Аналіз сучасного стану демографічної ситуації в Україні, а також проблеми розміщення населення. Аналіз факторів, що впливають на демографічну ситуацію. Визначення методів подолання демографічної кризи та способів покращення системи охорони здоров’я.
Аннотация к работе
Актуальність даної курсової роботи полягає у тому, що країна знаходиться в умовах економічної кризи, в свою чергу уряд намагається застосувати всі можливі дії щодо усунення нестабільності, але на превеликий жаль він забуває про набагато страшнішу проблему яку переживає українська нація. Населення України продовжує скорочуватись, в період з 1 грудня 2008 року по 1 січня 2009 року його чисельність зменшилась на 20 тисяч чоловік до 46,14млн. осіб. За останнє десятиліття смертність серед молоді зросла на 21%. За основними показниками природних змін населення - народжуваності, смертності, природного приросту - Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР. За рівнем народжуваності (9,6 % ) вона посідає передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення (15,4 % ) друге місце серед країн континенту, за очікуваною тривалістю життя (67 років) - 109 місце у світі, коли ще в 1994р посідала 87місце.За січень-лютий 2009 року населення України зменшилось на 41,9 тис.осіб і на 1 березня 2009 року його кількість становила 46,1 млн. осіб. У порівнянні з 2002 роком, кількість населення скоротилася на 2,4 млн.осіб, щороку зменшуючись на 0,2-0,5 млн.осіб. Зменшення населення відбулося виключно за рахунок природного скорочення - 44,4 тис.осіб, у той час як міграційний приріст становив 2,5 тис.осіб. Більші показники спостерігаються у східних індустріальних реґіонах (у Донецькій області - 183 особи на 1 км2 ), менші - у північних та південних областях (на Чернігівщині - 39 осіб на 1 км2 ). Найбільш "старим" (частка осіб віком 60 років і старше в загальній кількості населення перевищує 24%) є населення Вінницької, Полтавської, Сумської, Черкаської та Чернігівської областей.Регіональні особливості демографічної ситуації формуються під дією зовнішніх та внутрішніх для даної країни чинників, у тому числі й природних умов, базового генофонду, правових, моральних та релігійних норм, адміністративно-регуляторних актів, екологічних умов проживання тощо. Розселення, як відомо, оцінюється регіональними відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей, в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій,призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьому населенні України та її областей. Дослідження цієї картини дасть змогу визначити, за рахунок яких регіонів і в якому напрямку розгортаються процеси відтворення населення. Це, насамперед, міста і селища міського типу в Донбасі, що вичерпали (або вичерпують) можливості свого економічного зростання, а також міські поселення при-чорнобильської зони.Слід зазначити, що демографічна криза спостерігається в останні десятиліття не тільки в Україні.[6] Щорічне скорочення кількості населення - але різними темпами - відбувається в багатьох країнах світу. Уряди деяких держав, зважаючи на таку негативну тенденцію, проводять відповідну міграційну політику, добиваючись компенсації втрат за рахунок приїжджих. Головною причиною скорочення кількості населення стало істотне зниження рівня народжуваності, що почалося в одних державах ще в 1950-60-х роках, в інших - трохи пізніше. Так, найшвидшими темпами скорочення чисельності жителів України відбувалося в 1993-1995 роки - це був період галопуючої інфляції і викликаного нею зниження реальних доходів населення, а також зростання безробіття у звязку із зупинкою тисяч підприємств. Річ у тому, що за кілька років почнуть вступати в дітородний вік ті молоді українки, які зявилися на світ після 1990 року, - коли кількість новонароджених в країні почала різко скорочуватися.[7]Таким чином, кількість жителів країни за цей період скоротилась на більш ніж на пять з половиною мільйонів осіб (5,6 млн.), причому переважно ? за рахунок депопуляції, тобто перевищення числа померлих над числом народжених, яке на загальнонаціональному рівні фіксується в Україні з 1991 року. Однак Україну серед цих держав вирізняє масштабність депопуляції, прискорені темпи скорочення чисельності населення: на початку 2000-х років країна внаслідок депопуляції щорічно втрачала у середньому 350 тис. осіб, при цьому коефіцієнт природного убутку населення в Україні принаймні станом 2005 р. був дійсно найвищий у ряду європейських держав. У цілому ж від такої виліковної недуги як туберкульоз в Україні щорічно помирає близько10,5 тисяч осіб (8-9 тис. ж ідуть з життя через випадкові алкогольні отруєння, 10 тис. - через самогубства)(переважно (по туберкульозу)-чоловіків працездатного віку - близько 8 тисяч) і хоча смертність від туберкульозу останніми роками стабілізувалася, захворюваність продовжує зростати - щорічно діагноз вперше виявленого активного туберкульозу ставлять близько 40 тис. особам, у
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика демографічної ситуації в Україні
1.1 Сучасний стан демографічної ситуації в Україні
1.2 Проблема розміщення населення країни
1.3 Демографічна криза в Україні
Розділ 2. Фактори, що впливають на демографічну ситуацію в Україні
2.1 Природний рух населення
2.2 Механічний рух населення
2.3 Фінансово-економічне забезпечення охорони здоровя
Розділ 3. Напрямки державної політики щодо вирішення демографічної ситуації в Україні
3.1 Методи подолання демографічної кризи в Україні
3.2 Способи покращення системи охорони здоровя
3.3 Порівняння демографічної ситуації України та країн ЄС