Ідеологія і суспільна практика жіночого руху на західноукраїнських землях ХІХ – першої третини ХХ ст.: типологія та європейський культурно-історичний контекст - Автореферат
Організаційне структурування та розвиток західноукраїнського жіночого руху. Основні закономірності формування та розвитку українських жіночих студій у контексті аналогічних процесів у європейській та світовій історіографії ХІХ – першої третини ХХ ст.
Аннотация к работе
Один з важливих і результативних способів пізнання суспільно-політичного життя - дослідження історії ідей та ідеологій, створених на їхній основі, а також громадських організацій, які у своїй діяльності керувалися засадами цих ідеології. Ідея емансипації жінки, яка оформилася в окрему самостійну ідеологію фемінізму (з численними її різновидами), була і залишається однією з форм осягнення явищ суспільної реальності. З огляду на класичний поділ ідеологій на консерватизм, лібералізм, соціалізм (соціал-демократизм), націоналізм науково актуальними є спроба простежити і оцінити трактування проблеми „жінка і суспільство” кожною з цих ідеологій, виокремивши відповідно консервативну, ліберальну, соціалістичну (соціал-демократичну) феміністичні концепції. Мета дослідження - зясувати еволюцію перетворення ідеї емансипації жінки у структуровану ідеологію фемінізму як рушія розвитку західноукраїнського жіночого руху ХІХ - першої третини ХХ ст.; показати фемінізм у взаємозвязках з класичними ідеологіями консерватизму, лібералізму, соціалізму (соціал-демократизму), націоналізму; дати типологічну характеристику ідейно-теоретичних та організаційних засад громадського руху, інспірованого ідеологією фемінізму. На захист виносяться: систематизований історіографічний огляд українських жіночих студій; розгляд правової дискримінації жінок як одного з найважливіших джерел появи і розвитку жіночого руху та його ідеології; всебічна характеристика функціонування варіантів ідеології фемінізму у західноукраїнському суспільстві; аналіз західноукраїнського жіночого руху у європейському культурно-історичному контексті; концепцію типологічної характеристики ідеології та суспільної практики західноукраїнського жіночого руху; зясування залежності між характером громадської діяльності жіночих організацій і їх програмними настановами.Олімпія де Гуж опублікувала „Декларацію прав жінки і громадянки”, а 1792 р. в Англії Мері Волстонкрафт - „Виправдання прав жінки”. Обєктом розгляду ідеології фемінізму були нерівність юридичних, зокрема громадянських, прав чоловіків та жінок, дискримінаційна щодо жінок система виховання та навчання, визиск праці жінок на виробництві, проблеми статевої асиметрії сімейного устрою та сімейної моралі, проблема проституції та ін. Аналіз взаємин „жінка - суспільство”, „суспільство - жінка”, нехай навіть схематичний, наявний у М.Грушевського при дослідженні майже кожного історичного періоду. Найхарактернішою рисою правового становища жінки у державах європейського та північноамериканського континентів була обовязкова юридична опіка над нею батька, згодом - чоловіка або іншої особи чоловічої статі; у правових системах жінки не фігурували як повноцінні правоздатні особи (винятком були хіба що жінки на престолах), мали нерівну в порівнянні з чоловіками правову дієздатність. Хоч цивільний кодекс 1921 р. зазнав істотних змін, зокрема було скасовано пункт про обовязковий послух жінки чоловікові як голові сімї, визнано за дружиною право вибору окремого від чоловіка місця проживання, якщо цього вимагає її господарсько-економічна діяльність, ліквідовано заборону для жінок бути свідками при складанні заповіту, скасовано залежність правоздатності дружини від волі та бажання чоловіка, визнано за дружиною право розпоряджатися власним майном.