Правова основа селянської реформи 1861 р. в Україні, низка спеціально призначених для українських губерній указів і постанов. Суспільний лад країни. Специфіка реалізації селянської реформи у Правобережній Україні. Державний устрій та джерела права.
Аннотация к работе
Основні джерела права у другій половині 19 ст. не змінились - діяло Повне зібрання законів Російської імперії (було опубліковано його 2-е і 3-є видання) і Звід законів Російської імперії (було видано його 16-ий том). (Установлення судових установ, Статут цивільного судочинства, Статут кримінального судочинства, Статут про покарання, що накладаються мировими суддями), Тимчасові правила про волосний суд та ін. реформенні акти, які були джерелом і процесуального права. Розвиток робітничого руху зумовив розробку фабричного законодавства: закони “Про малолітніх працюючих на заводах, фабриках і мануфактурах” 1882 р., “Про заборону нічної праці неповнолітнім і жінкам на фабриках, заводах і мануфактурах” 1885 р., “Про нагляд за закладами фабричної промисловості та про взаємні відносини фабрикантів і робітників” 1886 р., “Про тривалість та розподіл робочого часу в закладах фабрично-заводської промисловості” 1897 р. Поширивши фабричні закони на центральні губернії Росії, уряд повільно запроваджував їх у інших місцевостях - в Україні закон 1886 р. був уведений у Київській, Волинській, Харківській і Херсонській губерніях лише у 1894 р., а ще пізніше був поширений на Таврійську, Полтавську і Чернігівську губернії. Так, після скасування кріпацтва селяни були виключені з переліку обєктів власності, законами про стани їм були надані особисті і майнові права, та поза тим, до обєктів власності було віднесено нерухоме майно, зокрема поміщицькі землі, на яких проживали тимчасовозобовязані селяни.