Ознайомлення з процесом утворення й політичним розвитком Давньоруської держави. Характеристика взаємин Київської Русі з хазарами та варягами. Вивчення причин феодальної роздробленості. Дослідження особливостей князювання Володимира Святославича у Києві.
Аннотация к работе
Східнословянські племена VI-VIII ст. були тією історичною основою, на якій склалися великі племінні союзи, відомі в науці під назвою літописних племен. Розміщений у надзвичайно вигідній географічній точці, яка була своєрідним природно-історичним фокусом Східноєвропейської рівнини, він швидко висунувся на позиції головного політичного й соціального центру східних словян. Спираючись на дружини полян - русів, київський князь владарював над усіма тими племенами, головні ріки яких текли до Києва: над древлянами (Ірпінь, Тетерів), дреговичами (Припять, Дніпро), радимичами (Сож), сіверянами (Десна, Дніпро). Саме в цей час, за Нестором, у Середньому Подніпровї склалося державне обєднання Руська земля, до складу якої увійшли поляни, древляни, сіверяни. Під 862 р, київськими князями у "Повісті минулих літ" згадані Аскольд і Дір, які начебто спершу були боярами Рюрика, але відпросилися у нього в похід на Царгород і на шляху до нього здобули Київ.На ранніх етапах існування Давньоруської держави варяги (серед них були і скандинави, і західні словяни, і балти, і угро-фіни) йшли на південь переважно як купці, згодом почали найматися в дружини київських князів для походів на Візантію. Питання про роль, яку відіграли скандинави-нормани (що називалися на Русі варягами) у творенні в IX-X ст. першої держави на східнословянських землях - Київської Русі - є предметом давньої дискусії, що часто виходила за суто наукові рамки. При цьому обговорювалися здебільшого питання, повязані з інтерпретацією конкретних історичних подій: чи була скандинавською за походженням княжа династія, що правила на Русі; чи справді відбулося "покликання" варягів на княжіння; чи піддавалися східні словяни завоюванню з боку норманів; чи була скандинавська колонізація на східнословянських землях; яка кількість та питома вага скандинавських археологічних матеріалів на Русі? Ми робимо спробу порушити питання про роль норманів у Київській Русі в порівняльно-історичному плані: чи була яка-небудь специфіка в історичних процесах, що відбувалися на східнословянських землях, порівняно з іншими словянськими країнами, яку можна повязати з діяльністю норманів, і чи спричинила участь варягів у становленні Київської Русі зміну темпів державотворення на східнословянських землях (знову-таки порівняно з іншими регіонами розселення словянства)? Отже, складання територіально-політичної структури в словянських і скандинавських державах було схожим (на Русі і в Скандинавії цей процес до того ж відбувався синхронно) і особливих русько-скандинавських паралелей, які можна було б повязати з норманським впливом на східнословянських землях, не простежується.Характер політичної діяльності Київської Русі, який визначився за Олега, лишався незмінним і за його наступника Ігоря (912-945 рр.), який намагався здолати автономізм древлян і уличів, у 941 і 944 рр. ходив із військом на Константинополь. З відомостей візантійських джерел можна зробити висновок, що в загостренні русько-печенізьких взаємин був зацікавлений імператорський двір Візантії. Наприкінці IX - на початку X ст. кількість християн на Русі збільшилася, але загалом нова релігія поширювалася лише в південних містах країни. Для досягнення цього давньоруський двір та київські дипломати не тільки активно використовували власний досвід розвитку взаємин з Візантією, а й аналогічну практику взаємодії з греками населення інших країн, які раніше прийняли християнство з Константинополя. Неможливо точно встановити, чи була київська володарка християнкою, коли прийшла до влади, однак можна припустити, що з самого початку регентства при сині Святославі Ольга перебувала під впливом сил, які підтримували тісні звязки з Константинополем і значною мірою визнавали релігію та ідеологію греків.Прийняття давньоруською верхівкою християнства як державної релігії було результатом внутрішнього розвитку східнословянського суспільства, проте сам факт його запровадження був тісно повязаний із взаєминами між Давньоруською державою і Візантією. Як і раніше, важливим засобом впливу Русі на політику візантійського уряду щодо східних словян залишалася зацікавленість Константинополя в розвитку торгівлі з Києвом і особливо в допомозі давньоруських військових контингентів, бо в цей час імператорський двір перебував у скрутному становищі внаслідок чвар претендентів на трон і постійних нападів сусідів. Адже, згідно з канонами нової релігії, він одержав юридичний статус необмеженого правителя, на відміну від попередніх, язичницьких часів, коли державну владу, за ідеологічними уявленнями дохристиянської Русі, репрезентувала система "князь-дружина". Подальший розвиток дипломатичних та церковно-політичних взаємин Русі з Візантією відбувався в період правління князя Ярослава Володимировича (1019-1054 рр.), коли боротьба Русі за піднесення свого міжнародного престижу досягла кульмінації. Навіть побудова київським князем світських і культових споруд у столиці та інших містах країни, розвиток культури східнословянського суспільства багато в
План
Зміст
1. Утворення й політичний розвиток Давньоруської держави
2. Взаємини Київської Русі з хазарами та варягами
3. Київська Русь в X-XII столітті
4. Князювання у Києві Володимира Святославича
5. Причини феодальної роздробленості
Список використаної літератури
1. Утворення й політичний розвиток Давньоруської держави
Список литературы
1. Аркас М. М. Історія України-Руси. - К, 2010.
2. Бойко О. Д Історія України. - К, 2011
3. Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX ст.: Навч. посіб. -К, 2014.
4. Верша В. Нариси з історії України (кінець XVIII - початок XX ст.). -Львів, 2012.
5. Верстюк В. Українська Центральна Рада. - К, 2013.
6. Грушевський М. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. - К., 1991-1998.
7. Дорошенко Д. Нариси історії України. - К, 2012. - Т. 1-2.
8. Залізняк Л Нариси стародавньої історії України. - К., 2011.
9. Запорізьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. - К; Запоріжжя, 2012
10. Історія України / С. В. Кульчицький (керівник) та ін. - К, 2011.
11. Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - К, 2012.
12. Коваль М. В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. -К, 2012.
13. Крипякевич І П. Історія України. - Львів, 2013
14. Культурне відродження в Україні. - К, 2012
15. Кульчицький С. В., Коваль М. В, Лебедєва Ю. Г. Історія України: Навч. посіб. - К., 2012.
16. Полонська-Васшенко Н. Історія України. - К, 2012. - Т. 1-2.
17. Субтельний О. Україна. Історія. - К, 2012.
18. Толочко П. П. Від Русі до України. Вибрані науково-популярні, критичні та публіцистичні праці. - К, 2012.
19. Українці в світі. - Мельбурн, 2012.
20. Яблонський В Сучасні політичні партії України: Довідник. - К, 2011.
21. ЯВОРНИЦЬКИЙД. І. Історія запорізьких козаків: У 3 т. - К, 2012.