Роль Дерманського Свято-Троїцького монастиря у процесі розвитку міжконфесійних стосунків на Волині наприкінці ХVІ–ХVІІ ст. та простеження генезису внутрішньо-організаційних, адміністративно-управлінських, освітніх та релігійних засад даної обителі.
Аннотация к работе
Задумана як акція, що мала посприяти виходу православя з кризи, унія через кулуарний характер підготовки та укладення відразу ж спричинилася до створення потужного табору опонентів, який очолив князь В.-К. Острозький. У 1620-1630-х рр. після смерті останнього чоловічого нащадка роду Острозьких право патронату над монастирем перейшло до князів Заславських, які зініціювали процес переходу його на унію. Монастир залишила частина ченців, зросла кількість конфліктів переважно з православним населенням, яке проживало у його володіннях. Досягнення мети дослідження передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань: - відтворити процес функціонування Дерманського монастиря на Волині в кінці XVI - першій половині XVII ст.; встановити результати діяльності монастиря для Волині та українських земель у справі ведення культурно-просвітницької та освітньої роботи;Розпорядження настоятелів та укази патронів дають цінний матеріал щодо встановлення системи управління монастирем, відображують конфлікти як релігійного, так і соціального характеру, що відбувалися у ньому. праці, в яких висвітлення діяльності монастиря подається у контексті релігійного протистояння на Волині в кінці XVI - початку XVII ст.; Грушевського «Історія України-Руси» та «Історія української літератури» висвітлювалися питання щодо діяльності у монастирі Д. У пункті 2.2.3 «Чернецтво монастиря» встановлено, що у монастирі були посади економа і скарбника, тобто заступників настоятеля відповідно у господарській та фінансовій сферах. При цьому до уваги бралися наступні важливі чинники: особисті якості ченця, родинні звязки з впливовими в ієрархії ченцями, інколи факт випадковості, якщо він сприяв зростанню авторитету монастиря (наприклад, чудесне зцілення від монастирської ікони).