Поняття та структура політичної системи суспільства, функції політичної і державної влади. Порядок утворення і функціонування об"єднань громадян. Політичні принципи та норми. Правове регулювання політичної діяльності. Сутність національного суверенітету.
Аннотация к работе
Різні політичні явища, що відбуваються в суспільстві, тісно взаємоповязані і становлять цілісний соціальний організм, який мас відносну самостійність. Його розвиток відбувається на основі обєктивних закономірностей, але при цьому важливу роль відіграє і субєктивний чинник, що виступає як система регулювання відносин між окремими елементами суспільства з боку влади. Саме ці відносини та їх регулювання і становлять політичну систему, яка виступає головною силою, що забезпечує функціонування і розвиток політичного життя суспільства. Тому зясування сутності політичної системи суспільства, структури, функції, ролі і напрямів її розвитку є надзвичайно важливим і актуальним, адже вона гармонізує суспільні відносини, визначає механізми вирішення соціальних конфліктів і запобігання кризовим явищам.Такий підхід до розуміння політичної системи охоплює всю систему функціонуючих в суспільстві інститутів, організацій, установ, громадян (осіб), а також механізми керівництва і управління, з допомогою яких здійснюється політична влада. Відповідно до широкого розуміння елементами політичної системи суспільства визнають: а) субєктів (носіїв) політики; При системному вивченні цих компонентів ми можемо зробити висновок, що вони передбачають існування і функціонування пяти основних аспектів політичної системи: 1) інституціональної (організації, установи); Систему субєктів політичної системи (матеріальні елементи політичної системи) іноді називають політичною організацією суспільства. Інституціональну підсистему політичної системи складають політичні інститути - формалізовані явища і процеси політичного життя суспільства, до яких належать як самі політичні установи - держава та її структурні елементи (парламент, уряд тощо), політичні партії, громадсько-політичні організації, органи місцевого самоврядування тощо, так і процеси їх упорядкованого функціонування.Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулювання. Правове регулювання має ряд ознак: 1. правове регулювання є різновидом соціального регулювання; 2. за допомогою правового регулювання відносини між субєктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки; Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього способу може бути будь-яка правова норма, що надає субєкту право на одержання тих чи інших благ. Трьом способам правового регулювання (дозволянню, зобовязуванню, забороні) відповідають три різновиди норм права: такий, що дозволяє (надає правомочностей); такий, що зобовязує; такий, що забороняє, а також три форми реалізації права: використання, виконання, додержання.Обєднання громадян тією чи іншою мірою беруть участь у політичному житті суспільства, у політичних відносинах із державою і, відтак, взаємодіють (співробітничають або конфліктують) із нею. Обєднання громадян не є обєктами управління з боку державних структур. їх діяльність визначається статутом (положенням), цілями і завданнями їх створення, що не виходять за рамки закону. Беручи участь у соціально-політичному і культурному житті суспільства і держави, громадські організації та їх обєднання реалізують права, передбачені статутами (положеннями). До, громадських обєднань можна віднести політичні партії, соціально-економічні і соціально-культурні обєднання, масові громадянські рухи, асоціації, релігійні організації тощо. Політична партія - добровільне обєднання людей, що виражають волю певних соціальних груп, які прагнуть домогтися або утримати державну владу, впливають на політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності.Політична система суспільства - це система матеріальних і нематеріальних елементів, які функціонують і взаємодіють у сфері управління справами суспільства, тобто при здійсненні політичної влади. До таких елементів належать: субєкти (носії) політики; політичні норми та принципи; політичні відносини (стосунки); політичні погляди, політична свідомість та культура; звязки, що обєднують названі компоненти. Взаємодіючи між собою ці елементи утворюють пять основних аспектів політичної системи: інституціональний (організації, установи); регулятивний (норми та принципи); функціональний (політичні функції, політичний процес та режим); ідеологічний (політичні погляди, політична свідомість та культура); комунікативний (звязки, що обєднують зазначені компоненти політичної системи). Правове регулювання у сфері політичних відносин включає відносини всередині країни і на міжнародній арені. Правове регулювання здійснюється за допомогою трьох прийомів (способів): дозволяння, зобовязування, заборона та двох типів (режимів):загальнодозвільний (дозволено все, що не заборонено) і спеціально-дозвільний (заборонено все, крім прямо дозволеного).
План
Зміст
Вступ
1. Поняття та структура політичної системи суспільства
2. Правове регулювання політичної діяльності
3. Форми впливу інститутів політичної системи на формування та функціонування органів держави
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Політична система суспільства - це система матеріальних і нематеріальних елементів, які функціонують і взаємодіють у сфері управління справами суспільства, тобто при здійсненні політичної влади.
Політична система поділяється на елементи, які тісно взаємодіють між собою. До таких елементів належать: субєкти (носії) політики; політичні норми та принципи; політичні відносини (стосунки); політичні погляди, політична свідомість та культура; звязки, що обєднують названі компоненти. Взаємодіючи між собою ці елементи утворюють пять основних аспектів політичної системи: інституціональний (організації, установи); регулятивний (норми та принципи); функціональний (політичні функції, політичний процес та режим); ідеологічний (політичні погляди, політична свідомість та культура); комунікативний (звязки, що обєднують зазначені компоненти політичної системи).
Правове регулювання - це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Правове регулювання у сфері політичних відносин включає відносини всередині країни і на міжнародній арені. Ці відносини складають політичну основу суспільства, охоплюють три гілки влади - законодавчу, виконавчу і судову. Управління суспільством здійснюється за допомогою механізму субординації (панування - підкорення).
Пріоритетним напрямком правового регулювання у політичні й сфері в Україні є сприяння розвитку в цивілізованій формі політичного плюралізму за умови додержання громадянського миру і злагоди. Правове регулювання здійснюється за допомогою трьох прийомів (способів): дозволяння, зобовязування, заборона та двох типів (режимів):загальнодозвільний (дозволено все, що не заборонено) і спеціально-дозвільний (заборонено все, крім прямо дозволеного).
Регулювання і у спільних відносин здійснюється з допомогою права, яке диференціюється на публічне і приватне, а виявлення влади обмежене її поділом на законодавчу, виконавчу і судову. Однією з найбільших проблем правової та політичної науки є проблема суверенітету. Існує три види суверенітету: суверенітет народу, суверенітет нації, суверенітет держави.
Важливим у побудові громадянського суспільства є утвердження плюралізму, який виступає своєрідною формою самореалізації суспільства й особи, відображаючи ступінь самодіяльності вільних людей та їхніх організацій, соціальної й політичної свободи.
Обєднання громадян беруть тісну участь в політичному житті суспільства так само як і держава, що призводить до їх взаємодії. Основними громадянськими обєднаннями є політичні партії та громадські організації, що реєструються у встановленому законом порядку. Усі громадянські обєднання є рівними перед законом. Вони діють в рамках правового режиму, встановленого державою. Заборона їх діяльності можлива лише в судовому порядку.
Сучасна політична система України має демократичний характер. В Україні конституційно закріплено основні принципи демократичної організації політичного життя суспільства - народного суверенітету, представництва, поділу влади, багатопартійності тощо. За роки незалежності в країні сформовано демократичні державні інститути, створено численні політичні партії громадсько-політичні організації, впроваджено демократичну виборчу систему, яка постійно вдосконалюється. Щоправда, вже набуті демократичні форми і засоби здійснення державної влади поки що повільно наповнюються відповідним демократичним змістом. Незбалансованість повноважень вищих органів держави - президента, парламенту та уряду - породжує ситуації протистояння гілок законодавчої і виконавчої влади, нестабільність уряду. Політичні партії, за винятком декількох, не є виразниками інтересів широких верств населення, а обслуговують здебільшого вузькогрупові й персональні інтереси. Це ж стосується і засобів масової інформації. Наслідком недосконалості виборчої і партійної систем, порядку формування уряду є неструктурованість парламенту, відсутність у ньому сталої більшості, яка б узяла на себе відповідальність за політичне керівництво державою, що різко знижує ефективність функціонування парламенту та всієї системи організації державної влади.
Список литературы
1. Конституція (Основний закон) України. - К. - 1996.
2. Коментар до Конституції України. - К. - 1996.
3. Білоус А. О. Політико-правові системи: Світ і Україна: Навчальний посібник. - К. - АМУПП. - 1997.
4. Білоус Л.С. Політичні обєднання україни. - К. - 1993.
5. Кравчук М. В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - третє видання, змін. і доповн. - Тернопіль: Карт-Бланш. - 2002. - 247 с.
6. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права: Учебник. - М. -2005. - 265 с.
7. Марченко М. Н. Теория государства и права: Учебник. - М. - Проспект. -2005. - 321 с.
8. Оксамытный В. В. Теория государства и права: Учебник. - М. - Омега-Л. - 2005.
9. Олійник А. Ю. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер. - 2001. - 176 с.
10. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. - Х.: Консум. - 2006. - 656 с.
11. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. - К.: Либідь. - 2002. - 576 с.
12. Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копейчикова. - К. - Юрінком Інтер. - 1998. - 320 с.
13. Політологія / Ф. М. Кирилюк, М. І. Обушний, М.І. Хильки та ін.; За ред. Ф. М. Кирилюка. - К.:Здоровя. - 2004. - 776 с.
14. Теорія держави і права: Підручник / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомир, В. С. Ковалевський; За ред. С. Л. Лисенкова. - К.: Юрінком Інтер. - 2005. - 448 с.
15. Теорія держави і права: Навчальний посібник / Упоряд. Л. М. Шестопалова. - К.: Прецедент. - 2006. - 197 с.