Декор в архітектурі міста Харкова - Автореферат

Вступ нашої країни у ринкові відносини відкрив шлюзи гігантському потоку численних проявів постмодерністської культури, яка еклектично включає значні елементи давно функціонуючого в західному світі кітчу, епігонських проявів напрямів естетичної думки, що пішли в минуле, а також сьогоднішнє, цілком ринкове за своєю суттю, прагнення не випереджати смаки споживача, як це було раніше в професійній культурі, а потурати його часом досить низьким смакам. Але на жаль, якщо на ринку товари викладаються на прилавок, то в архітектурній зовнішності міста досить сумнівної якості «товар» фіксується на фасадах унікальних споруд Харкова. Враховуючи величезну роль декору в архітектурі всіх стилів «парку» харківських архітектурних артефактів, маємо| нагальне завдання збереження образу міста з унікальною архітектурною репутацією. З цієї точки зору, надзвичайно актуально створити науковий аргументований композиційно-декоративний «портрет» Харкова, що допоможе в розробці відповідних заходів щодо захисту та збереження архітектурного обличчя міста, є надзвичайно актуальним. Численні автори, що займались історико-культурною і архітектурною біографією Харкова, торкались і аналізу його архітектуру.Для вирішення цього актуального завдання необхідно створити науковий банк даних, де б відтворювалися найхарактерніші для архітектурної зовнішності Харкова обєкти, у формуванні архітектурно-художнього образу яких найважливішу роль відіграє декор. Основу використаної методики аналізу декору становить дослідження формоутворення в двох напрямах: від загального до окремого в аналізі, від загальної композиції до деталі декору і від конкретного до цілого - в процесі синтезу архітектурних деталей і декору в єдиний архітектурний організм. Морфологічний аналіз як деталей, так і цілого в архітектурній композиції передбачає поетапний аналіз обєктивних властивостей елементів архітектурної форми (розмірів, геометричної характеристики, текстури, фактури, кольору), їх емоційної виразності в сприйнятті (масивності, динамічності, статичності і т. ін.), прийомів гармонізації будь-яких елементів у стійкому для сприйняття цілому. У другому розділі «Декор у системі композиційних засобів архітектури Харкова другої половини XVII - першої третини ХІХ століть» на прикладі памятників культового, громадського і житлового зодчества Харкова аналізується взаємовплив європейської, російської та народної української архітектури. У третьому розділі «Декор у системі композиційних засобів архітектури Харкова кінця ХІХ - початку ХХ століть» на прикладі памятників громадського і житлового зодчества Харкова стиля еклектики проаналізовано функції декору напрямків цього стилю.В результаті дослідження виявлено особливості і роль декору у формуванні архітектурно-художнього образу міста - морфологічні характеристики композиції фасадів, семантичні змісти поняття, емоційна виразність і образна неповторність засобів декору екстерєрів архітектурних зразків стилів історичної частини міста кінця XVII - першої половини XX століть. Українське бароко Слобожанщини в архітектурі - явище самобутнє, яке не має аналогів у країнах Західної Європи, але поєднує в собі декоративні елементи російського зодчества з багатоярусними, багатозаломними обємами української культової архітектури. Тіца, споруда стилю українського бароко належить до художньо-тектонічного виду обємної пластики та до двох видів пластики поверхні: структурного і орнаментального. Тому пластичне рішення обєму і поверхні необхідно віднести до художньо-тектонічного виду обєму із структурованою поверхнею (за класифікацією О.О. Тіца, в Харкові споруди стилю класицизм відносяться до двох видів обємної пластики: функціонально-конструктивного, художньо-тектонічного та до двох видів пластики поверхні: структурного й орнаментального.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. В результаті дослідження виявлено особливості і роль декору у формуванні архітектурно-художнього образу міста - морфологічні характеристики композиції фасадів, семантичні змісти поняття, емоційна виразність і образна неповторність засобів декору екстерєрів архітектурних зразків стилів історичної частини міста кінця XVII - першої половини XX століть. У дисертації простежені тенденції впливу європейської і російської архітектури.

2. Для унікального архітектурно-художнього феномена українського бароко (друга половина XVII ст.) характерні наступні варіанти декоративного рішення архітектурної композиції: здебільшого всі характеристики декору продиктовані технологією цегляної кладки, її прийом, що найчастіше зустрічається - поребрик, який створює в цегляній несучій стіні гру модульних елементів, що візуально відображають приховані механічні тектонічні процеси, які відбуваються| в архітектурній конструкції. Декоративні деталі: сандрики, ложні арочки, прямокутні кесони, навісні декоративні колонки, карнизи також виявляють тектонічну конструктивність у споруді. Самі по собі архітектурні деталі, крім чисто символічних і теологічних функціональних цілей, виготовлені з великим смаком і, безперечно, декоративні. Вони нарядні, в їх загальній стилістиці присутній колорит національної архітектурно-художньої культури. Українське бароко Слобожанщини в архітектурі - явище самобутнє, яке не має аналогів у країнах Західної Європи, але поєднує в собі декоративні елементи російського зодчества з багатоярусними, багатозаломними обємами української культової архітектури. За класифікацією О.О. Тіца, споруда стилю українського бароко належить до художньо-тектонічного виду обємної пластики та до двох видів пластики поверхні: структурного і орнаментального.

3. Характерні риси декору стиля бароко (кінець XVIII ст.) в Харкові втілені в гармонійну динамічну скульптурну пластику, елементи якої органічно вплетені в архітектурну тканину. Однак притаманна європейському бароко пристрасна атектонічність гаситься в харківській споруді помякшеним засобом її втілення. Тому пластичне рішення обєму і поверхні необхідно віднести до художньо-тектонічного виду обєму із структурованою поверхнею (за класифікацією О.О. Тіца). Можна зробити висновок, що типово барокальні елементи архітектурного декору так супідрядні цілісній системі організації композиції, що справляють майже класицистичне врівноважене враження.

4. Харківський класицизм (перша третина ХІХ ст.) традиційно небагатослівний в декорі, оскільки відчувається російський вплив - регулярне регламентоване будівництво, продиктоване адміністративним центром. Йому притаманні ті ж елементи декору, які характерні для європейської і російської архітектури, але масштаб провінційного міста продиктував масштаб споруд, звідси і масштаб декоративних деталей. Вони менші за еталонні столичні зразки, оскільки в Харкові самі споруди невеликі й не справляють могутнього монументального класицистичного враження. Крім того, вони відрізняються достатньою суворістю і викарбованістю пластичного малюнку. Це невеликі орнаментальні деталі, які застосовуються в завершеннях капітелей колон, деякі декоративні елементи фронтонів. За класифікацією О.О. Тіца, в Харкові споруди стилю класицизм відносяться до двох видів обємної пластики: функціонально-конструктивного, художньо-тектонічного та до двох видів пластики поверхні: структурного й орнаментального.

5. Значну кількість памяток архітектури Харкова на межі XIX-XX століть залишив стиль еклектика. Порівняно з описаними вище стилями харківська еклектика демонструє більш широку палітру декоративних засобів. Це природно, оскільки вона спирається на пластичну лексику попередніх стилів: мавританського, готичного, романського, класицизму, ренесансу, бароко. Отже пластична мова споруд стилю еклектика відрізняється яскравим використанням декору, який значно збагачує як пластичну морфологічну виразність, так і образно-семантичний зміст сформованих архітектурно-художніх образів. Згадана вище харківська масштабність самих споруд продиктувала і масштабність архітектурно-декоративних засобів, які деякою мірою надають камерного, більш людський масштаб, навіть значним за харківськими мірками будівлям.

Особливу виразність у межах цього стилю мають барельєфні, горельєфні та круглі скульптурні декоративні елементи будівель, які відображають високий рівень майстерності харківських скульпторів. Можна зустріти в одній будівлі деталі різних стилів. Такі приклади декоративної архітектурної майстерності численні, тут є картуші, орнаменти, суто декоративне рустування, багато декоровані рельєфними фігурними композиціями фризи, активно розвинена орнаментальна флористична тематика. Силуети скульптур, що окремо стоять над карнизом, збагачують силует фасаду, а не тільки його поверхню. Мова стилізації цієї скульптури орієнтована в основі на класицизм і бароко. Європейські та російські зразки архітектури стилю еклектики відносно харківських більш масштабні й більш насичені елементами архітектурного, скульптурного і ліпного декору, а декор київської еклектики активніший та примхливіший. Через щільну забудову вулиць Харкова і більш людяні розміри та масштаб садиб, що розташовані окремо, масштаби деталей декору також набувають відповідності людині. Це створює інтимний затишок в інтерєрі вулиць. За класифікацією О.О. Тіца, споруди стилю еклектики належать до двох видів обємної пластики: художньо-тектонічного, функціонально-конструктивного та до трьох видів пластики поверхні: структурного, орнаментального і тематичного.

6. Особливо багатою є колекція модерну в архітектурі Харкова (початок ХХ ст.). У місті представлені всі напрямки модерну: декоративний, національно-романтичний, раціоналістичний. Харківському декоративному модерну притаманні більш цілісний обєм з орнаменталістичною ліпниною щодо ірраціонального напряму європейського і російського модерну, які відрізняють, навпаки, більш текучі скульптурні обємні форми. Самобутність харківських будівель виявлена в менш експресивній композиції декоративних елементів. Масштаби харківського модерну також скромніші ніж київський, і тим більше європейський і російський (московський) модерн. Значна розчленованість фасадної композиції, розміри декоративних деталей, які є меншими, ніж в еклектиці, формують більш людянішу масштабність. Динамічність і гнучкість природних зображальних декоративних елементів утілює властиву живій природі криволінійну тектонічність, а стрімкі вертикалі трансформованих ордерних елементів - пілястрів і лопаток, що іноді «розривають» безперервність карнизу, і «текучі» форми деталей, які часто повільно перетікають з однієї в іншу, створюють і підтримують феномен образу безперервності розвитку природи. Часто у завершеннях фасаду харківські зодчі використовують декоративний прийом, що перетворює обовязковий архітектурний елемент - карниз у частково декоративний криволінійний. Тому функціонально-конструктивний елемент завершення композиції фасаду фактично перетворюється в скульптурний, не втрачаючи своєї основної конструктивної функції. Часто під цими карнизами розташовано соковите кольорове майолікове, керамічне панно, яке заповнене зображальними природними декоративними елементами. Декоративному напрямку модерну Харкова притаманні| ліпний рельєф і кругла скульптура, що відтворюють флористичні, зооморфні й антропоморфні сюжети. Для декору модерну Харкова загалом характерне активне використання як рельєфних, пластичних, скульптурних, так і живописних прийомів збагачення художнього образу фасадів. На відміну від європейських і російських зразків у Харкові в характерних для модерну рослинних мотивах використані місцеві зразки флори. У синтезі з обємно-просторовим рішенням декор формує гармонійне пластичне ціле, таке, що створює феномен певної природності штучного середовища. За класифікацією О.О. Тіца, споруди стилю модерн можна віднести до двох видів обємної пластики: художньо-тектонічного, декоративно-символічного та до двох видів пластики поверхні: орнаментального і тематичного.

Для національно-романтичного напрямку - українського модерну в харківській архітектурі характерна виразність архітектурних деталей і декору майолікових панно з яскравим колірним рішенням флористичних українських народних орнаментів. Національний колорит прочитується і в обємно-просторовій структурі будівлі, його декоративних і конструктивних обємах. Архітектурний декор, конструктивно-декоративні елементи, майолікові панно, обємно-просторове рішення в синтезі формують єдиний яскравий архітектурно-художній образ-декорацію. Національно-романтичний напрямок модерну, як і скрізь по Україні, відрізняється від російського та європейського неповторною національною палітрою першоджерел національних культур, що є естетичними касами цитувань архітектурних і орнаментальних мотивів. Споруди національно-романтичного напрямку стилю модерн відносяться до двох видів обємної пластики: художньо-тектонічного, декоративно-символічного та до двох видів пластики поверхні: орнаментального, тематичного.

Раціоналістичний напрямок модерну відрізняється скупістю декору. Пластична виразність цього напрямку досягається головним чином композиційними прийомами співставлення функціонально-конструктивних обємних елементів будівель. До того ж цей напрямок в Харкові відрізняється абсолютною ахроматичністю. За класифікацією О.О. Тіца, споруди раціоналістичного напрямку стилю модерн відносяться до двох видів обємної пластики: художньо-тектонічного, функціонально-конструктивного та до двох видів пластики поверхні: орнаментального, тематичного.

Всі напрямки модерну у Харкові разом у декорі представляють яскравий і життєрадісний прояв регіонального і національного світогляду у художній культурі, природно поєднуючись в синтезі з архітектурою. Архітектуро-художній образ головних вулиць історичної частини Харкова виявлений пульсуючим поєднанням різних за стилями будівель, в основному еклектики і модерну.

7. У звязку з тим, що всесвітньо відомий харківський конструктивізм апріорно не використовував декору, ці сторінки архітектурного літопису Харкова в дисертації не досліджувались. Тому в дисертації досліджена архітектурна спадщина 20 - 30 рр. XX сторіччя, яка відтворює стилі Ар Деко і пролетарську класику. Для декору стилю Ар Деко Харкова характерні такі риси: архітектурно-художня пластика фасаду часто розділена на три великомасштабні частини; наявні великі й масивні архітектурно-декоративні деталі створюють відчуття монументального масштабу; архітектурно-декоративна пластика представляє елементи ордера в утрируваних, спрощених, брутальних формах; використані стилізована і реалістична символічна скульптура; символіка пануючого соціального устрою втілена в барельєфах. В багатьох випадках, а особливо у славетній будівлі «Донвугілля», могутня пластика архітектурно-декоративних деталей і майже брутальна кубістська скульптура шахтарів, перетворює фасад в самоцінну незображально-скульптурну композицію, які, завдяки своїй конструктивістсько-кубістської пластиці, з одного боку, органічно вплетені в могутні ритми фасадів, з іншого боку, активно символічно доносять ідеологію гегемонії революції. За класифікацією О.О. Тіца, споруди стилю Ар Деко належать до функціонально-конструктивного виду обємної пластики та до двох видів пластики поверхні: структурного і тематичного.

Унікальний зразок так званої «пролетарської класики» (колишня Біржа праці) являє собою оригінальне зіставлення різноманітних архітектурно-декоративних прийомів формування композиції фасадів і навіть обємів. В ньому дещо майже за постмодерністською традицією співіснують риси еклектичних цитат класичної рустовки з деформованими і класично виконаними елементами ордеру. Декоративна рустовка формує могутній цоколь, несподівано «здіймаючись» до гори по стіні. Вона створює її декоративно-скульптурну поверхню. Нестандартний силует будівлі утворювався завдяки кутовій вежі, яка злітала до неба, і скульптурній композиції - капітанського містка корабля, за штурвалом якого робітничій клас. Цим прикладом продемонстрована провідна композиційна роль декору у створенні архітектурно-художнього образу. За класифікацією О.О. Тіца, споруда стилю «пролетарської класики» відноситься до функціонально-конструктивного виду обємної пластики та до двох видів пластики поверхні: структурного і тематичного.

Для декору архітектури так званого «сталінського ампіру» (40- 50 рр. ХХ ст.) в Харкові характерне традиційне, майже класицистичне і барочне композиційне рішення фасадів і активне включення декоративних елементів. Ці елементи становлять переплетіння радянської державної геральдики, яка відображає «соціалістичний» зміст і традиційні національні орнаменти, які мають уособлювати національну форму. Декоративність фасадів «сталінської» доби недвозначно відтворює ідеологічне та естетичне кредо так званого «соціалістичного реалізму» в архітектурі - національної за формою та соціалістичною за змістом. За класифікацією О.О. Тіца, споруди стилю «сталінського ампіру» належать до двох видів обємної пластики: художньо-тектонічного, функціонально-конструктивного та до трьох видів пластики поверхні: структурного, орнаментального і тематичного.

Період між «сталінською» добою та пострадянським постмодернізмом не відзначений створенням у Харкові яскравих архітектурних артефактів, які могли би бути прикладами успішного використання декору.

8. Всі досліджені зразки стилів архітектури Харкова несуть у собі змістовність ідеології історичних етапів розвитку міста. На всіх цих етапах яскраві художні зразки декору, органічно поєднуються в синтезі з обємно-просторовим, конструктивним, композиційним рішенням, яке включає активне використання декоративних і суто архітектурних елементів, утворюють неповторний архітектурно-художній образ міста Харкова. Декоративне ограновування фасадів привнесло в архітектуру свою неповторну пластику, що виявила характер кожного стилю, відіграла найактивнішу роль у формуванні архітектурно-художнього образу історичного центру. Гармонійність і людяний масштаб, пластична виразність елементів декору створили неповторне, суто харківське архітектурне середовище, збереження якого має бути для громадськості і влади міста найважливішим завдання.

1. Дзюбенко П. А. Декор в архитектуре г. Харькова / П. А. Дзюбенко, В. И. Кравец // Науковий вісник будівництва. - 2006. - Вип. 39. - С. 122-125.

2. Дзюбенко П. А. Декор Харьковского модерна / П. А. Дзюбенко, В. И. Кравец // Науковий вісник будівництва. - 2007. - Вип. 41. - С. 5-10.

3. Дзюбенко П. А. Декор стиля эклектики в архитектуре г. Харькова / П. А. Дзюбенко // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - 2007. - № 4-6. - С. 125-126.

4. Дзюбенко П. А. Декор на стыке стилей - Успенский собор в Харькове // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. пр. / П. А. Дзюбенко. - Харків : ХДАДМ, 2008. - № 10. - С. 29-37.

5. Дзюбенко П. А. Декор украинского архитектурного модерна в Харькове // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. пр. / П. А. Дзюбенко. - Харків : ХДАДМ, 2008. - № 14. - С. 25-30.

6. Дзюбенко П. А. Декор как декорация / П. А. Дзюбенко // Науковий вісник будівництва. - 2008. - Вип. 50. - С. 16-20.