Дериваційні та семантичні неологізми в лексичній системі української мови (на матеріалі тлумачного словника української мови в 20-ти томах) - Автореферат

Однією з найважливіших передумов функціонування мови є здатність до перманентних змін, коли на кожному етапі її існування розвиваються ті засоби й способи вираження, ті тенденції, які найбільше відповідають новим соціально-культурним завданням та умовам мовленнєвої комунікації. У свою чергу мова як системно-структурне утворення характеризується такою внутрішньою організацією (системні міжрівневі взаємозвязки, власний словотворчий потенціал, семантичні та стилістичні парадигми, мовні антиномії та ін.), яка обумовлює розвиток мовної системи. Однак комплексного відображення мовних змін та процесів оновлення словникового складу української мови сучасні дослідження з обєктивних причин не демонструють: досі не існувало бази, яка б з максимальною повнотою представляла неологічні входження в різних сферах функціонування української мови. В його основу ліг тлумачний Словник української мови в 11-ти томах, матеріали лінгвістичного корпусу Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, що нараховує понад 76 млн слововживань, та лексичної картотеки Інституту української мови НАН України, яка містить понад 6 млн карток. Зіставлення Словника української мови в 11-ти томах та нового Словника української мови в 20-ти томах надає можливість проаналізувати інноваційні процеси в лексико-семантичній системі української мови, виявити тенденції та шляхи її розвитку, встановити причини виникнення та характер цих змін.У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено звязок із науковою тематикою Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, де було виконано дисертаційну працю, сформульовано мету та завдання дослідження, його обєкт та предмет, визначено джерельну базу, вказано методи, наукову новизну роботи, окреслено теоретичну та практичну цінність дисертаційної праці. У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретичні засади вивчення змін у лексико-семантичній системі української мови» розглянуто питання, повязані з динамічним характером лексико-семантичної системи: її соціальною природою, властивостями та ознаками словникового складу, що полягають у системному характері мови, проникливості, можливості змінюватися, а також із внутрішніми та зовнішніми чинниками, які визначають специфіку мовного розвитку та ін.; висвітлено наукові погляди на ці питання провідних вітчизняних та зарубіжних лінгвістів. Він активно реагує на зміни в суспільстві й відображає різні види перетворень у ньому, знаходячи реалізацію у постійному двоєдиному процесі оновлення та архаїзації словникового складу мови. До ряду зовнішніх, позамовних чинників, що стимулюють загальний поступальний розвиток мови, відносяться також міжмовні контакти, які обумовлюють запозичення слів та виразів іншомовного походження, сприяють розширенню словотворчих можливостей мови. Тому рушійною силою лінгвальних змін є дія мовних антиномій: закон асиметричного дуалізму мовного знака (у структурі мовного знака те, що позначає, та позначуване знаходяться в стані перманентного конфлікту: означувач прагне отримати нові значення, а означуване - нові засоби свого вираження), антиномія узусу та можливостей мовної системи (узус обмежує використання мовних одиниць та їх сполучуваності, а потреби мовленнєвого вживання примушують постійно розривати ланцюг цих обмежень, використовуючи можливості, закладені в мовній системі), антиномія двох функцій мови: інформаційної та експресивної (протиріччя між прагненням до регулярності, однотипності одиниць, з одного боку, та до їх експресивного виділення - з іншого).Мовна система як спосіб відображення змін у житті суспільства перебуває в стані постійного поступального розвитку, який є неодмінною умовою її функціонування. Соціальна мотивованість мовної рухливості виявляється в тому, що зміни, які виникають в суспільстві, фіксуються у мові. У першу чергу вони обумовлені суспільно-економічними змінами і науково-технічним прогресом, які спричинили активні інноваційні процеси в лексико-семантичній системі української мови. Поряд із дериваційними процесами інтенсивністю відзначаються також зміни в семантичній структурі слова, результатом яких є значне розширення значеннєвого простору Словника української мови в 20-ти томах. Здійснений аналіз дериваційних інновацій свідчить, що словниковий склад мови збагатили одиниці саме тих сфер лексики, які сформувалися під впливом науково-технічного прогресу (фізика, медицина, біологія, техніка, інформатика, економіка, фінанси, юриспруденція та ін.) а також суспільно-політичних процесів.

Основний зміст дисертації

У Висновках до дисертації узагальнюються основні результати дослідження.

1. Мовна система як спосіб відображення змін у житті суспільства перебуває в стані постійного поступального розвитку, який є неодмінною умовою її функціонування. Проте він не порушує мовної стійкості, не руйнує її внутрішньої єдності та цілісності, що дозволяє мовній системі існувати в певних рамках унормованості та консерватизму. Динаміка мови викликана взаємодією і взаємозвязком позамовних (соціальних), і внутрішньомовних (власне мовних) чинників. Соціальна мотивованість мовної рухливості виявляється в тому, що зміни, які виникають в суспільстві, фіксуються у мові. У першу чергу вони обумовлені суспільно-економічними змінами і науково-технічним прогресом, які спричинили активні інноваційні процеси в лексико-семантичній системі української мови. До зовнішніх чинників мовного розвитку відносяться також контактування мов та психологічні фактори.

Розвиток мовної системи обумовлений також внутрішніми факторами. Здатність до змін у словниковому складі закладена у таких його властивостях, як відкритість та проникливість, здатність до різного роду змін та переміщень, а також системній організації та наявних мовних законах.

2. У результаті впливу внутрішніх та зовнішніх чинників лексична система сучасної української мови поповнилася великою кількістю неологічних входжень. Переважну більшість інноваційних одиниць становлять утворення, що виникли внаслідок деривації. Поряд із дериваційними процесами інтенсивністю відзначаються також зміни в семантичній структурі слова, результатом яких є значне розширення значеннєвого простору Словника української мови в 20-ти томах.

3. Дериваційна неологізація демонструє різну активність у різних лексико-граматичних класах слів. Основний масив інноваційних дериватів представлений іменниковими утвореннями, де провідна роль у їх появі належить суфіксації, юкстапозиції та абревіації, менша - композиції та зрощенню. Досить активно розвиток лексичної системи здійснюється також у напрямку утворень прикметникових дериватів, де продуктивними виявилися суфіксація, префіксально-суфіксальний спосіб, префіксація, композиція. Дещо меншою кількістю представлена дієслівна лексика, що утворена переважно за допомогою суфіксації та префіксації, нечисельними є дієслівні неологізми, що виникли внаслідок префіксально-суфіксального, суфіксально-постфіксального, префіксально-суфіксально-постфіксального способів.

Здійснений аналіз дериваційних інновацій свідчить, що словниковий склад мови збагатили одиниці саме тих сфер лексики, які сформувалися під впливом науково-технічного прогресу (фізика, медицина, біологія, техніка, інформатика, економіка, фінанси, юриспруденція та ін.) а також суспільно-політичних процесів.

4. Аналіз інноваційних процесів мови продемонстрував активну дію семантичної неологізації. Встановлено, що в сучасній українській літературній мові відбуваються такі активні семантичні процеси: метафоризація, термінологізація та детермінологізація, де першому належить провідна роль.

У межах семантичних явищ виявлено значну активність метафоричних переосмислень, що суттєво торкнулися іменникових та дієслівних номінацій, прикметникових семантичних неологізмів цього типу зафіксована невелика кількість.

У процесі метафоризації продуктивними виявилися такі моделі: зміна архісеми та актуалізація прихованої периферійної семи, зміна архісеми та актуалізація асоціативної семи, зміна архісеми та актуалізація функціональної семи, зміна архісеми та актуалізація семи «зовнішня форма». Зясовано, що значна кількість нових лексико-семантичних варіантів функціонує як стилістично марковані, переважно розмовні та жаргонні одиниці лексики.

Аналіз типів семантичного переосмислення - термінологізації та детермінологізації - засвідчив такі основні моделі: збереження архісеми та зміна (або випадіння) диференційних сем, модифікація архісеми та зміна диференційних сем, зміна архісеми та додавання (зміна, випадіння) диференційних сем. Дослідження інноваційних процесів показало, що в результаті семантичних модифікацій значення зявилася значна кількість нових одиниць на позначення понять науки і техніки, зокрема, інформатики, техніки, лінгвістики, біології, медицини, астрономії, а також юридичної та фінансової сфер.

Аналіз семантичних неологізмів продемонстрував, що внаслідок процесу детермінологізації словник поповнився також загальновживаними лексичними одиницями.

5. Виявлення основних неологічних процесів у лексико-семантичній системі сучасної української мови дозволило визначити основні тенденції її розвитку на сучасному рівні. Суттєвим напрямком розвитку мови є інтелектуалізація, про що свідчить поява великого масиву наукової лексики, яка значно розширила реєстр тлумачного Словника української мови в 20-ти томах. Виникнення значної кількості лексичних одиниць різних галузей знань є результатом інтенсифікації науково-технічного прогресу. Крім того, у сучасній мові розвивається також її експресивна, образна та емоційна сторона, що демонструє поява великого масиву нових слів на основі метафоризації. Таким чином функціонують основні загальні мовні тенденції, які є актуальними для забезпечення суспільної комунікації в сучасний період. Зазначимо, що активність неологізаційних процесів найменше позначилася на ядрі літературної мови - загальновживаній лексиці, яка виявила тенденцію до стабільності та стійкості складу. Свідченням цього є факт, що реєстр Словника української мови в 20-ти томах поповнився тими загальновживаними лексемами (як правило, дериваційними утвореннями), які здебільшого існували в мові, але з тих чи інших причин не були зафіксовані в 11-томному Словнику української мови.

1. Стратулат Н.В. Лексико-семантичний розвиток мовної системи (на матеріалі тлумачного Словника української мови в 20-ти томах) // Актуальні проблеми словянської філології. - Вип. ХІ. Лінгвістика і літературознавство / Ред. В.О. Соболь. - Бердянськ, 2006. - С. 24-29.

2. Стратулат Н.В. Прикметникові неологізми в лексичній системі української мови (на матеріалі тлумачного Словника української мови в 20-ти томах) // Система і структура східнословянських мов: Памяті академіка Л.А. Булаховського: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін. - К.: Знання України, 2006. - С. 69-76.

3. Стратулат Н.В. Абревіація як дериваційний процес у системі сучасної української мови (на м-лі 20-томного тлумачного словника) // Мовні картини світу / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2006. - С. 278-283.

4. Стратулат Н.В. Семантична неологізація як спосіб збагачення словникового складу української мови // Мовознавство. - 2007. - № 3. - С. 69-77.

5. Стратулат Н.В. Метафоричні інновації в лексичному складі української мови (на матеріалі тлумачного Словника в 20-ти томах) // Мова і культура. (Науковий журнал). - К.: Дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. 10. - Т.Х (110). - С. 55-62.

6. Стратулат Н.В. Інноваційна термінологія в Словнику української мови в 20-ти томах // Наукові праці Камянець-Подільського державного університету: Філологічні науки. Випуск 16. Том 1. - Камянець-Подільський: Аксіома. 2008. - С. 160-165.