і перебували на різних стадіях розвитку феодалізму. Тимчасове обєднання під владою Каролінгів різних племен і народностей за відсутності економічної та етнічної єдності між ними було можливе лише доти, доки франкські феодали, особливо стан дрібних і середніх феодалів - бенефіціаріїв, підтримували королівську владу. Син і наступник Карла Великого - Людовік Благочестивий (814-840), прозваний так за особливо ревну прихильність до церкви і щедрі дари на її користь, вже у 817 р. розділив імперію між своїми синами, зберігши за собою лише верховну владу.На пристані в Марселі випадково зустрілись купець Б. і посередник по продажу кораблів. Купець терміново придбав щойно прибувший для продажу посередником корабель. Продавець, сплативши купцю вартість корабля, відмовився компенсувати вартість вантажу. Судячи з умови задачі посередник продав купцеві корабель із зношеною підводною частиною.

План

1. Утворення, політичний устрій та основні віхи історії держави Меровінгів

2. Перехід влади до нової династії. Держава Каролінгів

3. Правління Карла Мартелла («Молота») та його реформаторська діяльність

4. Розквіт Франкської держави за володарювання Карла Великого

5. Загибель Карла Великого та поява середньовічної Європи

6. Задача

Список літератури

1.

1. Герман Кіндер, Вернер Хільгеман, Манфред Гергт «Всесвітня історія»;

2. Н.Г. Подоляк «Історія середніх віків»

3. Г.Б. Поляк, Г.М. Маркова «Посібник для студентів вузів «Всесвітня історія»