Розвиток педагогічної думки Київської Русі в період князювання Володимира Великого. Основні ступені освіти: опанування техніки читання, письма, арифметики, вивчення іноземних мов. Зміст Повчання В. Мономаха. Роль рукописних книг у вихованні молоді.
Аннотация к работе
Міністерство освіти та науки України Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка КУРСОВА РОБОТА на тему: Ідеї народності педагогічної науки та християнські погляди на виховання у пам’ятках Київської Русі Виконала студентка 731 групи природничо-географічного факультету Глива Юлія Володимирівна Суми 2009 Зміст Вступ Володимир Великий Володимир Мономах . Повчання Роль рукописних книг у вихованні й навчання Висновки Список використаної літератури Вступ Педагогіка - це не тільки наука, а й мистецтво. Педагогіка через виховання й навчання дітей та молоді відтворює, продовжує і розвиває у кожному наступному поколінні народ, націю. Предметом дослідження є ідеї народності та християнські погляди на виховання та навчання в писемних пам’ятках Княжої Доби. Культура і освіта в часи розквіту держави Нову добу в історії України-Русі започаткував Володимир Великий - один з найпрогресивніших київських князів. Для зміцнення християнства і поширення греко-візантійської культури Володимир заснував у Києві школу для дітей з вищих верств українського суспільства. Діти були ізольовані від домашнього спілкування з батьками, які могли чинити язичницький вплив, хоч і прийняли християнство. У Повісті временних літ написано: И нача ставит по градам церкви и попы, и люди на крещенье приводити по всем градом и селомь. Воно полягало в опануванні граматики, богословя, філософії, риторики, математики, співів, іноземних мов, - знань, які становили основу вищої освіти у Візантії та на Заході. В період обєднання руських земель така штучна родинність посилювала й поширювала особисті звязки київських князів з боярами та зміцнювала державу. Наприклад, Комар за тіло - овес у землю, Зозуля закувала - пора сіяти просо тощо. Є відомості, що князь Ярослав розмістив школу в одному з приміщень Софійського собору, відкрив майстерню-скрипторій, у якій перекладалися і переписувалися книги та велося київське літописання. При соборі була створена перша в Україні книгозбірня (1034). Книги, які виходили зі стін Софії, стали основою для створення бібліотек, зокрема великої бібліотеки Печерського монастиря, який з кінця XI ст. був одним з найбільших осередків культурного життя України-Русі. Дещо про навчання в школі повідомляють графіті XI ст., виявлені на стінах Софійського собору. У школі при Софійському соборі здобували освіту майбутні посадники, перекладачі книг, упорядники збірників. Зокрема, з літопису відомо, що Ярослав заснував 1030 року в Новгороді школу, в якій 300 хлопців навчалися грамоти й іноземних мов: зібрав із старійшин і попів 300 дітей учити грамоти. Найбільш відомі з них літописці Никон, Нестор та ерудит, стиліст і філософ, автор Слова о законі і благодаті - блискучого панегірика не лише Володимирові та Ярославові, а й своєму народові, митрополит Іларіон. Приваблива, витончена, добре вихована, Анна була видатною постаттю в політичному житті Франції та Європи. На деяких документах Генріх зазначав: за згоди дружини моєї, або - в присутності королеви Анни. Серед численних князівен, одружених з відомими й могутніми монархами Середньовіччя,згадаємо дочок князя Мстислава Володимировича і онук князя Володимира Мономаха Євпраксію-Зою та Єфросинію. Археологічні розкопки давніх дитячих поховань засвідчують існування таких притулків у Києві, Львові, Межибожі та інших містах. Згодом і в інших монастирях Русі також почали дотримуватись цієї вимоги. Школи грамоти були платними, а отже доступними лише дітям із заможних сімей. Зустріли бо мене посли од братів моїх на Волзі, кажучи: Поспіши до нас та виженемо ми обох Ростиславичів, а волость їхню однімем.