Ідеологічний та національно-культурний компоненти в семантичній структурі лексики політичного дискурсу (на матеріалі франко- і російськомовної преси 90-х років) - Автореферат

Типовий для будь-якого політично структурованого суспільства, політичний дискурс має ідеологічну окресленість та національне забарвлення, які визначаються концептуальною і мовною "картиною світу" соціуму, що історично склалася в ньому. У семантиці слова, а саме одиниці суспільно-політичної лексики, сполучається власне логічне поняття, що перебуває під впливом національного бачення світу, і субєктивна модальність, в основі якої національна своєрідність ціннісної системи суспільства і притаманний йому спосіб вираження оцінності (О.Вольф, В.Телія). Обєктом лінгвістичного аналізу були, перш за все, мова та стиль буржуазної пропаганди (роботи О.Барченкова, М.Кочубея, Т.Крючкової, Е.Медникової, А.Стриженко та ін.). Актуальність роботи визначається також: підвищеною зацікавленістю сучасного мовознавства до проблем дискурсу, когнітивної, дискурсної семантики та етносемантики; динамікою мовних процесів, повязаних з розвитком суспільства та ідеологічною неоднорідністю політичного дискурсу; необхідністю подальшого дослідження актуальних одиниць політичного словника конкретного періоду і їх функціонування в міжкультурній комунікації; потребами практичної лексикографії, а саме браком лексичних довідників за матеріалами преси 90-х років. Наукова новизна дисертації полягає: у звертанні до сучасного політичного дискурсу, що функціонує у переломну історичну добу, і у визначенні процесів, типових для дискурсної формації; у подальшому розвиткові лінгвістичного поняття ключових слів поточного моменту і новому підході до розгляду соціальних конотацій; у дискурсному описі семантики одиниць політичного словника і виявленні чинників адекватної міжкультурної політичної комунікації.У першому розділі, "Політичний дискурс і ідеологія", зроблено огляд наявних вітчизняних та зарубіжних наукових праць, що стосуються проблем взаємодії мови й ідеології, аналізу політичного дискурсу, а також семантичних, етносемантичних досліджень. Ціннісна "картина світу", у якій відбивається національна й ідеологічна специфіка соціуму, складає концептуальні підвалини мови політики, і будь-які зміни ціннісних пріоритетів безпосередньо виявляються у політичному дискурсі. На це вказують: 1) велика кількість лексичних інновацій для позначення нових соціально-політичних реалій; 2) процес перейменування, перетворення ключових номінацій соціуму, розширення тематичних сфер за рахунок колишніх тематичних табу; 3) поява нових образів та політичних оцінних номінацій; 4) нова система оцінок, існування подвійних оцінок того самого явища; 5) перерозташування всередині прагматичних оцінних структур, зміна вектора негативної оцінності з зовнішньої сфери до внутрішньополітичної; 6) формування нової стилістичної норми: тенденція до спрощення, демократизації мовлення; 7) зближення з розмовним мовленням, узуалізація стилістично знижених елементів; 8) лаконічний виклад, прагнення позбавитися нерелевантної інформації. Критеріями виділення слів можуть бути частотність, темоутворююча функція, країнознавча цінність, заголовна позиція у текстовому просторі, посилення формо-і словотворчих можливостей, зміна сполучуванісної здатності, поява нових синонімів та антонімів, онімічне вживання, мовна рефлексія, мовна гра, функціонування у висловлюваннях, що містять дефініції, пояснення. Еволюційні процеси політичного словника виявилися у таких моментах: 1) втративши свою актуальність, частина політичної лексики переходить до екс-ключової або наближається до неї; 2) у звязку з актуалізацією ідеологічно нових і старих національно-культурних понять зявляється значна кількість КСПМ - неологізмів (лексичних або семантичних новацій); 3) деякі КСПМ, повязані з радянською економікою та політикою, змінюють позитивну оцінку на негативну, розвивається мовне явище "десакралізації" слів; 4) нова лексика, що належала у РПД іншому ідеологічному узусу і мала негативну оцінку, одержує позитивне забарвлення у "дискурсному полі" ряду політичних спрямувань, які поступово висуваються на лідируючу позицію.Ідеологічний компонент розглядається в широкому розумінні як політичне оцінне явище, зумовлене відмінностями в ідеології. Існування в рамках дискурсної формації кількох політично опозиційних "дискурсних полів" створює ситуацію амбівалентної оцінності тих самих слів і понять, що призводить до появи в мовленні повних синонімів-субститутів чи прагматично оцінних конверсивів. Аналіз ідеологічного і національно-культурного компонентів показав тлумачення того самого поняття не тільки в різних культурах, а й у рамках однієї національної культури у різні епохи. Міжмовні відмінності ЛО обєктивуються в понятійних і численніших конотативних лакунах та нееквівалентності, що повязано з високим ступенем "екстралінгвістичності" КСПМ, конотативною надлишковістю політичного дискурсу і зверненням конотацій до культурного та ідеологічного коду країни. Попри те, що французький політичний дискурс досить експресивний, емоційність і політична образність російськи

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ