Аналіз категорії ідентифікації як методу наукового пізнання. Дослідження феномена ідентифікації у системі стратифікаційних процесів сучасної України. Зіставлення пізнавальних процедур методу, застосовуваних дослідниками, із самоідентифікацією індивідів.
Аннотация к работе
На важливість цієї проблеми звернено особливу увагу в Програмі "Україна-2010", в якій є окремий пункт під назвою "Проблеми індивідуальної, соціальної та громадянської самоідентифікації населення України". Актуальні проблеми розвитку українського суспільства, повязані з руйнуванням старих засобів і становленням нових мотиваційних структур ідентифікації, переорієнтацією людей у соціальному просторі кризового суспільства, змінами соціальних позицій, статусів і ролей, посідають чільне місце у тематиці досліджень Інституту соціології НАН України. Вже перші публікації 90-х років і висновки з досліджень процесів ідентифікації та самоідентифікації дають змогу наближатися до більш адекватного пізнання соціальної трансформації нашого суспільства. У Російській Федерації виконують аналогічний дослідницький проект під керівництвом В.О.Ядова "Альтернативи соціальних перетворень у російському суспільстві", у межах якого розглядають питання пізнання соціальних процесів, реідентифікації особистості, саморегуляції й прогнозування на цьому грунті соціальної поведінки особистості, особливості соціальної ідентифікації на різних стадіях життєвого циклу індивіда, семантичні простори соціальної ідентичності та соціальну ідентифікацію у процесах стратифікаційної мобільності. Значний теоретичний фонд для осмислення проблем ідентифікації нагромаджено у працях з питань гносеології Р.М.Айдиняна, І.В.Бойченка, М.О.Булатова, Д.П.Горського, П.В.Копніна, А.М.Коршунова, В.І.Куценка, М.М.Мокляка, В.Г.Панова, М.В.Поповича, В.Г.Табачковського, О.В.Чайковського, В.І.Шинкарука, О.І.Яценка.Ідентифікація як щабель і спосіб пізнання, як чуттєво-когнітивний процес формування спільнот і солідарностей, обєднання і соціальних рухів, партій являє собою один із головних засобів соціалізації особистості, важливий елемент культури, розповсюдження й поглиблення у суспільстві загальнолюдських та соціально-групових моральних цінностей і норм взаємодії, відносин між людьми. В першому параграфі цього розділу "Ідентифікація як філософська категорія" зазначається, що у процесі ідентифікації виникає певна ідентичність, тобто сукупність повторюваних, відповідних саме цій особистості або певній соціальній ролі, групі характерних ознак, наявність яких складає міру цього явища, а втрата ідентичності означає руйнування цілісності особистості або перехід до іншої соціальної ролі. При цьому процес ідентифікації як спосіб набуття підтримки й збереження ідентичності, тобто відповідності певної системи ознак, що дозволяють зараховувати індивіда до того чи того типу людей, до тієї чи тієї соціальної групи, грунтується, з одного боку, на соціальному контролі за реалізацією експектацій (очікувань) оточення, а з іншого - на особистісних базових якостях індивіда, які уможливлюють певний різновид його діяльності, поведінки, стилю життя. З одного боку, це ототожнення індивідів з групою, а з іншого - це розпізнавання в оточенні ознак ідентифікації, за якими особистість може ідентифікувати себе, використовуючи статево-вікові, психічні, моральні, естетичні індикатори, за якими люди визначають своє коло спілкування і взаємодії. На підставі вивчення сучасних теоретичних та емпіричних досліджень доведено, що він являє собою комплекс логіко-епістемологічних процедур: визначення та відбір ідентифікаційних індикаторів-"ознак сутнісних властивостей" та ознак-символів приналежності індивіда до групи; порівняння ознак ідентифікованого обєкта з властивостями тієї групи, до якої визначено його приналежність; дедуктивне перенесення знань з певного типу явищ на обєкт ідентифікації; висновок про ідентичність (тотожність і належність) обєкта до певної групи явищ.Це виявлення не просто тотожності чи самототожності соціальних явищ, це - важливий момент міжособистісних і групових відносин на підставі емоційного сприйняття і раціонального усвідомлення індивідами і групами солідарності або відчуження, поділу людей на тих, хто входить в певне коло, й тих, хто є іншим, чужим або ворожим стосовно тієї верстви, з якою людина ідентифікує себе. Їх поділяють на дві групи: одні з них визначають істотні властивості, які дозволяють ідентифікувати певну особистість з певною соціальною групою, а інші розглядають як ознаки-символи, які вказують на приналежність до своєї спільноти. Процес ідентифікації є двобічним, в якому відбувається, з одного боку ототожнення індивіда з групою, а з іншого - розпізнавання ним у своєму соціальному оточенні тих ознак, за якими особистість може ідентифікувати себе з певною групою, використовуючи статево-вікові, моральні, економічні, політичні та естетичні індикатори, за якими люди визначають своє коло спілкування і взаємодії. Реалізуючи себе як полісоціальний процес, соціальна ідентифікація (групова, корпоративна, колективна) за умов сучасної кризи суспільства має тенденцію до обмеження сімєю, друзями та партнерами по роботі, а самоідентифікація з більш широкими спільнотами (з нацією, державою, країною) відходить у суспільній свідомост