Дослідження масової депортації українського селянства в період суцільної колективізації сільського господарства. Вивчення списків депортованих. Каральні акції проти народів Криму. Загострення міжнаціональних відносин. Умови перебування спецпоселенців.
Аннотация к работе
В умовах національного і культурного відродження України все більшого значення набуває дослідження тих сторінок її історії, які протягом тривалого часу в силу ідеологічних міркувань залишалися поза увагою істориків, політологів, соціологів, економістів. Йдеться, в першу чергу, про масові депортації населення України, які відбувалися перманентно протягом першої половини ХХ століття. В свою чергу Німеччина виселяла громадян російської, української та білоруської національності, які, нібито, могли впливати на хід військових дій. Нічим не можна виправдати масові депортації громадян України за національною ознакою, що здійснювались у другій половині 30-х років. Нова хвиля депортацій спостерігалася наприкінці 1939 року, коли було прийнято рішення вищого політичного керівництва СРСР про депортацію “осадників”, “лісової сторожі”, членів західноукраїнських політичних партій, інших представників польських владних структур із Західної України, включеної до складу УРСР.Зокрема В.Зємсков, займаючись на цій документальній базі проблемою спец переселенців, зумів дати докладну і достовірну статистику тих, хто перебували у так званому куркульському засланні, показати місця їх розселення, ті умови, в яких перебували спецпоселенці (спецпереселенці, трудпоселенці). Важливо, що В.Зємсков одним з перших в російській та зарубіжній історіографії зумів проаналізувати законодавчі та нормативні акти, які відкривали шлях депортованим для повернення на свою історичну батьківщину. депортований спецпоселенець український колективізація Суттєвим недоліком його праць є те, що в своїх дослідженнях вчений здебільшого спирається на загальносоюзні матеріали, хоча механізм депортацій, вислання і заслання населення України мав свою специфіку і характерні особливості. Заслуговує на увагу його теза про те, що масове виселення населення проведене на рубежі 30-х - другій половині 40-х років мали свій органічний звязок з тими негативними процесами, що відбувалися в Україні в 20 - 30-х роках. У деяких працях подаються не лише загальні статистичні відомості, а й долі окремих представників української інтелігенції, які в числі інших були депортовані з України в період 20 - 30-х років.Першої світової війни мотивацією депортації була військова необхідність, то в кінці 20 - 30-х років, основними причинами були приналежність до певних соціальних груп, націй (національностей), політичної або громадської організації, які діяли в Україні до встановлення радянської влади. Так, за рішенням вищого партійно-державного керівництва СРСР та республіки спецслужбами проводились операції “проти куркульства”, “по німцях”, “по поляках”, “по очищенню від антирадянського елементу промислових та транспортних підприємств” та “прикордонної смуги”. Одним з наймасовіших було виселення населення України в звязку з проведенням суцільної колективізації в кінці 20-х - першій половині 30-х років. Наведена в літературі статистика стосовно депортованих сімей є відносною, оскільки виселення селянських родин, в цілому ряді випадків, здійснювалась без будь-яких рішень правоохоронних та виконавчих органів. Однак після вступу радянських військ на територію Західної України розпочалися масові депортації осадників, службовців польської лісової сторожі, всіх, хто брав активну участь в суспільно-політичному житті Західної України 20 - 30-х років.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
У висновках відзначається, що матеріали, викладені в дисертаційній праці, дозволяють стверджувати, що масові депортації населення перманентно здійснювались протягом першої половини ХХ століття. Якщо в період
Першої світової війни мотивацією депортації була військова необхідність, то в кінці 20 - 30-х років, основними причинами були приналежність до певних соціальних груп, націй (національностей), політичної або громадської організації, які діяли в Україні до встановлення радянської влади.
Так, за рішенням вищого партійно-державного керівництва СРСР та республіки спецслужбами проводились операції “проти куркульства”, “по німцях”, “по поляках”, “по очищенню від антирадянського елементу промислових та транспортних підприємств” та “прикордонної смуги”. В супроводжуваних документах більшості депортованих відсутня мотивація вчинення щодо них такого репресивного заходу.
Одним з наймасовіших було виселення населення України в звязку з проведенням суцільної колективізації в кінці 20-х - першій половині 30-х років.
Наведена в літературі статистика стосовно депортованих сімей є відносною, оскільки виселення селянських родин, в цілому ряді випадків, здійснювалась без будь-яких рішень правоохоронних та виконавчих органів.
Неймовірних зусиль доклало вище політичне керівництво СРСР та УРСР для депортації польського та німецького народів до Казахстану. Вважалось, що ці народи в разі загострення міжнародної ситуації могли стати “пятою колоною” під час майбутньої світової війни.
Причому, не бралося до уваги, що поляки і німці, які поколіннями проживали на території України, практично не мали ніякого звязку з своєю історичною батьківщиною.
Певні сподівання на припинення депортацій подавала “беріївська відлига” 1938 року.
Однак після вступу радянських військ на територію Західної України розпочалися масові депортації осадників, службовців польської лісової сторожі, всіх, хто брав активну участь в суспільно-політичному житті Західної України 20 - 30-х років.
Депортації торкнулися і українського населення. До цього часу залишилась невідомою навіть доля тих, хто своїми діями сприяв утвердженню радянської влади в регіоні - К.Студинського, П.Франка та багатьох інших.
Сподівання, що перемога союзних військ в боротьбі з Німеччиною (1939-1945 роках) та її сателітами відкриє можливість для демократизації радянського суспільства, були невиправдані.
Налагодивши відповідний механізм, вище політичне керівництво СРСР та УРСР розпочало розправу з тими, хто був незгідний з подальшим функціонуванням радянської тоталітарної системи.
Йдеться, в першу чергу, про членів ОУН та УПА, які в роки війни боролися як з сталінським, так і з гітлерівським режимом. Внаслідок прийнятих рішень були депортовані з України члени сімей учасників ОУН-УПА, цілий ряд осіб, яких підозрювали у симпатіях до ОУН-УПА.
До числа депортованих потрапили вояки Армії Крайової, що орієнтувалися на лондонський еміграційний уряд.
Невиправданими є масові депортації проти священнослужителів і віруючих Української греко-католицької, католицької та православної церков, цілого ряду протестантських течій, які діяли на території Західної України, Закарпаття, Буковини.
Окремою сторінкою в історії України є масові незаконні депортації в 1944 році, які торкнулися окрім кримських татар й інших народів, що населяли територію півострова.
Основним приводом стало звинувачення народів у масовому співробітництві з німецькими окупантами (служба у поліційних та армійських формуваннях, робота у органах місцевої влади, допомога окупаційним військам у придушенні партизанського руху тощо).
Операції здійснювалися відповідно рішень політбюро ЦК ВКП(б), оперативних наказів НКВС та НКДБ СРСР. Урядові постанови забезпечували використання трудового потенціалу депортованих у народному господарств. Лише державна незалежність України сприяє поверненню депортованих народів на історичну Батьківщину.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПРАЦЯХ
1.Масові депортації українського населення в 20-х - першій половині 30-х рр. ХХ ст. (за матеріалами вищого політичного керівництва України) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. статей. - К., 2002. - Вип.20-21. - С.588-610.
2.Документи архівів України як джерело вивчення масових депортацій українського населення 1920-1930-х рр. // Студії з архівної справи та документознавства. - К., 2003. - Том 10. - С.146-152.
3.Переслідування польського населення України кінця 30-х - початку 40-х рр. ХХ ст. // Історіографічні дослідження в Україні. - К., 2003. - Ч.1. - С.329-334.
4.Депортації населення з українських земель напередодні і в роки Першої світової війни // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. статей. - К., 2004. - Вип.25. - С.140-151.