Характеристика специфіки архітектурних стилів дерев’яних храмів Закарпаття: ампір, готичний, бароко. Єдиний образ базилічних церков: декоративні деталі, орнаментальні композиції, розписи. Конструктивні особливості дерев’яних двох’ярусних дзвіниць.
Аннотация к работе
Переплетення різних епох, народів, релігій - створили неповторний ансамбль обєктів деревяного зодчества. Так, з впевненістю можна сказати, що гордістю нашого краю по праву вважаються унікальні в своєму роді деревяні церкви, збудовані талановитими народними майстрами, без жодного цвяху у специфічних архітектурних стилях, притаманних лише певній місцевості. Сьогодні нараховується 110 деревяних церков, 43 храми з яких збудовано в першій половині ХХ ст. Розрізняють 5 архітектурних стилів деревяних храмів Закарпаття: - бойківський, лемківський, гуцульський, бароковий та готичний, а також два підстилі - середньогуцульський та стиль "ампір". Своєрідним явищем є три церкви в стилі „ампір” у верхоріччі річки Тересви (північна частина колишнього комітату Мараморош), що походять від так званих "Saalkirche".Реформатський храм без вежі збудовано з каменю у 1793 р. на місці давнішого деревяного. Ансамбль стародавніх споруд доповнює окрема деревяна дзвіниця бездоганних пропорцій, увінчана стрімким шпилем та чотирма вежками-фіалами. Дзвони датовано 1783 роком, що вказує на час створення дзвіниці. Окрема деревяна дзвіниця має значно розширений нижній ярус, вкритий широким опасанням. Збудували дзвіницю, можливо, у XVIII ст.Церква належить до деревяних церков барокового стилю, хоч первісно була збудована в бойківському стилі з трьома заломними верхами. За написом на одвірку, в 1791 р. церкву переробив майстер Григорій Макарович і вона набула сучасного вигляду. Костринська церква належить до видатних памяток української архітектури бойківського стилю. Церкву збудували майстри Павло Тонів (?) з села Бітлі на Львівщині та Іван Циганин з Тихого, про що свідчить напис над дверима. Церква була збудована з ялини в XVII ст. триверхою, бойківського стилю.Духа належить до найвищих архітектурних досягнень Закарпаття. Згідно з написом на одвірку, церкву збудував у 1795 майстер Ференц Текка. Висока вежа над бабинцем завершена чудовим бароковим ансамблем, що складається з гранчастої бані з дашком, ліхтаря та кулястої главки над ним. Ліхтарі з главами вдало акцентують гребені дахів над навою та вівтарем. Додають декоративності барокові форми завершення - баня, ліхтар з главкою, розвинуті карнизи, вишукана аркада нижніх голосниць та ґанок із профільованими стовпчиками.Одна з найкращих деревяних церков знаходиться зараз в ужгородському музеї просто неба. Ця лемківська церква вирізняється бездоганними пропорціями, особливою стрункістю, чудово проробленими художніми деталями. Після того, як у Шелестові збудовано нову муровану церкву, у 1928 р. деревяну церкву перевезли в Мукачево. У 1974 р. церкву перевезено до Ужгорода. Найдавнішою є власне ротонда - шестиконхова центрична будова, товщина стін якої досягає 2-2,5 м, вкрита шестигранним шоломоподібним куполом, що спирається на барабан, декорований під карнизом романським мотивом.В селі стоїть одна з двох закарпатських хрещатих гуцульських церков. За однією версією церкву збудовано у 1780 р. в селі Яблуниця теперішньої Івано-Франківської області, а взимку 1871 р. її розібрали і перевезли на санях в Плитоватий. Біля церкви стоїть деревяна одноярусна каркасна дзвіниця і цікаве деревяне розпяття. Назва відомої Струківськї церкви походить від прізвища засновника села Івана Струка, який колись збудував каплицю на місці теперішньої церкви, а пагорб з церквою люди вважають святим. Церква чудово вирішена в пропорціях - храм гордо увінчує вершину пагорба, злітаючи догори високим шпилем.За останні 150-180 років традиційних закарпатських стилів церкви вже не споруджувалися. Незважаючи на пізніші перебудови і на визначену рівнотиповість, кожен з цих храмів, без заперечення, належить до цінних памятників закарпатського і національного будівництва. Цінність споруд в тому, що церкви донесли до наших часів типи малогабаритних культових будівель віддалених, невеликих селищ.
План
Зміст
Вступ
1. Деревяні церкви Берегівського та Виноградівського районів
2. Деревяні церкви Великоберезнянського, Воловецького та Перечинського районів
3. Деревяні церкви Міжгірського та Свалявського районів
4. Деревяні церкви Ужгородського, Мукачівського та Іршавського районів
5. Деревяні церкви Рахівського, Тячівського та Хустського районів
Висновок
Списки використаних джерел
Вывод
За останні 150-180 років традиційних закарпатських стилів церкви вже не споруджувалися. Панує єдиний образ базилічних церков. Незважаючи на пізніші перебудови і на визначену рівнотиповість, кожен з цих храмів, без заперечення, належить до цінних памятників закарпатського і національного будівництва. У них визначаються декілька малих церков як каплиці кінця 19-го або початку 20 століть. Цінність споруд в тому, що церкви донесли до наших часів типи малогабаритних культових будівель віддалених, невеликих селищ. Деревяні церкви масово почали міняти камяними в 19-му столітті. Казна закарпатського культового народного будівництва відчутно збідніла за час 20 ст. Памятники, що дійшли до наших днів, вимагають сильного синівського опікування. Необхідно зберігати не лише всім відомі шедеври нашої культури, але і маленькі каплички або придорожні хрести, тому що усе це є частиною життя нашого українського народу, нашим пошуком краси і твердженням нації.