Роль політичних і громадських лідерів, керівників держави в історії демократичного руху у Чехословаччині 40-60-х років. Об"єктивний аналіз лютневої політичної кризи 1948 року, її передумов і наслідків. Розвиток реформаторського антитоталітарного руху.
Аннотация к работе
Революційні зміни у країнах Центральної і Східної Європи, які відбулись у 1989 - 1991 рр., не лише підбили підсумок існування тоталітарних режимів на європейському континенті, основою функціонування яких була монополія комуністичних партій на владу, але й відкрили перед істориками нові перспективи, поставили нові завдання. Обєктом даного дослідження є демократичний рух у Чехословаччині в період з 1945 по 1968 рр., під яким автор розуміє різноманітні форми й прояви боротьби демократичних сил країни проти становлення (1945-1948 рр.) й зміцнення (1948-1967 рр.) тоталітарно-комуністичного режиму радянського зразка і рішучу спробу його демократичної трансформації в ході "Празької весни" 1968 р. Зроблені у дисертації висновки, наведені положення, факти можна використати при підготовці загальних і спеціальних курсів з всесвітньої (новітньої) історії, історії західних та східних словян ХХ століття, а також як історичний матеріал для розробки лекційних курсів з політології, історії політичних і правових вчень, історії дипломатії та міжнародних відносин, інших суміжних предметів. У вступі дисертації обгрунтовано актуальність теми, визначено хронологічні рамки, мету, основні завдання, обєкт і предмет, вказано на наукову методологічну основу дослідження, наукову новизну й практичну значущість роботи, а також викладені основні положення, які виносяться на захист, особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження. Офіційні чехословацькі історики, починаючи з березня 1948 року, були змушені враховувати точку зору партійного керівництва, оцінюючи події 1945-1948 рр. Пожвавлення громадського життя, різка критика існуючої політичної та економічної системи не тільки з боку незалежних філософів І.Світака, К.Косіка, письменників А.Ліма, В.Гавела, Е.Голдштюкера та представників вищої партійної номенклатури З.Млинаржа, О.Шика підштовхнули істориків до обєктивного аналізу політичних проблем повоєнної доби.