Демографічні показники розвитку населення України. Причини виникнення несприятливої демографічної ситуації. Зменшення народжуваності, деформація шлюбно-сімейних процесів. Показники народжуваності та смертності. Шляхи подолання демографічної кризи.
Аннотация к работе
Демографічний чинник є одним з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування. Поширилися такі явища, як відкладання шлюбів і народження дітей, безшлюбне материнство та соціальне сирітство (покинуті батьками діти), зменшилася кількість зареєстрованих шлюбів, збільшилася кількість розлучень та вдів. Вивченням проблеми демографічної ситуації України займається Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. Вивченню впливу демографічної ситуації на економіку держави присвячено багато наукових праць вітчизняних вчених, таких як С.Вона визначається структурою населення і характером його руху, видами, типами і режимом відтворення, рівнем народжуваності і смертності, кількістю шлюбів та розлучень. На думку сучасних провідних українських учених одним із головних компонентів демографічної кризи в Україні є зменшення народжуваності, що зберігається впродовж тривалого періоду. Поступово зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, в основному через популярність цивільних шлюбів, а також це зумовлено цілою низкою обставин: падіння життєвого рівня населення, погіршення житлово-побутових умов, безробіття і низький рівень заробітної плати. Так, щорічно офіційна статистика України реєструє близько одного мільйона абортів, фіксується 145 абортів на 100 пологів (для порівняння, наприклад, у країнах Західної Європи в середньому 10 - 15 абортів на 100 пологів). Отже, така величезна кількість абортів в Україні призводить, насамперед, до втрати потенційно можливого збільшення чисельності населення, обмеження майбутнього зростання трудового потенціалу, у тому числі внаслідок втрати репродуктивної здатності молодих жінок після абортів.Демографічна ситуація в Україні ось вже багато років демонструє негативну динаміку в різниці між показниками народжуваності і смертності. Те ж сталося і зі смертністю - у 2014-му вона зменшилася на 19 тис. осіб у порівняння з показниками 2013-го. Але співвідношення між показниками народжуваності та смертності залишилося майже однаковим: у 2013 році - 162 тис. осіб, у 2014-му - 155 тис. А у 2015 році кількість народжених у порівнянні з 2014 зменшився на 40тис.371 особу, а смертність у 2015 році зменшилась на 19тис.113 осіб. Народжуваність в Україні змінюється хвилеподібно - різкий спад народжуваності почався наприкінці 80-х - на початку 90-х років і тривав до початку 2000-х років, коли показник сумарного коефіцієнта народжуваності становив 1,1 дитини на одну жінку. Для того щоб чисельність населення в Україні не скорочувалася за рахунок природних факторів (народжуваності і смертності), необхідно, щоб сумарний коефіцієнт народжуваності був на рівні 2,1-2,2 дитини на одну жінку, у нас зараз цей показник на рівні 1,5.Обєктами демографічної політики може бути населення країни в цілому або окремих регіонів, соціально-демографічні групи населення, сімї певних типів або стадій життєвого циклу. Вона являє собою комплекс заходів економічних (оплачувані відпустки і різні види допомоги при народженні дітей, допомога на дітей залежно від їх кількості, віку, типу сімї тощо), адміністративно-правових (законодавчі акти, які регламентують шлюби, розлучення, положення дітей у сімях, аліментні обовязки і т. ін.), а також виховних і пропагандистських, покликаних формувати суспільну думку, норми і стандарти демографічної поведінки. До першої групи належать країни з багаточисленним населенням або його високою щільністю, які мають високі показники природного приросту (Китай, Бангладеш, Індонезія, Пакистан, Малайзія, Непал, Кенія, Нігерія, Мексика та ін.). Друга група включає країни як з багаточисленним населенням (наприклад, Бразилія), так і малочисленним (Намібія), які мають високий приріст населення (Йорданія, Мозамбік) і низький (Данія, Японія). Тут і фальсифікації перепису населення та реєстрації народжених, і геноцид, і знищення інших народів, і переселення, і асиміляція, як це було з боку російського царського, а потім радянського уряду щодо українців, латишів, литовців, казахів, чеченців, татар тощо.Їхнє вирішення передбачає розробку науково обґрунтованої комплексної програми подолання демографічної кризи, яка б охоплювала не тільки питання простого відтворення населення, але й його розвитку у широкому соціальному контексті. При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи соціального захисту основна увага і підтримка повинні бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок. У звязку з цим необхідно реформувати систему охорони здоровя, на якій негативно позначилися зміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвиток цієї сфери. Тим більше, що в умовах стрімкого старіння населення потреба в коштах на охорону здоровя та соціальне забезпечення осіб похилого віку постійно зростає.