Визначення та основні ознаки державно-політичних рішень в рамках загальної моделі процесу державного управління. Сутність нових підходів, методів і засобів вдосконалення механізму підготовки. Основні перспективи вдосконалення законодавчого процесу.
Аннотация к работе
В цьому контексті проблема вдосконалення підготовки й прийняття державно-політичних рішень залишається однією з найактуальніших у соціально-гуманітарних студіях. Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання дослідження: - проаналізувати із застосуванням політологічного інструментарію стан теоретико-методологічних досліджень з проблем підготовки і прийняття державно-політичних рішень з метою їх узагальнення та виявлення найбільш суттєвих вихідних умов, вимог, принципів, а також напрямів подальшого дослідження; сформулювати визначення та основні ознаки державно-політичних рішень в рамках загальної моделі процесу державного управління; розробити схему класифікації цих рішень; розглянути й конкретизувати проблему вдосконалення підготовки і прийняття державно-політичних рішень у контексті розвитку теорії і практики реалізації державного управління в Україні. Це дало змогу створити цілісну картину підготовки і прийняття державно-політичних рішень, поетапно відстежити процес їх реалізації, уточнити понятійно-категоріальний апарат і запропонувати основні напрями оптимізації зазначеного процесу.У “Вступі” обґрунтовуються актуальність і новизна теми дослідження, характеризуються теоретико-методологічні основи, формулюються мета і завдання; обґрунтовується практичне значення даного дослідження; окреслюється рівень апробації її результатів; подається структура дисертації. У першому розділі - “Теоретико-методологічне обґрунтування процесу підготовки і прийняття державно-політичних рішень” - розкриваються поняття, принципи і класифікація державно-політичних рішень; обґрунтовуються методологія і фундаментальні характеристики процесу реалізації управлінського потенціалу; визначається місце державно-політичних рішень у механізмі влади і управління.У даному розділі проаналізовано здобутки наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних учених, присвячених проблемам підготовки і прийняття державно-політичних рішень. Зясовано, що до проблеми адекватного забезпечення управлінських рішень різного рівня останнім часом (особливо у 90-і роки ХХ - на початку ХХІ століття) в рамках теорії державного управління активно звертаються такі зарубіжні вчені як Дж. На основі аналізу наукових підходів зазначених вчених розглянуті визначальні характеристики державного управління, державно-політичних рішень, поведінки державних службовців у процесі прийняття управлінських рішень; особливості діяльності основних субєктів втілення державної політики; роль уряду та його структур у процесі забезпечення рішень; головні підходи до класифікації і поетапного циклу їх реалізації. В рамках розділу також систематизовано наукові підходи вітчизняних вчених щодо розуміння окремих аспектів даної проблеми.Аналіз сукупного досвіду розвинених західних країн засвідчує, що важливими складовими державної політики на сучасному етапі є: 1) висока ступінь участі держави в процесі накопичення капіталу, створення конкурентоздатних галузей промисловості, спрямування державних капіталовкладень на розширення і модернізацію тих галузей господарства, капіталовкладення в які для приватних компаній не є привабливими через тривале повернення коштів і низьку прибутковість; розробка на основі відпрацьованих урядом країни стратегічних цілей довгострокових, на 5, 10 і більше років, планів-прогнозів соціально-економічного розвитку, які дозволяють ефективно використовувати науковий потенціал і практичний досвід підприємців та фахівців при розробці великих стратегічних концептуальних документів, закладають основу прийняття конкурентних управлінських рішень на загальнодержавному рівні; залучення до процесу розробки загальнодержавних планів соціально-економічного розвитку країни всіх урядових закладів, науково-дослідних організацій, значного кола найбільш досвідчених фахівців і експертів; використання в довгостроковому програмуванні магістральних моделей, які чітко вказують на опорні точки макроекономічної збалансованості для кожного періоду розвитку країни й інформація про які доступна не тільки органам державного регулювання, а й практично кожній фірмі і кожному підприємству (Японія); 2) розробка і введення в дію “системи контролю виконання”, основне завдання якої полягає у визначенні фактичних результатів шляхом контролю за досягненням цілей; розробка бюджету на нульовій основі, відповідно до якої кожна програма повинна щорічно розглядатися та затверджуватися заново (“з нуля”) і оцінюватися за критеріями необхідності, результативності та ефективності; розробка і застосування математичних моделей для обґрунтування рішень по державних програмах, що включають реконструкцію міст, розвиток транспорту, освіти, охорони здоровя, житлового будівництва, боротьбу зі злочинністю, проблеми в сільському господарстві та в сфері використання природних ресурсів; розподіл відповідальності бізнесу і держави за результати національного економічного розвитку (США); 4) консенсус всіх внутрішньополітичних сил (політичних партій, профспілок, підприємців, громадських організацій), які заради по