Обставини і причини створення воєнних нарад, їх внутрішня організація, функції та обов’язки. Практичні дії нарад, засоби зміцнення ними нової влади, взаємодія з місцевими радянськими, партійними, військовими, надзвичайними установами й організаціями.
Аннотация к работе
Проблема становлення радянської влади на теренах колишньої Російської імперії, в тому числі і в Україні, посідає одне з чільних місць серед наукових пріоритетів вітчизняної історіографії. На прикладі каральної політики радянської держави під час громадянської війни і в післявоєнні роки можна глибше зрозуміти процес становлення і механізм дії тоталітарного режиму в цілому, бо 20-і рр. стали часом апробації тих репресивних методів управління, що застосовувались у подальшому. Своєрідним науковим "перехрестям" двох тем - більшовизації українського села і становлення та інституалізації тоталітарного режиму в Україні в 1919-першій половині 20-х років - є історія так званих постійних чи воєнних нарад, надзвичайного органу влади, що мав пряме відношення до встановлення повного контролю нової держави над сільським населенням країни. Дослідження діяльності воєнних нарад певною мірою дозволяє ліквідувати цю істотну лакуну нашої історії. Обрана тема дослідження цілком узгоджується з державною програмою по реабілітації незаконно репресованих громадян України "Реабілітовані історією", а також з держбюджетною темою Міністерства освіти України "Українське питання в Російській імперії та СРСР", яка в 1995-1997 рр. розроблялась кафедрою російської історії Дніпропетровського держуніверситету.Кучера з аналізом причин створення, функцій, структурної системи нарад (одна з них вперше присвячувалась воєнним нарадам). Сташиса було зроблено певний аналіз співпраці нарад з надзвичайними комісіями в боротьбі з "контрреволюцією". З 1992 р. в українській історіографії почали зявлятися роботи, що брали під сумнів право більшовиків і радянської держави репрезентувати інтереси трудящих, висвітлювали, мяко кажучи, неприємні сторінки історії радянського режиму, повязані з репресіями, диктатом компартії у державному і суспільному житті, порушенням тих принципів, в імя яких розпочиналась соціальна революція. Загалом можна констатувати, що, незважаючи ні на важливу роль, яку відіграли наради у становленні радянської влади в українському селі, ні на значну кількість відповідних джерел, обрана автором тема не знайшла належного відображення в наукових працях. За принципом цільового призначення матеріали нарад класифікуються таким чином: 1) директивні документи (постанови, циркуляри й накази РНК, ПН, губернських і повітових нарад); 2) положення та інструкції РНК, ПН, регіональних нарад; 3) протоколи засідань нарад всіх рівнів; 4) звіти нарад; 5) різноманітні зведення; 6) супроводжуюча документація; 7) ділова документація; 8) оперативні документи.Створення на початку 1921 р. в Україні системи воєнних нарад стало логічним завершенням процесу формування державної сили, здатної ефективно протистояти селянському повстанству. Необхідність існування нарад диктувалася потребами зміцнення нової влади, в тому числі й через встановлення контролю над українським селом та його ресурсами. З огляду на поширення збройно-повстанської форми несприйняття селянами нового ладу створювалася внутрішня структура системи нарад. Виникнувши передусім як система придушення селянського руху опору, в умовах відсутності реальної влади на місцях і через особливості власної структури воєнні наради природно взяли на себе виконання також політико-адміністративних та господарських функцій на селі. Таким чином, в першій половині 20-х рр. воєнні наради відіграли відчутну роль в процесах становлення і зміцнення радянської влади в українському селі, у формуванні та розвитку вітчизняного тоталітаризму.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
Створення на початку 1921 р. в Україні системи воєнних нарад стало логічним завершенням процесу формування державної сили, здатної ефективно протистояти селянському повстанству. Необхідність існування нарад диктувалася потребами зміцнення нової влади, в тому числі й через встановлення контролю над українським селом та його ресурсами. Надзвичайність їх характеру походила як з теоретичних поглядів більшовицької партії, так і від реальних колізій громадянської війни.
З огляду на поширення збройно-повстанської форми несприйняття селянами нового ладу створювалася внутрішня структура системи нарад. Принципами її розбудови були централізація, мілітаризація та висока дисципліна. Структура нарад мала територіально-адміністративні ознаки, охоплюючи своїм впливом весь загал сільського населення. Важливість ліквідації повстанства змусила уряд тимчасово наділити воєннаради статусом вищих органів влади на місцях. Одночасно вони виконували роль координуючого центру, який повязував між собою різні владні установи, консолідуючи зусилля держави у боротьбі зі збройною опозицією. На основі представництва у нарадах радянських, військових, надзвичайних відомств та організацій формувався їх особовий склад.
Виникнувши передусім як система придушення селянського руху опору, в умовах відсутності реальної влади на місцях і через особливості власної структури воєнні наради природно взяли на себе виконання також політико-адміністративних та господарських функцій на селі. Таким чином, вони стали державним інститутом, через який новий режим контролював і експлуатував ресурси села.
Становище воєннарад як вищого органу влади на місцях не могло бути довічним. Як тільки зміцніли радянські виконавчі інститути, наради, як надзвичайний орган, відійшли на другий план. Через це до середини 20-х років їх значення помітно знизилось, на що вплинуло також відчутне згасання повстанських рухів. Основні завдання воєнних нарад вважалися виконаними.
Аналіз методів практичної діяльності воєнних нарад підтверджує їх репресивну суть. Саме існування нарад поряд з іншими надзвичайними інституціями на початку 20-х рр. свідчить про тоталітарну природу походження радянської державності. Набутий нарадами карально-репресивний досвід з припиненням їх діяльності згодом використовувався державою під час масових репресій 30-х років, зокрема в процесах суцільної колективізації, розкуркулення, голодомору.
Таким чином, в першій половині 20-х рр. воєнні наради відіграли відчутну роль в процесах становлення і зміцнення радянської влади в українському селі, у формуванні та розвитку вітчизняного тоталітаризму.
Список опублікованих праць дисертанта а) статті у фахових виданнях: 1. Архірейський Д.В. Створення єдиної державної системи придушення селянського повстанства в Україні у 1919-1921 рр. // Південна Україна ХХ століття. Записки наук.-дослід. лабораторії історії Півд. України ЗДУ. - Запоріжжя: РА "Тандем-У", 1998.- Вип.1(4).- С.139-146.
2. Архірейський Д.В. Амністія як елемент боротьби з українським повстанством у 20-х рр. // Грані. - 1999.- №5(7).- С.47-51.
3. Архірейський Д.В. Надзвичайний інститут воєнних нарад (1920-1924 рр.): Структура і функції // Грані .- 2000.- №2(10).- С.31-38.
4. Архірейський Д.В. Отамани Громадянської війни. Андрій Левченко // Грані .- 1999.- №2(4).- С.48-54.
5. Архірейський Д.В. З історії репресій проти українського селянства в 20-і роки. (За матеріалами воєнних нарад) // Борисфен. - 1997.- №4.- С.22; №5.- С.14-15; №6.- С.11-13. (у співавт. З В.В. Ченцовим). б) матеріали і тези виступів на конференціях, інші публікації: 6. Архірейський Д.В. Перша Кінна армія на Катеринославщині // Історія та культура Подніпровя. Збірн. наук. праць. - ДДУ, 1998.- С.144-150.
7. Архирейський Д.В. Документы военных совещаний как источник по изучению вопросов утверждения советской власти в украинском селе в начале 20-х годов (по документам архивов Днепропетровской области) // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. Вип.1.- Дн-ськ: Промінь, 1997. - С.268-276. (у співавт. з В.В. Ченцовим).
8. Архирейський Д.В. Комнезами Катеринославщини в умовах переходу до нової економічної політики (за документами губернської і повітових воєнних нарад) // Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали наук. читань, присвячених памяті Д.П. Пойди. - Дн-ськ: МП "Промінь", 1995.- С.80-88. (у співавт. з В.В. Іваненком).
9. Архирейський Д.В. Елементи селянського самоврядування в умовах переходу до непу (за матеріалами Катеринославської губернії) // Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали друг. наук. читань, присвячених памяті Д.П. Пойди. - Дн-ськ: Промінь, 1997.- С.126-132.
10. Архирейський Д.В. До питання про ставлення більшовицької влади до сільської інтелігенції України на початку 20-х років // Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали третіх наук. читань, присвячених памяті Д.П. Пойди. - ДДУ, 1999.- С.170-174.