Сутність, основні ознаки та функції держави. Основні концепції її походження. Вищі органи сучасної держави. Поділ державної влади у демократичних суспільствах функціонування. Порядок формування парламентів. Форми державного правління та державного устрою.
Аннотация к работе
Держава є багатоаспектним суспільним утворенням і за своєю складністю й багатоманітністю виявів поступається хіба що суспільству в цілому. Складність і багатоманітність виявів держави обєктивно утруднюють зясування та визначення її сутності.Тому будь-яка держава намагається всіма засобами зберегти свою територію. Існують мононаціональні, але поліетнічні держави, населення яких складається з однієї корінної нації і кількох національних меншин - представників тих націй, які проживають в інших державах і виступають там субєктами державотворення. Як політичний інститут і головний носій політичної влади в суспільстві вона характеризується наявністю системи органів - парламенту, уряду, судів тощо, які реалізують функції державної влади і складають державний апарат, що є однією з основних політичних ознак держави. Внутрішній аспект полягає у можливості для держави розпоряджатися своєю територією і ресурсами, а також примушувати підлеглих до виконання її настанов; зовнішній - у забезпеченні територіальної цілісності держави і невтручання у її внутрішні справи з боку зовнішніх сил, у можливості держави проводити незалежну політику, встановлювати дипломатичні відносини з іншими державами, вступати до міжнародних організацій тощо. Важливою ознакою суверенітету держави є визнання міжнародним співтовариством її права на юридично рівних засадах вступати у відносини з іншими державами.Згідно з патріархальною концепцією походження держави, біля витоків якої стояли ще Конфуцій та Арістотель, держава є результатом розвитку сімї. Так, Арістотель розглядав виникнення держави як природний процес розвитку та ускладнення форм спілкування людей: спочатку люди обєднуються в сімї, потім декілька сімей утворюють поселення, а на завершальній стадії цього процесу постає держава. Людина, котра знайшла своє завершення в державі, - найдосконаліша серед живих істот, а та, що живе поза державою і законом, - найгірша з усіх. Влада правителя в державі є такою, як влада батька в сімї, а відносини правителів і підданих нагадують сімейні стосунки, де молодші залежать від старших; піддані мусять слухатися правителя, як діти батьків, а правителі мають дбати про підданих, як батьки про дітей. За цією теорією держава виникла в результаті свідомої і добровільної угоди людей, які раніше перебували у природному, додержавному стані, а потім для того, щоб надійно забезпечити свої основні права і свободи, вирішили створити державу.Головне призначення держави полягає в тому, що вона надає організованості суспільству, управляє його справами, забезпечує цілісність, узгоджує багатоманітні соціальні інтереси. Це загальне призначення держави конкретизується в її багатоманітних функціях як основних напрямах діяльності держави, її впливу на суспільство всередині країни та на інші держави. Держава вирішує також низку важливих завдань щодо задоволення різноманітних потреб громадян у сфері праці, освіти, культури, охорони здоровя, забезпечення житлом, відпочинку та ін. Оскільки держава є політичним інститутом, то кожна з її функцій тією чи іншою мірою має політичний характер. Ця функція містить визначення програмно-стратегічних цілей і завдань розвитку суспільства, забезпечення функціонування політичної системи, політичної стабільності, підтримання відносин з політичними партіями, громадсько-політичними організаціями тощо.Залежно від здійснюваних функцій розрізняють органи законодавчої (парламент, законодавчі зібрання субєктів федерацій та автономій), виконавчої (уряд, місцеві органи державної виконавчої влади, органи виконавчої влади субєктів федерацій та автономій) і судової влади. Глава держави - це конституційний орган і одночасно вища посадова особа держави, яка посідає формально найвище місце в системі органів державної влади, здійснює верховне представництво країни у внутрішньополітичному житті та у відносинах з іншими державами. Можна виокремити три основних системи обрання президента: 1) прямі вибори, за яких главу держави обирають усі виборці країни без участі парламенту; 2) непрямі вибори, за яких волевиявлення виборців опосередковується спеціальною колегією вибірників (США) і за певних умов - парламентом; 3) багатоступеневі вибори президента, коли виборці обирають спочатку парламент, а той - президента. Основними з таких повноважень можуть бути: а) у сфері законодавчої влади: скликання, відкриття й закриття чергових і позачергових сесій парламенту; достроковий розпуск парламенту або однієї з його палат і призначення позачергових виборів; підписання та обнародування законів; вето на закони, прийняті парламентом; повернення законів до парламенту для повторного розгляду; законодавча ініціатива; видання власних нормативних актів; призначення членів верхньої палати парламенту; Загалом президент може посідати різне становище в системі влади: бути главою лише держави (наприклад, у ФНР); бути главою одночасно держави й виконавчої влади (США); бути главою держави і фактичним керівником уряду за наявності премєр-міністра (Франція); бути складовою частиною парламен
План
ЗМІСТ
1 Сутність та основні ознаки держави
1.1 Сутність держави
1.2 Основні ознаки держави
1.3 Основні концепції походження держави
1.4 Функції держави
2 Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади
2.1 Вищі органи сучасної держави
2.2 Поділ державної влади
3 Форми держави
3.1 Форми державного правління
3.2 Форми державного устрою
Висновки
Перелік посилань
1 СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ
1.1 Сутність держави
Вывод
Центральним елементом політичної системи суспільства, основним носієм політичної влади виступає держава. Тому воно є головним субєктом і одночасно головним обєктом політичної діяльності і політичних відносин.
Держава з моменту своєї появи грає величезну роль в житті суспільства, в регулюванні класових взаємин і суперечностей, в забезпеченні має рацію і свобод особи. Звідси зрозуміла та увага, яка приділяється проблемі держави у філософській, соціологічній, політологічній літературі. Різні погляди висловлені вченими з питань походження і суті держави, співвідношення суспільства і держави, діяльності державного апарату, взаємовідношення особи і держави і ін.
Держава - це форма організації класового суспільства, що є по своєму пристрою багатоаспектною соціальною освітою. Воно зявляється на певному етапі історичного розвитку разом з виникненням приватної власності, розшаруванням первісного суспільства на класи і соціальні групи з різними інтересами, розподілом праці, що ускладнився, і необхідністю регулювання відносин, що зявилася, в суспільстві між соціальними групами і особами, налагодження владного, примусового управління. Однією з важливих причин появи держави є необхідність зміцнення і охорони форм власності, перш за все тих засобів виробництва і багатств, які зявилися у незначної, але вельми впливової частини суспільства.
Слід зазначити і такий чинник, як істотні зміни у відтворенні самої людини і в регулюванні статевих відносин. Таким чином, держава виникла тоді, коли відтворення самої людини і матеріальних основ його життя переросло рамки замкнутої в собі общини. Походження держави - це не одноразовий акт, а тривалий процес розпаду первісного самоврядування.
У нашій країні держава, зосередивши в своїх руках основну масу засобів виробництва і вироблюваного продукту, різко обмеживши демократичні інститути, затулило собою цивільне суспільство, підпорядкувало його інтересам правлячої партійно-бюрократичної еліти. В даний час найважливішим завданням є відтворення цивільного суспільства, забезпечення демократичної форми його функціонування. Пріоритет повинен бути відданий не державі, а суспільству, особі. Ще Дж. Локк писав, що суспільство набагато важливіше держави і переживе його. Розпад держави не спричиняє за собою розпад суспільства. Якщо ж зникне суспільство, ніякій державі напевно не встояти. Ця думка перекликається з виведенням марксизму про відмирання держави в комуністичному суспільстві.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1) Шляхтун П. П. “Політологія” (теорія та історія політичної науки): Підручник.-К.: Либідь, 2002.
2) Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенька. - К: “Академія”, 2001.
3) Політологія: Навчальний посібник / За ред. С.А.Матвеєва. - Х.: “Одисей”, 2004.
4) Політологія: Підручник // За загальною редакцією проф.. Кременя В.Г., проф. Горлач М.І. - Харків “Єдиноріг”, 2001.
5) Политология: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. Н. Лавриненко. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.
6) Политология: Учеб. пособ. / Н.И.Азаров, Г.С.Андрияш, Т.В.Бакулина и др.; Под ред. Б.И.Кретова. - М.: Высш. шк., 2001.