Правове становище дізнавача. Особливості правовідносин органів прикордонної служби з прокурором та судом. Проблемні питання кримінально-процесуальної діяльності прикордонної служби у стадії порушення кримінальної справи. Практика провадження дізнання.
Аннотация к работе
Проголошення у Конституції України від 28.06.96 р. суверенної, незалежної та правової держави в Україні вимагає охорони території України у межах існуючих кордонів відповідно до принципів їх непорушності та недоторканності, що є відображенням територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України, її національної безпеки. Охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, яка з 01.08.03 р. згідно з Законом України “Про Державну прикордонну службу України” стала правонаступницею Прикордонних військ України. Реформування Прикордонних військ України у правоохоронний орган спеціального призначення - Державну прикордонну службу України було зумовлено тим, що одних військових заходів Прикордонних військ України з протистояння проявам злочинних порушень державного кордону було недостатньо. А тому постає важливе у практичному плані завдання підвищення ефективності функціонування інституту дізнання у новому правоохоронному органі - Державній прикордонній службі України, що й обумовлює актуальність цього дослідження. Але питання сутності дізнання, його місця у кримінальному процесі, організації та провадження, процесуального статусу субєктів органу дізнання сьогодні лишаються відкритими та не вирішеними остаточно, у тому ж числі, стосовно органів прикордонної служби України, породжують численні наукові дискусії, вони є актуальними й напередодні прийняття нового КПК України.Розділ перший - “Дізнання у кримінальному процесі України і кримінально-процесуальна діяльність органів прикордонної служби України” складається із трьох підрозділів. У підрозділі 1.1 “Історично-правові аспекти становлення інституту дізнання в органах прикордонної служби України” на основі аналізу історичних та правових джерел висвітлені питання призначення органів прикордонної служби у різних історичних умовах, їх завдання, особливості становлення інституту дізнання в органах, що здійснювали охорону державних кордонів у період царської Росії, добу Центральної Ради, Гетьманської держави, Директорії, за часів УРСР та у період незалежності України. Невідповідність військової структури органів охорони державного кордону та їх форм діяльності принципам організації та функціонування правової держави, сучасній криміногенній ситуації на державному кордоні України зумовили реформування Прикордонних військ України у правоохоронний орган спеціального призначення - Державну прикордонну службу України, розвиток її правоохоронних інститутів, зокрема, створення спеціалізованих підрозділів дізнання. У підрозділі 1.3 “Види, зміст та правова регламентація кримінально-процесуальної діяльності органів прикордонної служби України” уточнено види та зміст кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, зясовано її місце серед інших функцій Державної прикордонної служби України. До переліку таких субєктів в органах прикордонної служби віднесено: начальника органу дізнання; особу, яка провадить дізнання (дізнавача); посадову особу органу дізнання; особу, яка виконує доручення та вказівки слідчого (іншого органу дізнання, прокурора та суду).У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розвязанні низки концептуальних питань стосовно теоретичного та нормативно-правового удосконалення організації та провадження дізнання органами прикордонної служби України. Дізнання у сучасному кримінальному процесі України - це початковий необовязковий етап розслідування кримінальних справ, на якому в межах своєї компетенції уповноважені законом державні органи та посадові особи невідкладно здійснюють слідчі дії з метою виявлення і документування ознак злочину та осіб, які його вчинили, для подальшого забезпечення провадження досудового слідства. Кримінально-процесуальна діяльність органів прикордонної служби України є однією з самостійних функцій нового правоохоронного органу спеціального призначення - Державної прикордонної служби України, яка здійснюється її органами дізнання. Кримінально-процесуальну діяльність органів прикордонної служби України здійснюють такі субєкти кримінального процесу: начальник органу дізнання; особа, яка провадить дізнання (дізнавач); посадова особа органу дізнання; особа, яка виконує доручення та вказівки слідчого (іншого органу дізнання, прокурора і суду). Пропонується КПК України доповнити окремими статтями, у яких закріпити повноваження начальника органу дізнання, начальника підрозділу дізнання і дізнавача.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
дізнання прикордонний служба суд
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розвязанні низки концептуальних питань стосовно теоретичного та нормативно-правового удосконалення організації та провадження дізнання органами прикордонної служби України. Основними науковими і практичними результатами цього дослідження є такі висновки.
1. Дізнання у сучасному кримінальному процесі України - це початковий необовязковий етап розслідування кримінальних справ, на якому в межах своєї компетенції уповноважені законом державні органи та посадові особи невідкладно здійснюють слідчі дії з метою виявлення і документування ознак злочину та осіб, які його вчинили, для подальшого забезпечення провадження досудового слідства. Відновлення дізнання як форми розслідування у кримінальному процесі України можливе і доцільне лише при реформуванні усієї системи досудового розслідування.
2. Кримінально-процесуальна діяльність органів прикордонної служби України є однією з самостійних функцій нового правоохоронного органу спеціального призначення - Державної прикордонної служби України, яка здійснюється її органами дізнання. Видами цієї діяльності є: 1) прийняття, реєстрація і розгляд заяв або повідомлень про злочини; 2) перевірка заяв та повідомлень про злочини; 3) направлення заяв або повідомлень про злочини за належністю; 4) провадження слідчих дій у кримінальних справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими; 5) провадження невідкладних слідчих дій у кримінальних справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини; 6) виконання доручень або вказівок слідчого (іншого органу дізнання); 7) виконання доручень або вказівок прокурора; 8) виконання судових доручень; 9) провадження у відновленій кримінальній справі у порядку розслідування нововиявлених обставин.
3. З метою забезпечення законності процесуальних дій при провадженні дізнання в органах прикордонної служби потрібно привести у відповідність до законів України окремі положення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України.
4. Кримінально-процесуальну діяльність органів прикордонної служби України здійснюють такі субєкти кримінального процесу: начальник органу дізнання; особа, яка провадить дізнання (дізнавач); посадова особа органу дізнання; особа, яка виконує доручення та вказівки слідчого (іншого органу дізнання, прокурора і суду). Обґрунтовано пропозиції про визнання субєктом кримінального процесу начальника підрозділу дізнання, який здійснює безпосереднє процесуальне та організаційне керівництво діяльністю підпорядкованого підрозділу. Пропонується КПК України доповнити окремими статтями, у яких закріпити повноваження начальника органу дізнання, начальника підрозділу дізнання і дізнавача.
5. Для реалізації ефективного державно-правового реагування на всі злочинні порушення державного кордону, забезпечення обєктивного, всебічного та повного встановлення усіх обставин порушення державного кордону України необхідно розширити та уточнити компетенцію органів дізнання прикордонної служби України, а п. 7 ст. 101 КПК України пропонується викласти у такій редакції: “органи прикордонної служби - у справах про злочини, передбачені статтею 332 Кримінального кодексу України та у справах про злочини, що виявлені у сукупності з порушенням державного кордону, і передбачених ч. 1 ст. 201, ч. 1 ст. 243, ст. 246, ч. 1 ст. 248, ст. 249, ч. 1 ст. 305, ст. 358 Кримінального кодексу України”.
6. З метою зміцнення прав людини та приведення до вимог Конституції України процесуального законодавства моментом встановлення особи, яка вчинила злочин, при провадженні дізнання слід вважати появу процесуальної фігури підозрюваного за мотивованою постановою органу дізнання (слідчого). Підстави винесення такої постанови повинні бути уточнені у ст. 43-1 КПК України, якими є: 1) затримання особи як підозрюваної у вчиненні злочину; 2) порушення кримінальної справи проти конкретної особи; 3) застосування стосовно особи запобіжного заходу до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого.
7. Однією з форм закінчення дізнання є вступ слідчого у кримінальну справу до закінчення строків дізнання з ініціативи прокурора, начальника слідчого відділу та слідчого, що повинно забезпечуватися обовязком органу дізнання повідомляти прокурора та слідчого (слідчий відділ) за підслідністю про порушення кримінальної справи та розпочате дізнання, а також процедурою витребування від органу дізнання кримінальної справи прокурором, начальником слідчого відділу або слідчим за мотивованою постановою.
8. Для використання можливостей інших органів дізнання необхідно закріпити у КПК України право органу дізнання на надання доручення іншим органам дізнання про виконання останніми оперативно-розшукових, слідчих та інших процесуальних дій і вимагати від них надання допомоги при проведенні слідчих дій.
9. Пропонується привести сучасну військово-територіальну організацію органів Державної прикордонної служби України у відповідність до адміністративно-територіальної організації взаємодіючих судових та інших правоохоронних органів України.
10. Для удосконалення механізму використання інформації, отриманої органами дізнання з непроцесуальних джерел, пропонується у ч. 2 ст. 65 КПК України уточнити перелік доказів та їх процесуальних джерел. Зокрема, показання та висновок спеціаліста повинні набути значення доказів, а протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, виключити з переліку джерел доказів. У свою чергу, результати оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі можуть набувати статусу речових доказів або документів за постановою слідчого (дізнавача).
11. У роботі критично проаналізовано положення проекту нового КПК України (реєстр. № 3456-1) та викладено пропозиції щодо удосконалення положень проекту цього Кодексу у частині, що стосується дізнання, які направлені до Верховної Ради України.
Список литературы
1. Андрушко О.В. Про відомче нормативне регулювання дізнання при порушенні державного кордону України // Зб. наук. праць. - № 8. - Ч. ІІ. - Хмельницький: Вид-во Акад. Прикорд. військ України, 1999. - С. 183-186.
2. Андрушко О.В. Види кримінально-процесуальної діяльності Прикордонних військ України при порушенні державного кордону України // Зб. наук. праць. - № 9. - Ч. ІІ. - Хмельницький: Вид-во Акад. Прикорд. військ України, 1999. - С. 247-250.
3. Андрушко О.В. Повноваження начальника органу дізнання та особи, яка провадить дізнання: на прикладі органів охорони державного кордону // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України: наук.-теор. журнал. - 2002. - № 3. - С. 229-235.
4. Андрушко О.В. Використання процесуальних та непроцесуальних засобів діяльності органів дізнання при доказуванні у справах про порушення державного кордону України // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України: наук.-теор. журнал. - 2002. - № 4. - С. 162-170.
5. Андрушко О.В. Щодо деяких питань законодавчого регулювання дізнання // Вісн. Луганськ. акад. внутр. справ МВС ім. 10-річчя незалежності України: Спец. випуск: Частина друга, 2002. - С. 51-54.
6. Андрушко О.В. Дізнання в органах охорони державного кордону України: Навч. посібник. - Хмельницький: Вид-во Нац. акад. Прикорд. військ України, 2002. - 124 с.
7. Андрушко О.В. Загальні положення досудового розслідування: Навч. посібник. - Хмельницький: Вид-во Нац. акад. Прикорд. військ України, 2002. - 36 с.
8. Андрушко О.В. Способи проведення попередньої перевірки заяв та повідомлень про злочини органами дізнання Прикордонних військ України // Зб. наук. праць. - № 10. - Ч. ІІ. - Хмельницький: Вид-во Акад. Прикорд. військ України, 2000. - С. 281-285.
9. Андрушко О.В. Деякі проблеми теорії та практики прокурорського нагляду за дізнанням у Прикордонних військах України // Зб. наук. праць. - № 14. - Ч. ІІ. - Хмельницький: Вид-во Нац. акад. Прикорд. військ України, 2000. - С. 286-291.
10. Андрушко О.В. Сучасний стан та перспективи розвитку кримінально-процесуальної діяльності Прикордонних військ України // Криміналістичне забезпечення діяльності Прикордонних військ України: Матер. міжвуз. наук.-практ. конф. Нац. акад. Прикорд. військ України 28 лютого 2001 року. - Хмельницький: Вид-во Нац. акад. Прикорд. військ України, 2002. - С. 34-37.
11. Андрушко О.В. Про завдання органів охорони державного кордону України з протидії злочинам проти національної та громадської безпеки // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: Матер. міжнар. наук.-практ. семінару (Харків) 1-2 жовтня 2002 р. / Редкол.: В.В.Сташис (голов. ред.) та ін. - Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. - С. 80-83.
12. Андрушко О.В. Кримінально-правові аспекти кримінально-процесуальної діяльності органів охорони державного кордону // Молодь у юридичній науці: Зб. тез доп. Міжнар. наук. конф. молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” Хмельницьк. ін-ту регіон. управл. та права 14-15 листопада 2003 р. - Хмельницький: Вид-во Хмельницьк. ін-ту регіон. управл. та права, 2003. - С. 228-230.