Іконоборство як суспільно-політичний та релігійний рух. Ідеологія Візантійського іконоборства. Основні аргументи протиборчих партій та застосування філософських положень і філософського апарату. Праця Івана Мейєндорфа "Візантійське богослов"я".
Аннотация к работе
Завданнями статті є: вивчення особливостей впливу мусульманства на іконоборчі процеси у Візантії; аналіз іудейських джерел цього явища; дослідження античної грецької філософії на предмет зародження іконоборства, особливо у працях Платона; а також розкриття сутності ранньохристиянської христології як «бомби уповільненої дії», що призведе у майбутньому до зазначеного явища іконоборства. Тож, усе почалося у 726 р., коли імператор Лев III Ісавр під впливом «іконоборчо» налаштованих єпископів Малої Азії, рішуче виступив проти поклоніння зображенням Ісуса Христа та Святих. За загальноприйнятою думкою, ним були видані два укази: перший з них у 726 р, який був без суперечок прийнятий сенатом, а другий у 730 р. Але в психологічній війні, яка супроводжувала конфронтацію, іслам постійно підкреслював, що мусульманська релігія - найновіша, і отже, є найвищим і найчистішим одкровенням Бога Авраама, і неодноразово висував звинувачення у багатобожжі та ідолопоклонстві на адресу християнського вчення про Трійцю і поклоніння іконам [5, с. Якщо представники церкви так активно захищали своє право використовувати ікони в богослужінні, значить були і ті, хто це право заперечував.