Велика французька революція та створення буржуазної держави у Франції. Буржуазна революція та проголошення республіки. Державний переворот 1799 року. Проголошення імперії і її падіння. Реставрація монархії Бурбонів. Риси права Франції Нового часу.
Після ряду невдалих спроб відшукати кошти король був змушений скликати Генеральні штати - представництво трьох станів, що не збиралося уже 175 років. «Представники французького народу, які складають Національні збори, беручи до уваги, що незнання, забуття або зневаження прав людини є єдиними причинами суспільного лиха і псування уряду, - було сказано у вступі до Декларації, - вирішили відновити в урочистій декларації природні, невідчужувані, невіддільні і священні права людини, з метою, щоб ця декларація, будучи постійно перед усіма членами суспільного .організму, безперервно нагадувала їм їхні права і обовязки». Декларація проголошувала, що «люди народжуються вільними і рівними в правах» і що метою якого б то не було політичного союзу є збереження природних і невідємних прав людини, що такими правами є «свобода, власність, безпека і опір гнобленню» (ст. «Вільний обмін думками і переконаннями є одне з найцінніших прав людини, кожен громадянин може, отже, вільно говорити, писати, друкувати, але повинен при цьому відповідати за зловживання цією свободою у випадках, визначених законом», - було сказано в статті 11 Декларації. Нічого не було сказано і про скасування рабства у французьких колоніях, не було згадки і про свободу союзів і зборів.«Французька нація заявляє, - було сказано в статті 94 Конституції, - що після здійснення законного продажу національного майна, незалежно від його походження, законний покупець не може бути позбавлений його». Основою всієї конституційної системи була урядова влада, яка формально належала колегії з трьох консулів, а фактично була сконцентрована в руках першого консула. У 1802 році був проведений плебісцит, після чого сенатус-консульт 4 серпня 1802 року встановив, що «консули призначаються дожиттєво» і що перший консул може «пропонувати громадянина, який буде його наступником після його смерті» (статті 39 і 42). Католицизм було проголошено релігією «переважної більшості французького народу», а Католицьку Церкву було включено в систему державного апарату. Комісії було виділене окреме приміщення, таким чином Луї Блан і Альбер були відокремлені від уряду.Свідченням того, що вже на самому початку революції крупна буржуазія була настроєна антидемократично, був закон 1791 р. про робітничі корпорації, відомий під назвою закону Ле Шапельє. Тоді уряд забрав проект і Наполеон здійснив насильницькі заходи: члени Трибунату, які були основними критиками проекту, були виключені з його складу, чим була створена слухняна волі Наполеона більшість. У 1807 р. кодекс був названий Кодексом Наполеона. Тут кодекс робив особливо помітний крок назад у порівнянні з законодавством періоду революції, коли були декларовані важливі особисті і майнові права жінок, послаблена батьківська влада над дітьми тощо. Але під впливом католицької церкви правила кодексу про розлучення були скасовані в 1816 році і відновлені в 1884 році, причому дружині були надані такі ж права на розлучення, які мав чоловік, але правила про розлучення за взаємною згодою були відновлені в 1884р.
План
План
1.Велика французька революція та створення буржуазної держави у Франції
1.1. Буржуазна революція 1789-1794 р. Проголошення республіки
1.2. Державний переворот 1799 року. Проголошення імперії і її падіння. Реставрація монархії Бурбонів
1.3. Революція 1848 року і проголошення Другої республіки. Паризька Комуна
1.4. Проголошення Третьої республіки. Конституційні закони 1875 року
2.Основні риси права Франції Нового часу
Список літератури
1.Велика французська революція та створення буржуазної держави у Франції
1.1 Буржуазна революція 1789-1794 р. Проголошення республіки
2. Батыр К.И. История государства и права Франции периода буржуазной революции 1789-1794 гг. - М. 1984.
3. Беляева Г.П.. Ливанцев К.Е. История государства и права зарубежных стран.Государство и право Англии(1640-1871гг.)и Франции(1789-1871гг.). - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та. 1967. - 48 с.
4. Блуменац С. Религия и революция 1789 г. во Франции. Смена вех в истории страны // Новая и новейшая история. - 1998. -№ 3. - С. 78-91.
5. Боботов С.В. Правосудие во Франции. М.: ЕАВ, 1994.
6. Боев Ю.О. Паризька комуна і сучасність. - К.: Політвидав України. 1971
7. Брюа Ж. История рабочего движения во Франции. Пер. с фр. Л.М Видясовой и Э.Р. Сслимханова. Т. 1. От возникновения рабочего движения до восстания лионских ткачей. - М.: Изд-во иностр. лит.. 1953. - 280 с.
8. Гордон А.В. Падение жирондистов. - М. 1988.
9. Государство и право Парижской Коммуны. - М..І971.
10. Демишель А.,Демишель Ф.,Пикемаль М.Институты и власть во Франции. М.: Прогресс, 1977.
11. Карлель Т. Французская революция История -М. 1991.
12. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. М.: Бек, 1996, с. 307-309, 323.
13. Крашенинникова НА Парижская Коммуна и ее историческое значение. -М. 1971.
14. Ливанцев К.Е. История буржуазного государства и права. -Л.. 1986.
15. Макин С. ""Свобода, возлюбленная свобода" (О Французской революции XVIII века) II Наука и религия. -2001.-№ И. -С. 18-21.
16. Маклаков В.В. Государственный строй Франции. М.: ВЮЗИ, 1977.
17. Манфред A3. Великая Французская буржуазная революция XVIII века. 1789-1794.- М:Госнолитиздат.1956.-286 с.
18. Манфред А.З. Три портрета Великой французской революции. - М.. 1989.
20. Рождение французской буржуазной политико-правовой системы / Отв. ред. А,И. Королев. -Л.. 1990.
21. Собуль А. Первая республика 1792-1804 Пер. с фр. АО.Зелениной и Д.Л. Каравкиной. - М: Прогресс. 1974
22. Сравнительное конституционное право /Ред. кол. А.И. Ковлер, В.Е. Чиркин, Ю.А. Юдин. М.: Манускрипт, 1996, с. 460.
23. Страхов М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підруч. для студент. юрид. спец. вищ. закл. освіти.- Х.: Право, 2001.- 415 с.
24. Страхов Н.Н. Основные закономерности становления буржуазного государства и права в Англии. Германии. Франции и Северной Америке. - X., 1978.
25. Судебные ораторы Франции XIX века: Речи в политических и уголовных процессах. Под ред. М. Выдря.- МИМО. 1959.
26. Хома Н. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студент. вищ. закл. освіти.- Л.; К.: Магнолія плюс: Каравела: Новий світ-2000, 2003.- 474 с.
27. Чиркин В.Е. Элементы сравнительного государствоведения. М.: ИГП РАН, 1994, с. 31-32.
28. Шаповал В. Державний лад країн світу: Довід.- К.: Укр. Центр Правн. Студій, 1999.- 320 с.
29. Шаповал В. Конституційне право зарубіжних країн: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і ф-тів.- К.: АРТЕК, 2001.- 262 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
