Значення ідеального та еталонного в категоріальних засадах теорії музично-виконавської творчості. Аналіз процесу становлення звукоідеалів виконавської інтерпретації у віолончельній творчості ХХ–ХХІ ст. Формування жанрово-стильових еталонів виконання.
Аннотация к работе
Відтак музичне виконавство сьогодення потребує осмислення власної специфіки, що включає і дослідження особливостей процесу матеріалізації, опредметнення тексту музичного твору виконавцем, і вивчення характеру розвитку сучасної культури, в тому числі ступеня впливу культурних і мистецьких ідеалів на зміну або утворення нових виконавських традицій. Звідси випливає необхідність удосконалення методів аналізу виконавської творчості окремих представників даного виду мистецтва, типологізації інтерпретаційних виконавських версій музичних творів минулого й сучасності з метою розбудови структури музично-виконавської системи як умови становлення теорії музичного виконавства. Вона відповідає темі №18 „Музичне виконавство: історія та теорія” тематичного плану науково-дослідної діяльності Національної музичної академії України ім. · розробити та структурувати такі поняття теорії музично-виконавського мистецтва як еталонна виконавська інтерпретаційна версія, жанрово-стильовий еталон виконавства, тип виконавської інтерпретації; · дослідити формування жанрово-стильових еталонів виконання в музичному мистецтві та їх роль в процесі формування актуальних типів виконавської інтерпретації;У підрозділі 1.1 „Філософсько-естетичне підґрунтя понять ”ідеальне” та ”еталонне” розглядається специфіка функціонування понять „ідеал”, „ідеальне” в теорії музично-виконавського мистецтва, здійснюється їх переведення з площини загальнофілософської, загальноестетичної та культурологічної в площину аналізу понять теорії музично-виконавського мистецтва; з опорою на соціологію до наукового інструментарію музикознавства вводиться поняття „еталон”. У підрозділі 1.3 „Звукоідеали виконавства в системі категорій музично-виконавського мистецтва” встановлено, що під час формування індивідуальних інтерпретаційних моделей виконання, окремих виконавських версій та традицій виконавського мистецтва важливу роль відіграють звукоідеали виконавства - образи досконалого виконання, що виникають в уяві музикантів як зразкові взірці. Дослідження природи звукоідеалів виконавства - інтерпретаційних моделей виконання, еталонних виконавських версій, типів виконавської інтерпретації тощо - дозволило визначити, що в процесі їх утворення та функціонування важливу роль відіграють узагальнені в суспільній свідомості образні структури - жанрово-стильові еталони виконавства. У межах підрозділу концепція утворення й функціонування жанрово-стильових еталонів у музичному виконавстві розкривається в наступних позиціях: - жанрово-стильовий еталон виконання - образ, що містить у собі внутрішню діалектику ідеального й матеріального: в ньому поєднуються уявлення про ідеальний стан матеріальних параметрів виконання музичного твору, отримані інтерпретатором у процесі попереднього слухацького досвіду; Розділ 2 - „Жанрово-стильові еталони виконавства як передумова формування актуальних типів виконавської інтерпретації” - складається з двох підрозділів, де здійснено типологію виконавської інтерпретації віолончельної музики на основі теоретичного аналізу виконавських традицій ХХ-ХХІ ст. з опорою на жанрово-стильові еталони виконавства.Вони дозволяють систематизувати теоретичні поняття, які розкривають специфіку музично-виконавської діяльності та художньої інтерпретації у музичному мистецтві і тим самим сприяють ефективному застосуванню цих понять у цілісному аналізі музичного виконавства та його складових. Введення до теорії музично-виконавського мистецтва універсальної категорії ідеального дозволило розглянути художню інтерпретацію як родову ознаку музичного виконавства з позицій метатеорії, що уможливило спробу розкриття онтологічних основ музично-виконавського процесу, в тому числі, феноменів відтворення і самої художньої інтерпретації. Стадіальність виконавського процесу розглянуто у відповідності до етапів опредметнення ідеального, на основі чого виділено дві основні фази: утворення ідеального образу виконання і моделювання його інтерпретаційної версії в уяві виконавця; реалізацію її на практиці. Встановлено, що на усіх етапах виконавської творчості, спрямованих на реалізацію інтерпретаційної моделі виконання, важливу роль відіграють еталони виконавства, побудовані як форми узагальнення звукоідеалів у виконавській практиці. Розроблено та структуровано ряд понять теорії музично-виконавського мистецтва, зокрема: еталонна виконавська версія (структуроване у вигляді звукозапису індивідуальне виконання музичного твору, що відповідає звукоідеалам, узагальненим у виконавській практиці), жанрово-стильовий еталон виконавства (усталений у виконавській практиці цілісний образ виконання музичного твору, заснований на поєднанні стабільних (жанрових) і варіативних (стильових) елементів та підпорядкованій їм системі виконавських засобів музичної виразності) та тип виконавської інтерпретації (форма узагальнення виконавських інтерпретаційних версій, орієнтованих на певні жанрово-стильові еталони виконання), що є формами звукоідеалів музичного виконавства (образів досконалого виконання, що виникають в у